Технологічний процес підготовки сировини для виробництва ДСП на другій лінії принципово відрізняється від процесу на лінії «Бізон-1»: стружку одержують із тріски на стружкових верстатах ДС-7, відсутня операція роздрібнювання сирої стружки в молоткових млинах. Вироблені на цій лінії плити мають меншу міцність – при більшій, ніж на лінії «Бізон-1», щільності. Основний недолік такого процесу одержання стружки: сировину переробляють за схемою «сировина – тріска – стружка». При такій схемі одержати якісну стружку важко: тріска хаотично орієнтується на ножі, що ріже, і при цьому відбувається різання деревини під кутом до волокон, що складають від 0 до 90 град. Зі збільшенням кута перерізання волокон зменшуються міцність одержуваної стружки при розтяганні уздовж волокон і, як наслідок, межа міцності плит при статичному вигині.
У Кроно Україна проведені дослідження зі здрібнювання різних видів сирої сипучої деревної сировини (тріски, обпилювань, стружки) розмелом (без пропарювання) у зубчасто-ситових і інших млинах; кускових відходів – стиснутим, вільним і консольним ударом, прокаткою в рівношвидкісних і різношвидкісних вальцях (гладких і рифлених), стиском і зрушенням (у двохшнековому роздрібнювачі), розщепленням і комбінованими способами. Результати проведених робіт свідчать про ефективність безножових способів здрібнювання деревної сировини. При використанні таких способів руйнування деревини відбувається селективно уздовж волокон – по її найбільш слабких структурних елементах.
Особливо великі можливості з'являються при використанні комбінації прокатки і розщеплення. При цьому способі при порівняно невеликих енергетичних витратах можна одержувати високоанізометричні частки. Плити з великорозмірних волокнистих часток (ПКВЧ) при використанні як сировину неокорюваних суків мають наступні величини межі міцності: при статичному вигині – 30–50 Мпа, при розтяганні перпендикулярно пласти – 5–9 Мпа. Для реалізації технології виробництва ПКВЧ необхідно створити принципово нове технологічне обладнання. ПКВЧ можуть знайти застосування в будівництві (при виготовленні підлог, балок, стін, брусів, опалубки, погонажа й ін.) і у виробництві таких деталей меблів, що повинні витримувати значні навантаження, – наприклад, полиць. Крім того, такі плити можна використовувати при виготовленні шухляд, контейнерів і інших подібних виробів. Плити з волокнистих часток (ПВЧ) можна застосовувати в тих же цілях, що і традиційні ДСП. При цьому вони мають такий же колір, що і натуральна деревина, красиву структуру і знижену собівартість. Остання обумовлена використанням недорогого розмеленого устаткування й економією на відсутності пропарювання тріски.
В якості розмельного устаткування при одержанні волокнистих часток (ВЧ) можуть служити зубчасто-ситові млини, створені шляхом модернізації відцентрових стружкових верстатів (останні варіанти ЗАТ «ВНІІДерев»), а також двохшнекові екструдери. Для перетворення встановлених на підприємствах верстатів ДС-7 і ДС-7А в млини вимагаються порівняно малі витрати.
Економічний ефект від виробничого використання розглянутих нових технічних рішень визначається поліпшенням якості плит, залученням у виробництво відходів лісозаготівель і деревообробки, економією сировини, матеріалів, що ріжуть ножів і інших робочих органів. При цьому з'являються можливості організувати виробництва принципово нових плитних матеріалів, що мають підвищену якість і знижену собівартість.
Висновок
Виробництво деревинно-стружкових плит – найбільш прогресивна галузь деревообробки, яка дозволяє отримати майже універсальний матеріал з широким спектром ужиткових властивостей. Наприклад, деревинно-стружкові плити (ДСП), на відміну від інших плоских матеріалів (пилопродукція, столярні плити,…), мають в площині однакові фізико-механічні властивості, вони мало змінюють свої лінійні розміри при зміні вологості, їх виробництво має високу ступінь механізації і автоматизації. Для виробництва ДСП використовується малоцінна і низькосортна деревини, відходи лісопильних і деревообробних виробництв, раніше вживана деревина, недеревна сировина (солома, очерет,…). Особливо важливим аспектом виробництва ДСП є можливість отримувати матеріал з наперед заданими властивостями.
Розвиток виробництва деревинно-стружкових плит ставить багато задач, які вимагають наукового вирішення, проведення теоретичних та експериментальних досліджень. Галузеві лабораторії науково-дослідних установ, вищих лісотехнічних навчальних закладів і деревообробних підприємств з випуску ДСП в Україні та багатьох інших держав світу провели великий обсяг досліджень в області виробництва плит. Але незважаючи на значні досягнення багато проблем залишається невирішеними і досі. У виробництві деревинно-стружкових плит широко використовують різні клейові матеріали, часто із вмістом токсичних речовин, що ставить окремі вимоги до технологічного процесу їх виготовлення. Серед токсичних матеріалів слід виділити формальдегіди і феноломісткі сполуки. Заводи, що випускають ДСП, використовують формальдегідомісткі смоли різних виробників, тому вони можуть мати і характеристики з розбіжними показниками, що позначається на якості плитних матеріалів за вмістом вільного формальдегіду. Крім формальдегіду із плит виділяються фенол, фурфурол, спирти, кислоти. Все це знижує товарну якість деревинно-стружкових плит і забруднює навколишнє середовище.
Таким чином, актуальною задачею для всіх виробництв плитних матеріалів є: зменшення вмісту токсичних речовин в ДСП, що підвищує їх вартість та покращує умови експлуатації виробів з неї; збільшення водостійкості та міцності на статичний згин.
Список літератури
1. За матеріалами журналу меблеві технології http://ua.infomebli.com
2. www.homemaking.ru
3. kronoukrayina.mim.com.ua