Розрахунок елементів азимутального привода радіолокаційної літакової антени (стр. 1 из 4)

Вступ

Курсова робота з теми: «Розрахунок елементів азимутального привода радіолокаційної літакової антени» є формою самостійної роботи студентів. Будучи одним з методів опанування ними теоретико-практичних знань з курсу «Механіка» та «Механічні пристрої ЕА», вона допомагає вирішити наступні задачі:

- Навчити студентів загальних методів дослідження і проектування механізмів, машин і приладів;

- Навчити студентів розуміти загальні принципи реалізації руху за допомогою механізмів;

- Навчити студентів системно підходити до проектування машин і механізмів, знаходити оптимальні параметри механізмів за заданими умовами роботи;

Особливістю цієї курсової роботи є поєднання суто теоретичних знань з практичним досвідом у розробці та проектуванні механізмів. Тому її виконання допомагає студентам набути навички роботи з довідковим матеріалом, каталогами, таблицями та гостуванням розмірів окремих деталей, оволодіти методикою підбору стандартних деталей та вузлів, які використовуються у механізмі, що проектується.

Для успішного виконання роботи необхідно чітко засвоїти послідовність проектованого розрахунку, осмислити роль кожного його етапу, технічну сутність розрахункових формул, а також фізичний зміст величин і коефіцієнтів, що входять до них. Таке осмислення дозволить усвідомлено вирішувати поставлену інженерну задачу, оптимізувати технічне вирішення у заданому напрямі.

1. Технічне завдання

Технічне завдання: спроектувати редуктор азимутального привода радіолокаційної літакової антени за наступними вихідними даними, занесеними до таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Кут обзору, град.	100
Швидкість обзору, , град/с.	80
Тривалість реверсу, tp, с	0,09
Статичний момент опору, приведений до вала двигуна, Мс, Н мм	9
Гарантійний термін роботи, Т, год.	1100

Вважати:

1. Режим роботи привода симетрично-реверсивний за графіком, а реверс двигуна здійснюється електронним блоком керування

2. Приведений момент інерції усього привода може бути обчислений за формулою: J_П=1,2J_R, де J_R – момент інерції ротора двигуна

Виконати:

1. Підібрати двигун, вважаючи, що передаточне відношення усього привода лежить у межах 200

400, перевірити здатність двигуна забезпечити потрібне кутове прискорення ланок привода.

2. Розбити загальне передаточне відношення привода відповідно до умови: i₁₂<i₂₃<i₃₄<i₄₅, яка забезпечує мінімізацію моменту інерції редуктора; передаточне відношення останнього ступеня уповільнення взяти у межах i₄₅=8…10

3. Обчислити міжосьову відстань останнього ступеня зачеплення редуктора привода з урахуванням величини максимального потрібного рушійного моменту на валу двигуна. Коефіцієнт зовнішньої динаміки під час розрахунку взяти К_Д=1,5

4. Обчислити модуль третього ступеня уповільнення m₃. Назначити інші модулі зачеплень, забезпечуючи умову: m₁<m₂<m₃<m₄

5. Розрахувати фрикційну муфту, яка працює без змащення, з умови передачі моменту, що не перевищує на 20% максимальний потрібний момент на валу

2. Підбір двигуна

2.1 Для підбору двигуна визначаємо діапазон обертів, у якому має обертатися його ротор.

Оскільки передаточне відношення всього привода має бути у межах

, то:

, (3.1)

де

– оберти вала двигуна (вхідна ланка);

– оберти вала пристрою огляду (вихідна ланка).

Визначаємо оберти вала пристрою:

oб/хв, (3.2)

де

- кутова швидкість вала пристрою огляду у градусній мірі.

Тоді з (1) діапазон обертів вала двигуна буде:

об/хв. (3.3)

Відтак з Довідника по електродвигунам вибираємо двигун:

1) ДПМ-30-Н1-03

= 4500 об/хв; = 10 Н∙мм

2) ДПР-52-Н1, Н2, Ф1, Ф2-03

= 4500 об/хв; = 9,8 Н∙мм

Обираємо двигун ДПР-52-Н1, Н2, Ф1, Ф2-03, оскільки він найбільше

задовольняє умовам.

Рисунок 1. – Ескізне виконання двигуна ДПР-52

Габаритні дані беремо з таблиці 3.1

Таблиця 3.1

Тип двигуна										Маса,в кг
ДПР-52	30	4	М3 0,35	22	13,5	12	10,5	7,5	4,5	0,25

2.2 Оскільки привод рухається зі сталим кутовим прискоренням, то максимальний момент двигуна має бути більшим від головного моменту сил інерції привода, тобто повинна виконуватися умова:

, (3.4)

де

- максимальний момент двигуна;

- момент інерції привода, приведений до вала двигуна;

- кутова швидкість вала двигуна;

- кутове прискорення ротора двигуна;

- тривалість реверсу.

Розраховуємо момент якоря:

; ;

Робимо перевірку виконання умови (3. 4):

;

с^-2;

3. Перевірка режиму роботи двигуна

3.1 Потужність двигуна:

(4.1)

3.2 Для нормальної роботи двигуна його середній рушійній момент не повинен перевищувати номінальний. Отже, повинна виконуватися умова:

(4.2)

Оскільки режим роботи двигуна не постійний, то його середній момент визначається так званим еквівалентним моментом:

, (4.3)

де

- рушійні моменти двигуна в і-ті фази циклу;

- тривалість і-тих фаз циклу;

- тривалість усього циклу.

Щоб перевірити виконання умови (4.3), будуємо циклограму кутових швидкостей вала двигуна (рис. 1, а). Оскільки цикл симетричний, то:

тривалість прискорення: :

с;

тривалість огляду:

с;

тривалість гальмування:

с;

с; с; с.

Тривалість циклу:

с.

Відповідно до циклограми швидкостей обчислюємо циклограму моментів.

Динамічний момент у періоди пуску та реверсу визначається за формулою: