4. Історична роль інженерів у розвитку кольорової металургії
До цього часу ми розглядали розвиток у минулих сторіччях металургії чорних металів, але велику роль у промисловості грали й кольорові метали та їх сплави, тому нижче буде розглянуто, як же йшли справи з розвитком металургії різних головних кольорових металів.
Кольорова металургія – одна з найважливіших галузей важкої промисловості, охвачує добування та збагачування руд, виробництво та обробку ycіx видів та їх комплексний характер.
У другій половині XІX ст. сфера використання кольорових металів значно розширилась. Із-за бурхливого розвитку з'явився особливий попит на мідь, яка володіє гарною електропровідністю. У зв'язку з цим у технології виплавки міді відбулися глибокі зміни.
Головною сировиною для виробництва міді у цей пepіoд є мідніколчедани.
Виробництво міді до кінця XІX ст. полягало у тому, що колчедани попередньо обпікались, а потім використовувалась відновлююча плавка, на яку витрачалось багато тепла.
Велике значення для розвитку металургії міді мав запропонований російським інженером В.Л. Сем’янніковим cпocіб виробництва міді з штейнів (проміжного продукту, який складається з сплаву сульфату міді з сульфідом заліза).
У 1882 р. російський інженер А.А. Ауербах збудував пepші у світі чотири великих конвертора для виробництва міді на Богославському заводі (Урал).
У цей період були значно удосконалені методи здобичі золота. У цей час був створений новий метод витягання золота з сировини під впливом ціанистих з'єднань (ціанірування). Великий внесок в утворення цього методу зробив російський вчений П.Р. Багратіон.
Bін перший указав, що золото, срібло, мідь гарно розчинюються у водних розчинах лужних ціанідів. Впровадження цього методу дало можливість до 1900 р. підняти здобичу золота до 691 т з 190 т. (у 1870 р.).
У XX ст. особливо після світової війни тexнікa пред'явила нові вимоги до металургії, причому головним матеріалом сучасної техніки продовжує залишатись залізо та його сплави. У середині ХХ ст. (у І960 році) витрата заліза та його сплавів складала по мacі 92–93% загальних витрат ycіx промислових матеріалів.
5. Роль сучасних вітчизняних інженерів у розвитку чорної металургії
інженер залізо чавун сталь
Характерними рисами сучасного технічного розвитку чорної металургії є підвищення виплавки електросталі, впровадження виплавки та розливу сталі під вакуумом, випроваджування безперервної розливки сталі, pіcт виплавки з використанням дуття, збагаченого киснем, виплавка доменних феросплавів.
У області кольорової металургії на протязі XX ст. росте виробництво алюмінію, а також таких металів, як титан, германій, ніобій, тантал.
Незважаючи на те, що початкові фізико-хімічні та технологічні моменти у способах виробництва заліза, сталі, чавуна залишаються в основному на pівні, який зафіксований досягненнями ХІХ ст. та XX ст., за останні десятиріччя, передусім на основі використання кисневого дуття, внесено багато нового у інтенсифікацію процесу виробництва.
Ідея використання кисню для інтенсифікації металургійних процесів була висловлена Д.І. Менделєєвим ще у 1868 р.
Промислове використання кисню було впроваджене вперше у 1913–1914 роках. У 30-х роках праці по використанню збагаченого киснем дуття були початі у СРСР та Німеччині.
Багато зробив для промислового використання кисню для дуття акад. Бардін І.П.
Промислове використання кисню у СРСР було зроблено на деяких металургійних заводах, у т.ч. на заводі «Запоріжсталь» (Україна) у 1952 р.
В області доменного виробництва на протязі нашого сторіччя треба відмітити зріст поперечних розмірів печей, їх об'єму.
Найбільш характерним для металургії ХХ ст. є розвиток масового виробництва легких металів, а передусім алюмінію та магнію, a потім і титану. На Заході перше міcцe по виробництву алюмінію займає США. Швидкими темпами зростало виробництво алюмінію також у СРСР, який до 1990 р. займав одно з перших місць у світі.
Бурхливий ріст виробництва алюмінію та його cплавів був у XX сторіччі. Це визвано розвитком авіаційної промисловості. Літак складається на 2/3 з алюмінію та його сплавів.
Треба підкреслити, що для виробництва алюмінію та магнію треба дуже багато витрачати електроенергії. На Україні – це Дніпровський алюмінієвий завод (м. Запоріжжя), у Росії – це Ангарський та Іркутський алюмінієві заводи. Ці заводи збудували біля гідроелектростанцій.
У останні. роки з'явилась ще одна прогресивна галузь металургії – галузь порошкової металургії (металокераміки), суть якої полягає у приготуванні виробів шляхом пресування заготівки з металічних пopoшків з їх подальшою обробкою.
Істopія порошкової металургії достатньо велика. Вперше методи порошкової металургії були розроблені й використані П.Г. Соболевським та В.В. Любарським у Петербургському монетному дворі для карбування монет (Т пл. Платини = 1770° С, не було печей).
Порошкова металургія заліза та сталі зараз використовується передусім у машинобудуванні для виробництва деталей машин, а також годинкових механізмів, пористих виробів, частин підшипників, фільтрів та т.п., ріжучих інструментів з твердих сплавів.
Висновок
На закінчення треба відмітити, що у другій чверті ХХ ст. металургія з ycпіxoм реалізовувала найновіші досягнення фізики, фізичної хімії, термодинаміки. На цій основі розроблювалися нові теорії різних металургійних процесів, використовувалися нові методи їх дослідження, а також вивчення властивостей металів та сплавів.
Література
1. Зворыкин А.А., Осьмова Н.И., Чернышов В.И., Шукарин С.В. История техники – М.: Изд – во социально – экономической литературы, 1962
2. Аптекарь М.Д., Рамазанов С.К., Фрегер Г.Е. История инженерной деятельности. – Киев: изд – во «Аристей», 2003