Зміст
Вступ
1. Хімічна промисловість як один з основних чинників підвищеного антропогенного навантаження навколишнього природного середовища
1.1 Позитивні тенденції
1.2 Негативні тенденції
2. Види відходів та загальна характеристика методів боротьби з ними
4. Стратегія сталого розвитку суспільства та заходи по вдосконаленню ХТС
Висновки
Література
Вступ
Тема реферату «Екологічні проблеми хімічної промисловості» з дисципліни «Загальна хімічна технологія».
В роботі оглянуті основні екологічні проблеми хімічної промисловості України та вказано напрями вдосконалення хімічних виробництв.
Дисципліна "Загальна хімічна технологія" відноситься до циклу загально професійних дисциплін. Вивчення даної дисципліни базується на курсах: загальної неорганічної, органічної і фізичної хімії, фізики, математики, обчислювальної математики, процесів й апаратів хімічної технології і повинно передувати вивченню фахових дисциплін.
Мета роботи – ознайомитися з:
- хімічною промисловістю як одним з основних чинників підвищеного антропогенного навантаження навколишнього природного середовища;
- видами відходів;
- аналізом ХТС з точки зору утворення відходів;
- стратегією сталого розвитку суспільства;
- заходами по вдосконаленню ХТС.
В Україні створені всі підгалузі хімічного комплексу за винятком промислового виробництва синтетичного каучуку. За 1991–2009 рр. обсяги продукції виробництва хімічного комплексу скоротилися на 59%, в тому числі за багатьма видами продукції рівень виробництва у 2009 р. становив усього 15–40% рівня 1990 р., а понад 50% – тільки з випуску переважно експортно орієнтованих видів продукції (азотні добрива, аміак, сода кальцинована, двоокис титану пігментний, шини) (табл. 1). Причини низького рівня використання потужностей, а також їх зменшення полягають у порушенні економічних зв’язків та скороченні ринків збуту, недостатній конкурентоспроможності продукції, низькій платоспроможності населення й підприємств, обмеженості кредитів та інвестицій, відсутності або недостатності сировини, матеріалів, напівпродуктів для виготовлення кінцевої продукції. Продовжується вибуття фізично і морально застарілого обладнання, консервація фондів, виведення з дії виробничих потужностей, продукція яких не має попиту на ринках збуту. Аналіз стану хімічного комплексу за 2006–2009 рр. дозволив виявити як негативні, так і позитивні тенденції його розвитку.
Таблиця 1
Галузева структура продукції хімічної і нафтохімічної промисловості за видами економічної діяльності (%)
| Вид діяльності | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 |
| Хімічна та нафтохімічна промисловість (DG+DP) | 100 | 100 | 100 | 100 |
| Хімічне виробництво у тому числі: | 79,7 | 77,7 | 75,6 | 78,0 |
| Виробництво базової хімічної продукції | 45,6 | 44,6 | 40,5 | 48,2 |
| Виробництво лаків тафарб | 5,1 | 5,3 | 4,7 | 4,7 |
| Фармацевтичне виробництво: | 14,7 | 14,4 | 15,1 | 12,3 |
| основних фармацевтичних продуктів | 2,5 | 0,5 | 0,4 | 0,3 |
| фармацевтичних препаратів | 12.2 | 14,4 | 14,7 | 12,0 |
| Виробництво мила, парфумерної продукції, очищувальних і полірувальних препаратів | 4,2 | 5,1 | 5,5 | 5,5 |
| Виробництво інших хімічних продуктів | 8,5 | 5,6 | 8,0 | 5,6 |
| Виробництво штучних або синтетичних волокон | 1,4 | 2.1 | 1,7 | 1,6 |
| Виробництво гумових та пластмасових виробів | 20,3 | 22,3 | 24,4 | 22,0 |
| Виробництво гумових виробів | 10,9 | 11,1 | 9,8 | 6,8 |
| Переробка пластмаси | 9,4 | 11,2 | 14,6 | 15,2 |
1.1 Позитивні тенденції
- Стійке щорічне зростання обсягу продукції галузі. Найбільш прискореними темпами розвивається фармацевтичне виробництво та виробництво пластмасових виробів (переробка пластмаси), про що свідчать дані, представлені в табл. 1.
- Нарощуються обсяги виробництва конкурентоспроможної та імпортозамінної продукції. Переважно це продукція, яка користується попитом на зовнішніх ринках: синтетичний аміак, азотні добрива, кальцинована сода, пігментний двоокис титану, органічні хімічні сполуки, деякі види пластичних мас і синтетичних смол, шини різного призначення, лікарські засоби, а також продукція широкого вжитку, конкурентоспроможна на внутрішньому ринку (лаки і фарби, мило, парфумерна продукція тощо).
- Зростання внутрішнього попиту на хімічну продукцію (товари) вітчизняного виробництва. Частка вітчизняного продукту на внутрішньому ринку у 2008–2009 рр. складає 29–30% (у 2006 – 2007 рр. – 25%).
- Сприятлива зовнішня і внутрішня кон’юнктура прискорили зростання рівня використання діючих виробничих потужностей з випуску конкурентноспроможної продукції на деяких підприємствах до 94–98%.
- Поступове зростання інвестицій в основний капітал (табл. 1) дозволяє проводити реконструкцію хімічних виробництв, введення нових технологічних ліній, у тому числі енергозберігаючих технологій. Тільки у 2009 р. частково або повністю реконструйовано близько 20 виробництв та введено 100 нових технологічних ліній.
- Пожвавлення інноваційної діяльності. У 2009 р. з 518 обстежених підприємств 126, тобто кожне четверте, займалося інноваційною діяльністю (у 2006 р. – 117 підприємств). Зростає кількість впроваджених нових технологічних процесів з 50 у 2006 р. до 170 у 2009 р., з них маловідходних, ресурсозберігаючих чи безвідходних з 25 до 40 відповідно.
1.2 Негативні тенденції
- Не простежуються позитивні зміни в галузевій структурі: питома вага енергомістких і сировинних виробництв базової хімічної продукції зростає, а підгалузей, орієнтованих на кінцеву продукцію та наукоємних виробництв, скорочується (табл. 1). Всупереч світовим тенденціям, за якими пріоритетного розвитку набувають малотоннажні наукомісткі та екологічно чисті виробництва, в Україні обсяг продукції цих підгалузей продовжує скорочуватися. Не відбувається розширення асортименту синтетичних матеріалів та продуктів тонкого органічного синтезу, що зумовлено відсутністю сировини через низький рівень переробки нафти на нафтопереробних підприємствах.
- Повільно здійснюється оновлення основних засобів (на рівні 2,5–2,9% щорічно), що призвело до збільшення виробничих фондів з понаднормативними термінами служби. Зношеність основних засобів продовжує зростати: з 50,4% у 2006 р. до 62% у 2008 р. та 64,1% у 2009 р. (у хімічному виробництві 68,4%), а моральна зношеність за оцінками експертів сягає 80–85%. Головною причиною такого стану є інвестиційна криза. У 2008 р. інвестиції в основний капітал склали 4,56 коп. в розрахунку на 1 грн. виробленої продукції.
- Нестача інвестицій гальмує реалізацію інноваційної моделі розвитку хімічних підприємств, у тому числі насичення внутрішнього ринку новими якісними хімічними товарами, переобладнання та модернізацію основних засобів хімічного комплексу тощо. У 2009 р. освоєно всього 2 найменування у виробництві інноваційних видів машин, устаткування, апаратів, приладів (у 2008 р. – 13) та 166 найменувань у виробництві матеріалів, виробів, продуктів (у 2008 р. – 341).
- У країні відсутні необхідні умови для підвищення ролі амортизації як важливого джерела внутрішніх фінансових ресурсів підприємств. Тому тільки 40–45% амортизаційних відрахувань та 30–35% прибутку в галузі надходять в інвестиційний процес, решта – на потреби поповнення оборотних засобів.
- Імпортна залежність функціонування ряду галузей хімічної, нафтохімічної та хіміко-фармацевтичної промисловості по широкому спектру сировини та напівпродуктів.
- Недосконалі або відсутні технології переробки власної мінеральної сировини: калієвої, ільменітової і апатитової руди, йодоброммісткої води, крейди, бішофіту, цеолітів тощо.
- Недосконала система державної підтримки наукових досліджень і впровадження наукових розробок у виробництво, а також система поєднання досліджень науки, технології, виробництва і ринку.
- Недостатня послідовність у здійсненні реформ, що не сприяла зростанню ефективності виробництва: зростає частка матеріальних витрат у структурі витрат на виробництво з 70,9% у 2006 р. до 75,8% у 2008 р.; рентабельність операційної діяльності коливається від 3,8% у 2007 р. до 5,2% у 2008 р. та 3,7% у 2004 р.; повільно знижується кількість збиткових підприємств: з 38,6% у 2006 р. до 35,6% у 2009 р. від загальної кількості підприємств. Масовим явищем стало банкрутство підприємств. Станом на 2009 р. 98,2% підприємств хімічної і нафтохімічної промисловості належали до приватної власності, 1,6% – до державної та державної корпоративної і 0,2% до комунальної власності. На підприємства приватної власності припадає 80,8% реалізованої продукції, державної – 19,2%.
- У галузі зберігається приховане безробіття, яке поступово скорочується, але ще до цього часу понад третина робітників галузі працюють в режимі неповної зайнятості. Так, у 2008 р. в хімічній і нафтохімічній промисловості в адміністративних відпусках перебували 7,8% і працювали в режимі неповного робочого дня/тижня 27,9% загальної кількості працівників (у 2006 р. – 38,1% та 26,6% відповідно).
- Недостатньо уваги приділяється поліпшенню умов праці робітників, зайнятих у хімічному комплексі. На кінець 2009 р. кількість працюючих в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам склала 44,8%, у т. ч. у хімічному виробництві – 47,2% від загальної кількості зайнятих у галузі; серед працюючих у таких умовах 39,5% – жінки, у т. ч. у хімічному виробництві – 41,6%.
хімічний відход природний середовище
Україна займає одне з перших місць у світі по обсязі відходів, що накопичуються. З 1,4 - 1,5 млрд. тонн природних ресурсів, використовуваних щорічно в промисловому виробництві, велика частина перетворюється у відходи. Основними джерелами відходів в Україні є більш 3,5 тис. підприємств видобувної, переробної, металургійної, енергетичної, хімічної й іншої галузей промисловості. Можна затверджувати, що в даний час на жодному з природних родовищ України розкривні й основні породи не використовуються комплексно, а це більш 70 - 80% загального обсягу усіх твердих відходів. До 1988 р. Україна переробляла до 12,4% обсягу вторинних ресурсів, що складало приблизно 200 млн. тонн у рік. Однак в останні роки в силу економічних і організаційних причин зменшується використання відходів як вторинні ресурси на 20% у рік.