Проектування та експлуатація Семиренківського газоконденсатного родовища (стр. 1 из 9)

Вступ

Семиренківське газоконденсатне родовище знаходиться на території Шишацького району Полтавської області. Поблизу розташовані Західно-Солохівське, Кошовійське, Перевозівське, Кавердинське газоконденсатні родовища.

Бурові роботи на Семиреньківській площі розпочато у 1974 р. будівництвом свердловини 1. Родовище відкрито у 1990 році пошуковою свердловиною 2. У процесі випробування відкладів візейського ярусу нижнього карбону з інтервалу 5505-5600 м отримані промислові припливи газу. До державного балансу родовище включене в 1990 році.

В 1974 – 2000 рр. пробурено ще шість свердловин (1, 3, 4, 6, 9 – пошукові і 51-експлуатаційна), якими розкрито розріз від четвертинних до нижньокам’яновугільних відкладів. Продуктивними виявилися лише свердловини 4, 9, 51 з яких одержано промислові припливи газу з горизонтів верхньовізейського підярусу (В-16, В-17, В-19).

В дослідно-промислову розробку (ДПР) родовище введено в 1997 р. згідно із проектним документом , затвердженим АТ “Укргазпром” (протокол № 25/95 від 28.10.95 р.) терміном на 5 років (1998-2002 рр.). У зв’язку з відсутністю фінансування реалізація проекту ДПР здійснювалася сповільненими темпами. За період від 1990 до 2001 року проекти розвідки і дослідно-промислової розробки реалізовані не в повному обсязі. Згідно із проектом розвідки в межах продуктивної частини площі родовища пробурені свердловини 2, 4, 9, інші 1, 3, 6 виявилися законтурними і ліквідовані. Згідно із проектом ДПР введено в експлуатацію три свердловини (2, 4 , 51) та пробурено одну ( 51 ) при запланованих чотирьох.

За результатами сейсморозвідувальних робіт, буріння та випробування свердловин, вивчення геологічного розрізу геофізичними методами у 2003 році побудована геологічна модель родовища і підраховані загальні та видобувні запаси газу і конденсату.

До основних вимог, що ставляться до організації збору та підготовки продукції свердловин, відносять: а) автоматизоване вимірювання кількості нафти, газу і води по кожній свердловині; б) забезпечення герметизованого збору на всьому шляхові руху – від свердловини до магістрального нафтопроводу; в) доведення нафти, газу і пластової води на технологічних устаткуваннях до норм товарної продукції, її автоматичний облік та передача товаротранспортним організаціям; г) забезпечення високих економічних показників за капітальними витратами, зниження металоємності та експлуатаційних витрат; д) можливість уведення в експлуатацію частини родовища з повною утилізацією нафтового газу до закінчення будівництва всього комплексу споруджень; є) надійність експлуатації технологічних устаткувань та можливість їх автоматизації; є) виготовлення основних вузлів та устаткування системи збору в блоковому виконанні з повною автоматизацією технологічного процесу.

Нафта, газ і вода від гирла свердловин, розташованих на площі родовища, направляються викидними лініями в систему збору і транспортування. Під системою збору і транспортування розуміють комплекс устаткування та розгалужену мережу трубопроводів, прокладених на площі родовища (над землею або під землею, над водою чи під водою) і призначених для збору продукції свердловин і доставки її до центрального пункту підготовки нафти. З пунктів підготовки нафта спрямовується до нафтопереробного заводу, а газ – до газопереробного або безпосередньо споживачам. Пластова вода, що видобута разом із нафтою, направляється до очисних споруд і далі до нагнітальних свердловин.

Залежно від конкретних умов системи збору і транспорту повинні забезпечувати: збір і вимірювання продукції свердловин; відділення (сепарацію)нафти від газу; відділення від нафти води й механічних домішок; транспортування нафти від збірних та вимірних установок до промислових резервуарних пунктів; зневоднювання нафти, її знесолення і стабілізація, тобто вилучення легких вуглеводнів; видалення з газу непотрібних домішок; облік видобутих нафти й газу та передача їх транспортним організаціям.

Система збору і підготовки нафти, газу та води класифікується: за кількістю свердловин, що обслуговуються первинними нафтозбірними установками; за наявністю чи відсутністю герметизації (закриті і відкриті); за характером руху продукції по збірних трубопроводах; за характером промислових технологічних процесів.

1. Геологічна частина

1.1 Коротка геолого-промислова характеристика родовища

В адміністративному відношенні Семиреньківське газоконденсатне родовище розташоване на території Шишацького району Полтавської області, в 15 км на північ від райцентру м. Шишаки і в 50 км на північний захід від м. Полтава (рис. 1.1).

Найближчими населеними пунктами району робіт є села: Семиреньки, Малий Перевоз, Великі Сорочинці, Маначиновка, Вертелецьке. Безпосередньо на території родовища розташоване село Ковалівка .

Поблизу від Семиреньківського родовища розташовані такі відомі родовища, як Зах.Солохівське, Кавердинське, Кошевойське газоконденсатні та Радченківське газонафтове.

Родовище розташоване в районі з розвиненою нафтогазовидобувною галуззю промисловості, облаштоване УКПГ та трубопровідною системою. В 12 км на південь проходить магістральний газопровід Шебелинка-Київ, а в 15 км на схід – газопровід Єлець-Кременчук-Кривий Ріг.

В геоморфологічному відношенні родовище розміщене в Придніпровській низовині в долині р. Псьол, лівої притоки р. Дніпро.

Клімат району помірно-континентальний з середньорічною температурою +7,2 ºС.

В економічному відношенні район сільськогосподарський. Основний вид заняття населення – землеробство і тваринництво. Незначна частина населення зайнята в переробній промисловості.

Корисними копалинами район не багатий. Крім відкритих покладів вуглеводнів корисні копалини представлені будівельними пісками і глинами. В долині р. Псьол ведеться видобуток торфу.

Водозабезпечення бурових робіт здійснюється за рахунок вод бучацького водоносного горизонту. Через район робіт проходять електролінії достатньої потужності, що дозволяє використовувати електроенергію для роботи на промислі.

Характеристика геологічної будови

Рис. 1.2 Геологічний розріз Семиренківського ГКР

В геологічній будові осадового комплексу відкладів Семиреньківського родовища приймають участь утворення палеозойської, мезозойської та кайнозойської ератем, загальною товщиною до 8,5 км.

Свердловинами пошукового та експлуатаційного буріння із палеозойських відкладів розкриті кам’яновугільні та пермські, з мезозойських – тріасові, юрські, крейдяні, а також типовий для даної частини западини комплекс кайнозойських відкладів.

Кам'яновугільна система (С)

Відклади кам'яновугільної системи мають широке розповсюдження на даній території та представлені нижнім, середнім та верхнім відділами.

Нижній відділ (С1) об’єднує візейський та серпуховський яруси.

Візейський ярус (С1v) представлений верхньовізейським під'ярусом (С1v2) - ХII та XI мікрофауністичні горизонти.

За даними кернового матеріалу літологічно ХІІ мікрофауністичний горизонт складений чергуванням пісковиків, аргілітів, алевролітів, що згруповані у літологічні пачки В-19-20 та В-18, В-17, які вміщують поклади газу, розкриті свердловинами 2, 4, 9, 51. Максимальна розкрита товщина XII мікрофауністичного горизонту 491 м в св. № 4.

Літологічно XI м.ф.г складений чергуванням аргілітів та вапняків, верхня його частина стає більш однорідною і складена переважно алевролітами, рідко пісковиками з малопотужними прошарками аргілітів. Горизонт об'єднує літологічні пачки В-16, В-15, В-14. До літологічної пачки В-16 приурочені поклади газу. Товщина відкладів горизонту 429-454 м.

Серпуховський ярус (С1s) підрозділяється на нижньо- і верхньосерпуховський під'яруси.

Нижньосерпуховський під'ярус розглядається в об'ємі ІХ-Х мікрофауністичних горизонтів. Нижня границя проводиться по покрівлі літологічної пачки В-14.

Під'ярус складений переважно піщано-алевролітовими породами з прошарками аргілітів і в нижній частині з рідкими прошарками вапняків. Всі відмінності порід згруповані в літологічні пачки С-23, С-22, С-21, С-20, С-19, С-18-17. Товщина відкладів Х-ХІ горизонтів 361-378 м.

Верхньосерпуховський під'ярус (С1s2) представлений VIII (у складі літологічних пачок С-6-С-9) та VII-V (у складі літологічних пачок С-2-С-5) мікрофауністичними горизонтами. Нижня границя проводиться по підошві літологічної пачки С-9. Літологічно VІІІ м.ф.г. представлений чергуванням аргілітів з алевролітами, поодинокими прошарками пісковиків та вапняків. Товщина відкладів VIII мікрофауністичного горизонту 169-200 м.

Осадові відклади VII-V м.ф.г, на відміну від нижчезалягаючих, представлені піщано-алевролітовими породами з прошарками аргілітів та вапняків. Товщина відкладів VII-V мікрофауністичних горизонтів 208-230 м.

Середній відділ (С2)

Відклади середнього карбону представлені башкирським та московським ярусами.

Відклади башкирського ярусу (С2в) на Семиреньківській площі представлені у складі світ С15, С21, С22, С23 і С24.

Світа С15 представлена чергуванням аргілітів, алевролітів та вапняків, що згруповані в літологічні пачки Б-13, Б-12, Б-11. Товщина відкладів світи С15 – 81-98 м.

Світа С21 складена чергуванням потужних пластів вапняків з прошарками зеленувато-сірих вапнистих аргілітів, які входять до літологічної пачки Б-10 та називається “башкирською карбонатною плитою”. Товщина відкладів світи С21 - 65-70 м.

Світа С22 представлена чергуванням потужних пластів вапняків з аргілітами в нижній частині, вище по розрізу кількість карбонатних порід зменшується і серед теригенних утворень з'являються два прошарки пісковиків. Керном охарактеризовані аргіліти, алевроліти та пісковики. Породи згруповані в літологічні пачки Б-9, Б-8. Товщина відкладів світи С22 - 115-124 м.

Світа С23 – піщано-глинисті відклади з одиничними малопотужними прошарками вапняків. Породи згруповані у літологічні пачки Б-7, Б-6, Б-5, Б-4, Б-3. Керновим матеріалом відклади не охарактеризовані. Товщина відкладів світи С23 – 266-296 м.