До властивостей що задовольняє нематеріальні потреби в системі "Людина - середовище" відносяться властивості:
- категорії прекрасного - естетичні властивості, що сприймаються здорово;
- категорії приємного, оцінювані органолептичним (окрім зору);
Естетичні властивості шовкових тканин визначаються фактурою, колірним оформленням, блиском, прозорістю, матовістю. Непрямий вплив на формування естетичних властивостей роблять такі властивості як м'якість, жорсткість, пружне, еластичність і пластичне подовження.
По фактурі усі шовкові тканини(окрім ворсових) відносяться до тканин з відкритим ткацьким малюнком. Фактура їх визначається переплетенням, щільністю, завтовшки, будовою і видом ниток(пряжа). Характер обробки, особливо при гладкому фарбуванні, підкреслює фактуру тканини. Для шовкових тканин характерні гладка, шорстка, візерунково-гладка, візерунково-рельєфна фактури. Естетичні властивості більшою мірою залежать від колористичного оформлення. По колірному оформленню шовкові тканини бувають вибілені, гладко фарбовані, набивні. Тканини зі змішані волокон(віскозні з ацетатним, віскозні з нітроновим або лавсановим) забарвлюють полотном по одному з цих волокон, отримуючи в результаті меланжевий ефект. На зорове сприйняття забарвлення тканин впливають: контрастність, фактур, освітленість та ін. Світлі тони сприймаються як легкі, темні - як важкі, рихлі. При оформленні тканин необхідно враховувати явище колірного контрасту. При світлому контрасті розташовані по сусідству тони підкреслюють один одного. При тоновому контрасті вони доповнюють один одного. У торговій практиці тканини підрозділяються на види по тонових відтінках, для чого складають альбоми-квітники з нумерацією по тонах або прийнятих в торговій практиці назвах кольору.
Шовкові тканини відзначаються особливо великою різноманітністю набивних малюнків.
Текстильний малюнок - це самостійна галузь прикладного мистецтва. При візерунчастому забарвленні необхідно враховувати композицію малюнка і поєднання кольорів, оцінювати його художній рівень, його прийнятність для одягу різного призначення, технологічність.
Ефекти завершальної обробки : блискуча або матова, гофре, клоке, муарова обробка, ажурні візерунки, металізована поверхня роблять істотний вплив на естетичні властивості тканини. Драпованість, жорсткість, м'якість, пружність, стабільність форми в експлуатації роблять непрямий, але дуже важливий вплив на формування естетичних властивостей тканини.
Зовнішній вигляд тканини залежить від мнучкості, а також від пружності і пластичності. Тканини, що характеризуються високим пружним подовженням, зручні в експлуатації одягу виготовленого з них.
Надійність шовкових тканин визначають зміни їх фізичних характеристик і моральне старіння. Зміна фізичних характеристик відбувається під дією зовнішній середовища як кліматичної(фізико-хімічні чинники), так і предметної( механічні і фізичні чинники). Особливе значення для шовкових тканин мають стійкість до зміни розмірів(усадка), гнучкості стійкість до руйнування поверхні, стирання, утворення пілінгу (для тканин з синтетичними волокнами). Оскільки шовкові тканини призначені для легкого літнього одягу, то важливими чинниками їх надійності є світлостійкість і стійкість, а також до дії прання і їх комбінованої дії.
Моральне старіння шовкових тканин значною мірою пов'язане з науково-технічним прогресом і модою, а також залежить від престижності, співвідношення споживчих властивостей і вартісних характеристик, естетичних властивостей. Таким чином, споживчі властивості шовкових тканин складаються з комплексу гігієнічних, естетичних властивостей, деяких властивостей надійності, технологічних властивостей і властивостей, що забезпечують зручність експлуатації. Крім того, попит формує мода і престижність.
Розділ 3. Дослідження основних технологічних властивостей матеріалів верху
3.1 Дослідження структурних властивостей матеріалів верху
У якості матеріалів верху для сукні жіночої урочистої було запропоновано три зразка тканини верху шовкового асортименту.
Зразок №1 – синтетичний шовк (ВЛс-70%, ВК-30%)
Зразок №2 – синтетичний шовк (лавсан 100%)
Зразок №3 – синтетичний шовк (лавсан 100%)
Для дослідження структурних властивостей матеріалів верху необхідно провести наступні розрахунки: розрахунок щільності тканини (число ниток на 100 мм), поверхневої щільності (Ms, г/м²), лінійної щільності ниток по основі і утку (Т, текс), номери ниток по основі і утку (N, м / г).
Будова тканин характеризується числом ниток основи і утка, розташованих на умовній довжині, що дорівнює 100мм (відповідно щільність по основі По і по качку Пу).
Щільність по основі По і по утку Пу визначають шляхом підрахунку ниток основи і утка по довжині 10мм і перераховують на довжину 100 мм. Число ниток підраховують, вириваючи їх з підготовлених проб по всій довжині (10 мм). При цьому нитки складають десятками. Отримане кількість ниток множать на 10. Число ниток розраховують як середнє арифметичне значення двох вимірювань основи і трьох вимірів утка.
Зразок №1: По=330; Пу=750.
Зразок №2: По=640; Пу=230.
Зразок №3: По=750; Пу=270.
Для визначення лінійної щільності ниток Ту і То готують дві проби по 50 ниток основних і 3 проби уткових і підраховують їх середню масу за формулами:
qo=(qo1+qo2)/2
qy=(qy1+qy2+qy3)/3
Зразок №1: qo=0,11 г; qy=0,05 г.
Зразок №2: qo=0,04 г; qy=0,10 г.
Зразок №3: qo=0,04 г; qy=0,09 г.
Лінійну щільність ниток обчислюють за формулою:
То = qo/∑Lo
Тy = qy/∑Lу
де ∑Lo та qy/∑Lу - загальна довжина пучка ниток основи і пучка ниток утка, км (0,005).
Зразок №1: То = 0,11/0,005 = 22 текс; Тy = 0,05/0,005 = 10 текс;
Зразок №2: То = 0,04/0,005 = 8 текс; Тy = 0,10/0,005 = 20 текс;
Зразок №3: То = 0,04/0,005 = 8 текс; Тy = 0,09/0,005 = 18 текс;
Для обчислення щільності необхідно знати масу елементарної проби. Зразок тканини готують до визначення маси шляхом вирівнювання його розмірів 100х100 мм і зважують.
Зразок №1: m=1,53 г.
Зразок №2: m=1,00 г.
Зразок №3: m=1,23 г.
Поверхнева щільність тканини (маса 1м²) є стандартною характеристикою, показники якої за кожним видом тканини регламентується технічною документацією; відхилення від норми допускається в строго встановлених межах. Поверхневу щільність тканини Ms, г/м², визначають шляхом перерахунку маси точеною проби довжиною L, мм, і шириною В, мм, на площу 1м² (розрахункове значення поверхневої щільності).
Ms= m*10 /(LВ) або Msp=m*100
де m – середня маса підготовленої елементарної проби.
Визначаємо розрахункове значення поверхневої щільності за формулою:
Зразок №1: Msp= 1,53*100=153 г/м²
Зразок №2: Msp=1,00*100=100 г/м²
Зразок №3: Msp=1,23*100=123 г/м²
Поверхневу щільність можна розрахувати за структурними показниками тканини (експериментальне значення поверхневої щільності):
Ms=0,01(ПоТо+ПуТу)
Де То та Ту - лінійна щільність ниток по основі і качку.
Визначаємо експериментальне значення поверхневої щільності:
Зразок №1: Ms=0,01(330*22+750*10)= 151г/м²
Зразок №2: Ms=0,01(640*8+230*20)= 98 г/м²
Зразок №3: Ms=0,01(750*8+270*18)= 125 г/м²
Внаслідок гігроскопічності текстильних волокон і ниток поверхнева щільність тканини може істотно змінюватися в залежності від її вологості. Тому поверхневу щільність тканини визначають при нормованої вологості.
Відхилення значень поверхневої щільності, отриманих експериментальним і розрахунковим методами, не повинні перевищувати 2%, і розраховується за формулою:
∆М=(Ms- Msp)100/ Msp
Зразок №1: Ms=(151-153)100/153= -1,3%
Зразок №2: Ms=(98-100)100/100= -2,%
Зразок №3: Ms=(125-123)100/123= 1,6%
Значення номеру ниток по основі Nо та по утку Nу (N, м/г) знаходиться за формулою:
Nо=1000/То; Nу=1000/Ту
Зразок №1: Nо=1000/22=45 м/г; Nу=1000/10=100 м/г
Зразок №2: Nо=1000/8=125 м/г; Nу=1000/20=50 м/г
Зразок №3: Nо=1000/8=125 м/г; Nу=1000/18=56 м/г
Усі знайдені значення структурних характеристик матеріалів преставлені в таблиці:
| Матеріал | Щільність ниток на 100 мм | Лінійна щільність ниток, Т, текс | Номер ниток, N, м/г | Поверхнева щільність, Ms, г/м² | |||
| По основі | По утку | По основі | По утку | По основі | По утку | ||
| Зразок №1 | 330 | 750 | 22 | 10 | 45 | 100 | 147,6 |
| Зразок №2 | 640 | 230 | 8 | 20 | 125 | 50 | 97, 2 |
| Зразок №3 | 750 | 270 | 8 | 18 | 125 | 56 | 108,6 |
3.2 Дослідження механічних властивостей матеріалів верху
Механічнівластивостіматеріалів включають такіпоняттяяк: коефіцієнтдрапіруємість(Кд,%), коефіцієнтзминаємості(КСМ), прорубки(П,%). Драпіруємість(Кд,%) -здатність матеріалу впідвішеномустаніпіддієювласноїсиливагиутворюватим'які, рухливіскладки. Узалежностівід значення драпіруємостівизначаютьпризначення матеріалу, модельні таконструктивніособливості одягу, технологію їївиготовлення.
Дисковийметоддозволяєоцінити драпіруємостьматеріалуодночасно врізнихнапрямках. Цимметодом драпіруємостівизначають на спеціальному приладі. Приладскладається зстовпчика, вцентріякогопроходить стрижень, що переміщається у вертикальнійплощині. Наверхньому кінцістержняукріпленийдискдіаметром50ммзголкоюв центрі длязакріпленняпроби, якав початковому станімаєформуколадіаметром 200 мм.
Порядоквизначення драпіруємостідосліджуванихзразківтканини:
1. Вирізати пробу діаметром 200 мм.
2. Помістити папір на столик приладу під диском.
3. Зміцнити пробу на диску.
4. На пробу накласти другий диск того ж діаметра, що і перший.
5. Висвітлити прилад зверху пучком паралельних променів, завдяки чому на папері, що знаходиться на столику приладу під диском, виходить проекція проби.