Конденсаційна сушка – ощадлива сушка деревини, оскільки температура утримується дуже низькою і процес сушіння іде повільно.
Вакуумна сушка
Сьогодні через необхідність у скороченні часу сушіння все частіше застосовують вакуумний тип сушіння деревини (вода випаровується у деревині ще при низьких температурах), який скорочує процес на 25%.
Перевага цього способу очевидна: зниження витрат енергії; деревині не завдають шкоди; висока продуктивність; добрі показники сушіння деревини. Ще однією перевагою є можливість сушіння невеликих об’ємів – міні-вакуумна сушка містить від 0,5 до 0,8 м3 деревини.
Вакуумна камера щільно закривається і найчастіше має форму циліндра, який залежно від конструкції (з плитою обігріву чи без неї) відрізняється також за об’ємом і довжиною.
Система а) оскільки у вакуумі не відбувається передача тепла через повітря, деревина нагрівається плитами, вкладеними між нею. Волога деревини випаровується ще при низьких темепературах. Пара, що виділяється з деревини, збирається на конденсаційній поверхні камери, охолоджується, перетворюється на рідину і виводиться.
Система б) у камерах іншого типу деревина спочатку нагрівається до необхідної температури, а потім створюється вакуум і процес сушіння протікає так довго, наскільки це потрібно для охолодження деревини. Ця змінна дія повторюється, поки рівень вологи деревини не буде досягнутий. Нагріваючі плити у цьому випадку не потрібні.
Високочастотна сушка
При високочастотному способі сушіння, деревина на конвеєрі проходить через індуктор високочастотного електричного поля. Деревина сушиться зсередини назовні. Завдяки створенню високочастотного електричного поля, молекули в деревині постійно переорієнтовуються і збільшують амплітуду коливання. Молекулярне тертя, що з’являється при цьому, нагріває деревину зсередини на 100оС і випаровує вологу, що в ній є. Це суттєво прискорює процес сушіння. Високочастотна сушка існує у двох варіантах: упоперек і вздовж потоку середовища сушки. Різниця полягає у завантаженні сушильної камери.
Переваги: запобігає утворенню тріщин і поводок;
дуже короткий час сушіння;
немає необхідності у великій кількості персоналу;
призначена для деревини великих перерізів
Недоліки: висока вартість сушильного обладнання;
великі витрати енергії;
призначена для великих об’ємів деревини.
3.Обробка деревини
Для збереження цілісності дерев'яних конструкцій, що знаходяться в сирих і вологих приміщеннях або на відкритому повітрі, вкрай необхідна захисна обробка деревини.
Виділяють такі види захисних матеріалів для обробки деревини:
Фарби
Антисептичні просочення
Лакофарбові покриття
Фарби є не тільки декоративним обробним матеріалом, але мають захисні властивості. Обробка деревини не викликає значних складностей: фарби легко наносяться на поверхню за допомогою валика, кисті або розпилювача. Після висихання фарби утворюють захисну плівку, яка захищає дерево від впливу атмосферних явищ.
Фарби для обробки деревини бувають:
Водорозчинні. Перевагою можна назвати нетоксичність і економічну вигідність використання. Проте, в процесі обробки деревини даними способом, стежте за погодними умовами – якщо раптово почався дощ, це може серйозно пошкодити свіжопофарбовані стіни.
На органічних розчинниках. Відрізняються високою якістю і зручністю застосування. Шанувальників зимового ремонту такі фарби порадують можливістю успішного використання при мінусових температурах.
Антисептичні.
Антисептування - це процес просочення деревини особливими хімічними речовинами з метою захисту від біологічного руйнування. Подібні руйнування виникають у вологих або відкритих приміщеннях, які є чудовим середовищем для розмноження різних шкідливих грибків і бактерій. Внаслідок цього відбувається розкладання не захищених частин деревини.
Антисептичне просочення проводиться як на ранніх стадіях будівництва (лісозаготівлях, розпилювання лісу), так і на більш пізніх етапах експлуатації готової будівлі. Так що, плануючи будівництво заміського будинку, уточніть, яким чином була проведена обробка деревини, призначеної для будівництва. Відповідно до Держстандарту, технологічний процес антисептування пиломатеріалів і заготовок припускає занурення захищених об’єктів на кілька секунд у антисептичний розчин.
Обробка деревини проводиться не тільки в якості профілактичних заходів, але і при вже пораженнях, коли симптоми руйнування видно неозброєним оком. Поява цвілі або зміна кольору дерев'яних поверхонь на синій - тривожні сигнали, що говорять про те, що ваш будинок потрібно рятувати від гниття. Хімічна обробка деревини «здорових» поверхонь будівлі проводиться за допомогою 5%-го розчину біхромату калію в 5%-ой сірчаній кислоті. На ранніх стадіях гниття можуть допомогти дезінфікуючі засоби, широкий асортимент яких представлений в магазинах. При сильному ураженні слід розібрати і спалити порушене грибком ділянку або звернутися за допомогою до професіоналів.
Антисептичні просочення для обробки деревини бувають:
Водорозчинні (на водній основі)
Переваги: відсутність запаху, швидке висихання, нетоксичність, можливість нанесення складу на вологу поверхню.
Недоліки: поверхневий проникнення, неможливість використання для обробки деревини, що має безпосередній контакт з водою.
Застосовуються: для житлових дерев'яних будинків, господарських будівель, рам, дверей, огорож, пиломатеріалу і т.д.
Водовідштовхувальні (на органічній основі)
Переваги: глибоке проникнення, наявність ряду цінних добавок.
Недоліки: різкий запах, необхідність підготовки поверхні до нанесення антисептика.
Застосовуються: для приміщень, чия експлуатація пов'язана з постійним зволоженням (лазня, погріб)
Комбіновані.
Способи нанесення антисептичних речовин на дерев’яні поверхні різні.
Крім «занурення» найбільш простим є обробка деревини за допомогою пензля, валика або розпилювача. Існує також спосіб хімічної обробки деревини під тиском в автоклаві, але він доступний лише за наявності відповідного обладнання.
Лакофарбові покриття після нанесення створюють захисну плівку, яка на відміну від фарби не приховує структуру дерева. Лаки для обробки деревини чітко поділяються на:
Лаки для проведення зовнішніх робіт (еластичні, що протистоять розтріскування в результаті природного стиснення або розширення дерева)
Лаки для проведення внутрішніх робіт (з високою стійкістю до стирання)
Лаки для зовнішніх робіт захищають дерев'яні конструкції від впливу сонячних променів, а фунгіцидні добавки служать для захисту матеріалу від цвілі. «Внутрішні» лакофарбові покриття, як правило, борються тільки з вологістю і механічними ушкодженнями.
4. Теслярські з’єднання елементів дерев’яних конструкцій
Основними видами з'єднання столярних елементів є шипові з'єднання, споювання і зрощування.
Шипове з'єднання складається я двох елементів: шипа і гнізда або вушка. Бічні грані шипа називаються щічками, а торцеві зрізи — торцем шипа. Закрита чотирибічна заглибина в з'єднуваній деталі називається гніздом , а відкрита — вушком .
Шипи бувають плоскі і круглі. Круглі звичайно роблять вставними. Шип, який проходить наскрізь, називається відкритим, або наскрізним. Якщо гніздо не наскрізне, то шип називають глухим.
Кількість шипів у з'єднанні залежить від товщини спряжуваних деталей. Із збільшенням числа шипів збільшується площа склеювання і міцність з'єднання. Міцність столярних з'єднань залежить також від точності виготовлення елементів з'єднань, якості деревини і клею, а також умов склеювання.
Існує багато видів з'єднань деталей. Кожний вид вибирають для певного виробу, але часто при виготовленні виробу застосовують кілька видів з'єднань деталей між собою.
З'єднання деталей під кутом одна до другої наливають шиповою в'язкою.
З'єднання коротких заготовок у довгі називають зрощуванням.
Існує кілька способів зрощування по довжині: зрощування накладкою, в стик, врубками й шипами. Найпростіші способи зрощування накладкою, прямим і косим стиком. Ці способи застосовуються, коли навантаження на деталі невелике.
При зрощуванні шипами одержують ще міцніше з'єднання.
Такі з'єднання мають значну площу клейового шва, що забезпечує високу міцність і жорсткість деталі в зоні зрощування.
З'єднання вузьких заготовок у широкі називають споюванням.
Споюванням з'єднують дошки і бруски при виготовленні щитів і широких деталей (кришок стола, табурета, дверних фільонок).
З’єднання деталей цвяхами, шурупами, нагелями
З'єднання цвяхами. Деталі грубих столярних і столярно-будівельних виробів скріплюють цвяхами. Розрізняють цвяхи: будівельні круглі з плоскою головкою діаметром 0,8...1,6 мм, довжиною 8...50 мм; толеві круглі діаметром 2...0,3 мм, довжиною 20...40 мм; тарні діаметром 1,6...3,0 мм, довжиною 25...80 мм; шпалерні круглі діаметром 1,6...2,0 мм, довжиною 8...25 мм.
Для елементів з'єднань, які не пробивають наскрізь цвяхами, незалежно від товщини відстань між осями цвяхів повинна дорівнювати або бути більшою.
При забиванні цвяха його утримують пальцями лівої руки біля головки. Удари по головці наносять центром бойка.
З'єднання шурупами. Шурупи застосовують для з'єднання окремих деталей, кріплення скоб'яних і фурнітурних виробів.
Довжина шурупів може бути від 6 до 120 мм, а діаметр — від 1,5 до 10 мм, причому довжина нарізаної частини становить від 0,5 до 0,6 всієї довжини шурупа. Головка шурупа має проріз для вставляння викрутки, за допомогою якої він закручується і викручується.
Шурупи надійно стягують з'єднувані деталі і міцно тримаються в деревині при умові їх закручування, а не вбивання молотком.
При вкручуванні шурупа в тверду деревину доцільно попередньо просвердлити або зробити столярним шилом (під дрібні шурупи) отвір приблизно 0,7 діаметра шурупа на глибину 1/2 або 3/4 його довжини.
Нагелі (дерев'яні цвяхи) застосовують для додаткового кріплення шипових з'єднань, які не вимагають прозорого опорядження. Нагелі виготовляють товщиною 3...12 мм.
Для кріплення деталей, виготовлених з м'якої деревини, нагелі роблять із деревини твердих порід квадратної форми. Такі нагелі сильніше розсувають волокна і міцніше стискуються ними.
Для кріплення деталей, виготовлених з твердої деревини, застосовують нагелі круглої форми з м'якої деревини.
Перед забиванням кінець нагеля загострюють і весь змащують клеєм. Забивають нагелі металевим молотком.