Одна з важливих особливостей електротехнічних робіт полягає у тому, що для успішного засвоєння теоретичних відомостей про електрику школярам необхідне добре розвинене абстрактне мислення. Тому вчитель впродовж всіх років навчання повинен планувати систему розвиваючих дій на учня. Перш за все ця робота знаходить віддзеркалення в розвиваючій меті уроку. У плані-конспекті уроків вчитель передбачає розвиток умінь порівнювати і протиставляти, здійснювати класифікацію явищ і предметів, виробляти аналіз і синтез, робити висновки і узагальнення.
Звичайно, і в програмі закладені можливості для формування абстрактного мислення учнів, які потрібно реалізувати. Сприятливі умови для цього складаються при засвоєнні основ графічної грамоти, коли школярі вчаться складати технічні малюнки, ескізи, креслення, а потім оперують ними.
Значних успіхів у формуванні абстрактного мислення добиваються ті вчителі, які в навчанні використовують творчі методи, розвивають пізнавальний інтерес школярів, привертають їх до участі в технічній творчості. Слід зазначити, що використовування творчих методів навчання сприяє розвитку не тільки абстрактного, але і технічного мислення, глибшому засвоєнню знань, переходу знань в переконання, активізації трудової діяльності і т.д. Тому при вивченні електротехнічних робіт слід оптимально поєднувати репродуктивні методи з творчими, такими, як рішення задач, використовування проблемної в навчанні, евристичні бесіди і ін. Особливо ефективними виявляються проблемні практичні завдання. Вчитель завчасно планує зіткнення учня в процесі роботи з певною трудністю, для подолання якої потрібно «відкрити» нове знання або спосіб дії. Зіткнувшись з такою трудністю, учень відчуває недостатність знань або умінь, що викликає бажання розібратися в ситуації, що склалася. Наприклад, при виготовленні іграшкового світильника в V класі вчитель навмисно не розповів, як виготовити патрон для лампи напругою 3,5В. Школярі виробили збірку всіх деталей виробу і знайшли, що бракує патрона для закріплення лампи, а зайвим виявився мідний оголений дріт діаметром 1 мм. У цей момент вчитель звернувся до п'ятикласників із завданням запропонувати конструкцію електричного патрона з провідника, що залишився. Учні опинилися в утрудненні. Патрони для маленьких ламп, які вони бачили раніше, були виготовлені з жерсті. Незвичність пропозиції вчителя, нестандартність завдання привели до виникнення проблемної ситуації, в ході якої учні розробили конструкцію електричного патрона з мідного дроту.
При вивченні електротехнічних робіт слід широко використовувати засоби наочності: роздатковий матеріал (електроарматуру, різних видів провідники, джерела і споживачі струму і, др.), зразки виробів, стенди, кінофільми, , таблиці, технологічні карти і ін. Це підвищує ефективність засвоєння тими, що вчаться нових знань.
Разом з міцними знаннями школярі повинні придбати необхідні уміння і навики виконання електротехнічних робіт. Особливість формування їх полягає у тому, що при роботі з електротехнічними пристроями практична діяльність підлітків тісно пов'язана з їх інтелектуальною діяльністю. Так, для того, щоб виготовити електричний пристрій, учні повинні не просто виконати ряд ручних операцій, але і прочитати принципову схему, за символами поділити реальні предмети, скласти монтажну схему. Як показує практика, саме ця сторона діяльності найважче піддається формуванню.
Отже, особливості формування знань, умінь і навиків учнів по цьому розділу програми висувають вимогу так організовувати учбовий процес, щоб на виготовлення деталей виробу витрачалася мінімальна кількість часу. Тому основні деталі електрифікованих виробів слід виготовляти на заняттях по обробці деревини і металу, а в ході власне електротехнічних робіт виробляти тільки збірку виробу і монтаж електричного ланцюга. Все це повинне знайти своє віддзеркалення в календарному плануванні. Звичайно, педагогічно виправданим є таке планування, при якому деталі виробу виготовляються тими, що тими ж вчаться, які потім здійснюватимуть і його збірку. Проте це не завжди вдається здійснити. Тому окремі деталі виробу можуть бути виготовлені і в інших класах.
З метою економії часу слід широко використовувати технологічні карти по збірці і розбиранню електроарматури, збірці і обробці виробу.
Успішне навчання учнів умінням виконувати електротехнічні роботи багато в чому залежить від матеріальної оснащеності занять. Робоче місце учня повинне бути забезпечене всім необхідним — підкладною дошкою, набором електромонтажних інструментів, ізоляційною стрічкою, набором необхідних провідників. Для зручності в роботі інструменти і необхідні матеріали розміщують на спеціальних планшетах, де кожному інструменту відведене місце. Такий планшет виготовляється з п'ятишарової або тришарової фанери з наклеєним на одну сторону пластиком. На поверхні п'ятишарової фанери випалюють контури тих інструментів, які входять в набір. У місцях розташування матеріалів наносять відповідні написи. На пластиці це можна зробити бормашиною або гачком, заточеним з використаного ножівкового полотна. Велике значення для якісної підготовки учнів має забезпеченість занять наборами «електроконструктор». Окрім промислових електроконструкторів, по окремих темах програми можна використовувати саморобні.
На заняттях по електротехнічних роботах складаються сприятливі умови для професійної орієнтації учнів на електротехнічні спеціальності: електрика, електрослюсаря, електромонтера. В ході бесід про професії звертають увагу учнів на те, що ці професії широко поширені, мають творчий характер, вимагають глибоких знань основ електротехніки, акуратності в роботі і дисциплінованості. Вказані якості особи формують в процесі виконання всіх практичних робіт. Від учнів вимагають бездоганного дотримання правил безпеки праці. Учні повинні знати, що правила і норми встановлюються з метою забезпечити роботу людини від поразки струмом, уберегти народне багатство від пожежі, запобігти виходу з ладу електротехнічних пристроїв, інструментів і т.д
1.3 Організація лабораторно-практичних робіт під час вивчення розділу “Електротехнічні роботи”.
Забезпечення взаємозв’язку між знаннями, уміннями і навичками повинні виявлятися в тому, щоб навички й уміння виробляються на основі знань, адже навички є необхідною умовою швидкого виконання дій, а збагачення знаннями й уміннями сприяє удосконаленню навичок, які в свою чергу необхідні для подальшого успішного набуття знань.
Найкраще це правило втілюється під час лабораторно-практичних робіт, адже уміння та навички не можуть бути сформовані без практичних дій людини, без вправ на закріплення окремих операцій. Крім того, в процесі виконання лабораторно-практичних робіт учні оволодівають цілим колом політехнічних знань і умінь, вчаться аналізувати та оцінювати результати дослідів, коротко і чітко формулювати протоколи робіт.
Дослідницька робота справляє великий вплив на розвиток в учнів: наочно-образного мислення; самостійності мислення, пам’яті, пізнавальної зацікавленості; волі, вміння долати труднощі, творчо використовувати свої знання.
Ураховуючи значення, яке відіграють лабораторно-практичні роботи електротехнічній підготовці, доцільно зупинитися на їх застосування у навчальному процесі. У науковій літературі, виділяють кілька форм їх проведення: фронтальну, бригадну (ланкову) та індивідуальну.
Дослідження, проведені П.М. Борко, А.О. Івановим, В.М. Мадзігоном, В.О. Перовим, В.О. Поляковим, Д.О. Тхоржевським, М.О. Ушаковим та іншими вченими, вказують на те, що лабораторно-практичні роботи доцільно проводити у формі практикумів.
Особливо ефективно використовувати практикуми при навчанні учнів за електротехнічним профілем. Отже, лабораторно-практичні роботи слід виконувати бригадами (ланками). Кількість учнів у бригаді визначається вчителем залежно від кількості робочих місць. Спостереження показують, що під безпосереднім керівництвом вчителя слабкі учні в “слабких” бригадах досягнуть значно більших успіхів, аніж у тому випадку, коли вони працюють у бригадах сильного складу.
Вчитель повинен слідкувати за тим, щоб робота у бригадах розподілялась рівномірно між усіма її членами, тобто, щоб усі учні набули умінь монтажу, складання схем, машин, апаратів, проведення вимірювань і т.д. Для цього необхідно, щоб роботи, які виконують учні, чергувалися. Якщо один учень складає схему, а інший йому допомагає і перевіряє її, то іншого разу необхідно, щоб складання схеми виконував другий учень і т.д.
Ефективність проведення лабораторно-практичних робіт залежить від того, як проведено інструктаж. Він може бути словесним, у вигляді інструкційних карт та контрольних завдань.
При фронтальній формі лабораторно-практичні роботи можна виконувати за усними вказівками вчителя. Якщо роботи виконуються у формі практикумів, то вчитель у вступній бесіді дає загальне уявлення про зміст усіх робіт з даної теми. У процесі виконання робіт вчитель дає роз’яснення кожній бригаді окремо. Це вимагає значного напруження з боку вчителя, але ця робота буде значно полегшена, якщо для кожної роботи буде розроблено письмову інструкцію, якою і керуються учні.
Застосування інструкційних карт при проведенні робіт сприяє вихованню в учнів самостійності та відповідальності. Письмові інструкції повинні розкривати будову приладів, мету та послідовність виконання роботи. Дана інструкція повинна бути невеликою за обсягом – до 1,5 сторінки і містити лише необхідні відомості. Слід наголосити, що використання карт, у яких докладно викладений хід роботи, методично не завжди є доцільним, оскільки учні, виконуючи завдання, схильні виконувати роботу механічно, не замислюючись над тим, що роблять.