Принципи та методи вимірювання (стр. 1 из 3)
Реферат
на тему:
Принципи та методи вимірювання
1. Основні поняття про вимірювання
Вимірювання є одним із важливих шляхів пізнання навколишнього середовища, зв'язків між подіями, закономірностей природи. Завдяки вимірюванням людство відкрило багато законів природи, що сприяло науково-технічному прогресу.
Вимірювання — це процес експериментального відшукування значень фізичної величини за допомогою спеціальних засобів вимірювання. Точні й вірогідні вимірювання фізичних величин, технологічних параметрів мають велике значення для науки, техніки та управління технологічними та тепловими процесами харчової промисловості.
Відповідно до стандарту ДСТУ 2681—94, вимірювання є відображенням вимірюваних величин, їх значень шляхом експерименту та обчислень за допомогою спеціальних технічних засобів.
Число, яке виражає відношення вимірюваної величини до одиниці вимірювання, називається числовим значенням вимірюваної величини. Воно може бути цілим або дробовим, але обов'язково абстрактним числом. Значення величини, прийняте за одиницю вимірювання, називається розміром цієї одиниці.
Якщо А — вимірювана величина, U— одиниця вимірювання, g— числове значення вимірюваної величини, то результат вимірювання А можна записати у вигляді такого рівняння:
A = gU. (1)
Формула 1 називається основним рівнянням вимірювань. Права частина рівняння називається результатом вимірювання і завжди має розмірність одиниці фізичної величини, а число gпоказує, скільки разів одиниця вимірювання Uвміщується у вимірюваній величині. Тому при написанні результату вимірювання поряд з числовим значенням вимірюваної величини слід ставити позначення відповідної одиниці.
Наприклад: тиск р = 10 МПа, температура Т = 300 К, довжина L= 100 м, струм І= 30 А. Цифрові значення відповідних вимірюваних величин є результатами вимірювань, а скорочені позначення при них — одиниці вимірюваних величин.
Якщо при вимірюванні величини А замість одиниці Uвзяти іншу одиницю — U1, то формула 1 матиме такий вигляд:
A=g1U1. (2)
Спільно розв'язуючи ці два рівняння, одержимо:
gU = g1U1,
g1=g(U/U1). (3)
Із формули 3 видно, що для переходу від результату вимірювання g, вираженого в одиницях U,до результату g1, вираженого в одиницях Ul,необхідно gпомножити на співвідношення прийнятих одиниць.
У випадках, коли вимірювана величина не може вимірюватися у відповідних їй одиницях, використовується співвідношення між одиницями вимірюваної величини і одиницями іншої фізичної величини, яка однозначно пов'язана з першою величиною і зручніша для вимірювання. Наприклад, при вимірюванні температури за допомогою термометра опору шляхом визначення його електричного опору або використання у вимірювальній техніці перетворювачів, коли вимірюється значення сигналу, а не значення вимірюваної величини.
2. Класифікація вимірювань
На результати вимірювань впливає досить багато чинників: зовнішні умови, методи, технічні засоби вимірювання, стан експериментатора та ін. Зважаючи на численність різних чинників та умов проведення експерименту, вимірювання можна класифікувати за характером зміни вимірюваної величини в часі, за способом одержання числового значення, точністю та ін.
За характером зміни вимірюваної величини в часі вимірювання можна розділити на статичні та динамічні.
Статичні вимірювання — це вимірювання, при яких протягом певного проміжку часу вимірювана величина майже не змінюється або ж її значення змінюється поступово відповідно до процесу виробництва. Статичні вимірювання (рис. 1) використовуються, як правило, для встановлення взаємозв'язку між фізичними величинами одного і того самого об'єкта дослідження. Вони застосовуються у пасивних експериментах і забезпечують задовільний рівень наочності при зміні вимірюваних величин за певний проміжок часу (годину, зміну, добу). Таким, наприклад, є проведення пасивного експерименту на випарній установці для вимірювання основних її параметрів: температури, рівня, тиску, витрати пари тощо.
Рис. 1. Статичні характеристики вимірюваних величин — тиску, температури та рівня за проміжок часу т
Динамічні вимірювання — вимірювання, які показують зміну вимірюваної величини в часі при різних збуреннях, що впливають на об'єкт дослідження або ж на засіб вимірювання. Динамічні вимірювання дають можливість вивчати динамічні властивості об'єкта і засобів вимірювальної техніки, особливо первинних перетворювачів (датчиків).
На рис. 2 показано перехідний процес вимірюваної величини Хд у часі т при різкій зміні вимірюваної величини на вході приладу. Як видно з графіка, показання приладу Уд досягають сталого значення У лише через певний час і наближаються до нього поступово відповідно до експоненціального закону. Різниця між показаннями приладу Уд і дійсним значенням вимірюваної величини У називається динамічною похибкою: Δд = У-Уд. На графіку (рис. 2) показані параметри, які характеризують динаміку процесу вимірювання.
Рис. 2. Динамічна характеристика вимірюваної величини
Час початку реагування τп— час від початку зміни вимірюваної величини на вході приладу до початку зміни показів приладу (значення вихідного сигналу).
Час перехідного процесу Tпп— час, протягом якого показання приладу після початку зміни вхідної вимірюваної величини досягнуть значення з 5-процентним відхиленням (Хд=0,95).
Повний час встановлення значення вимірюваної величини Тпп— час, протягом якого значення вимірюваної величини досягає свого сталого значення від початку зміни вхідної величини на вході приладу.
Постійна часу Т — час, протягом якого вихідна вимірювана величина досягає 0,632 свого сталого значення на виході приладу, тобто це час перехідного процесу, який описується рівнянням експоненти.
У загальному випадку для опису лінійних вимірювальних засобів використовуються лінійні диференціальні рівняння. Якщо ж вимірювальний засіб має нелінійні елементи, то їх характеристики можна лінеаризувати, тобто звести до лінійних диференціальних рівнянь з припустимою і достатньою точністю. Це дає змогу використати лінійні диференціальні рівняння виду
an(dny/dτn) + an-1(dn-1y/dτn-1) + ... ... + a1(dy/dτ) + a0y = bm(dmx/dτm) +
+ bm-1(dm-1x/dτm-1) + ... + b1(dx/dτ) + b0x. (4)
Поряд з диференціальними рівняннями для опису динаміки перехідних процесів вимірювальних систем доцільно використовувати передаточні функції. Динамічні характеристики засобів вимірювання, які характеризують їх реакцію на гармонійні коливання у широкому діапазоні частот, називають частотними характеристиками, які містять в собі амплітудно-частотні та фазочастотні характеристики. Частотні характеристики можна одержати як експериментально, так і розрахунковим шляхом.
За способом одержання числового значення вимірюваної величини вимірювання поділяються на прямі, посередні, сукупні та сумісні.
Прямими називаються такі вимірювання, за яких значення вимірюваної величини визначається безпосередньо за експериментальними даними (вимірювання довжини метром, вимірювання температури термометром, тиску манометром та ін.). Прямі вимірювання найпростіші і найпоширеніші у промисловості.
Посередніми називаються такі вимірювання, за яких значення вимірюваної величини визначається за допомогою відомих математичних залежностей між цією величиною і величиною, яка визначається прямими вимірюваннями. Наприклад: визначення об'єму рідини у циліндричній посудині за висотою рідини в ній та площею дна S- V= Sh; густини рідини за масою і її об'ємом — р = m/Vта ін.
У загальному вигляді вимірювана величина визначається за формулою
X=f(y1,y2,y3...), (5)
де y1y2, у3— значення величин, виміряних прямим способом;
f — функціональна залежність.
При сукупних вимірюваннях числове значення вимірюваної величини визначається розв'язком системи рівнянь, одержаних шляхом сукупних прямих вимірювань однієї або декількох однойменних величин (наприклад, визначення температурного коефіцієнта лінійного розширення).
При сумісних вимірюваннях одночасно вимірюють дві або декілька різнойменних величин для виявлення залежностей між ними. Як правило, результати таких вимірювань використовуються у наукових дослідженнях.
За точністю вимірювання числових значень вимірюваної величини вимірювання поділяються на три групи.
1. Вимірювання з максимально можливою точністю відповідно до наявного технічного рівня. Це вимірювання за допомогою еталонів, спрямовані насамперед на відтворення встановлених одиниць фізичних величин або ж фізичних констант. Крім того, такі вимірювання необхідні при наукових дослідженнях високого рівня та розробках сучасних технологій в електроніці, атомній енергетиці тощо.