“Будова кузовів і кабін автомобіля”

ПЛАН

1. КУЗОВ I КАБІНА ВАНТАЖНОГО АВТОМОБІЛЯ

2. КУЗОВ ЛЕГКОВОГО АВТОМОБІЛЯ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. КУЗОВ I КАБІНА ВАНТАЖНОГО АВТОМОБІЛЯ

Вантажні автомобілі загального призначення мають кузови у вигляді дерев'яної бортової платформи. На спеціалізованих автомобілях кузови пристосовані для перевезення певного вантажу (самоскидні, фургони, цистерни тощо).

Бортова платформа вантажного автомобіля (рис. 1., а) складається з дерев'яних і металевих деталей. Основу платформи становить підлога 5, зроблена з дощок, яка спирається на поздовжні 2 й поперечні 4 бруси. До основи прикріплено передній борт 7 (нерухомо), відкидні бічні 6 і задній 3 борти. Відкидні борти з'єднані з основою завісами 11 і 10т удержуються в піднятому положенні спеціальними запорами 8 у кутах бортів. До рами автомобіля бортова платформа кріпиться стрем'янками І і 9.

Кабіна вантажного автомобіля (рис. 1., б) капотної конструкції складається з каркаса 75, кришки 13, верхньої 72, задньої 14 і бічних 16 панелей, між якими зроблено дверні прорізи. В прорізах на завісах навішуються двері. В зачиненому положенні двері удержуються за допомогою спеціальних замків. Двері кабіни обладнано опускним склом із склопідйомниками та кватирками. У віконні прорізи кабіни вставлено гнуте скло, яке не відкривається. Всередині кабіни розміщено сидіння водія та органи керування.

Сидіння водія може бути двомісним або тримісним, спільним для водія й пасажирів або окремим. У разі роздільної конструкції сидіння виконують регульованим за висотою й довжиною, а також за нахилом спинки. В кабінах безкапотної конструкції передбачають одне спальне місце, розташоване впоперек кабіни за спиною водія. Щоб забезпечити доступ до двигуна, в таких кабінах роблять пристрій для перекидання кабіни відносно передніх шарнірних опор (автомобілі МАЗ, КамАЗ).

Оперення вантажного автомобіля (рис. 1., в) в разі капотного компонування складається з капота 17, крил 18, підніжок 19, коли двигун розташовано під кабіною, до оперення входять тільки крила, підніжки та облицювання радіатора.

Рис. 1.Кузов (а), кабіна (б) та оперення (в) вантажного автомобіля:

1,9— стрем'янки; 2, 4 — відповідно поздовжні й поперечні бруси; 3 — задній борт; 5— підлога платформи; 6— відкидні бічні борти; 7 — передній борт;

8— спеціальні запори; 10, 11 — завіси; 12 — верхня панель; ІЗ — кришка;

14 — задня панель; /5— каркас; 16— бічні панелі; 17 — капот; 18— крила;

19— підніжка; 20— облицювання радіатораоблицювання радіатора.

2. КУЗОВ ЛЕГКОВОГО АВТОМОБІЛЯ

Більшість сучасних легкових автомобілів мають безрамну конструкцію. За раму в цьому разі править кузов, який у місцях кріплення двигуна, агрегатів трансмісії і підвісок має спеціальні підсилення.

Кузов складається із сталевого суцільнозварного корпусу, до якого прикріплено капот двигуна, передні й задні крила, двері, кришку багажника, облицювання фар і радіатора, передній і задній буфери, накладку та ін. Усередині кузова розміщено сидіння для водія та пасажирів.

Корпус кузова (рис. 2) становить жорстку зварну конструкцію з великої кількості деталей, головними з яких є основа (підлога) 7 з передньою та задньою частинами, боковини 2, що мають прорізи для кріплення дверей, і дах 3, який об'єднує елементи кузова в об'ємну конструкцію. В передній частині корпусу кузова приварено коротку раму 4, яка призначається для кріплення двигуна, радіатора й поперечної балки передньої підвіски.

Рис. 2. Корпус кузова легкового автомобіля:

1 — основа (підлога); 2 — боковини; 3 — дах; 4 — рама

Основу кузова виконано у вигляді суцільноштампованої панелі, підсиленої по периметру збірним коробчастим профілем. До передньої частини основи входять щит, панелі й бризковики, до задньої — тільки панелі й бризковики. Боковини кузова також виготовляються штампуванням і зварюються зі стояків, порогів підлоги та інших деталей.

Капот закриває зверху відсік двигуна й складається із зовнішньої панелі, що знизу підсилюється внутрішньою панеллю, привареною по периметру.

Передні й задні крила складаються із штампованих сталевих панелей, які кріпляться до корпусу кузова зварюванням або за допомогою болтів.

Двері кузова, зварені зі штампованих панелей, підвішуються в прорізі боковини корпусу на двох завісах. Кут відчиняння дверей задається обмежувачем, який додатково фіксує їх у максимально відчиненому положенні.

Рис. 3Встановлення склопідйомника й замка всередині дверей:

1 — склопідйомник; 2 — ручка привода склопідйомника; 3 — нерухома куліса; 4 — внутрішня ручка; 5 — зубчастий сектор; 6 — допоміжний важіль; 7 — поворотна кватирка (передні двері); 8 — опускне скло; 9 — запобіжник; 10 — обойма опускного скла; 11 — рухома куліса; 12 — дверний замок; 13 — важіль; 14 — напрямні;/5 — шестірня

У верхній частині дверей є проріз для вікна. Одна частина вікна — опускне скло 8 (рис. 3), а друга — поворотна кватирка /(передні двері) або нерухоме скло (задні двері). Опускне скло перемішується в напрямних 14 склопідйомником 1, установленим усередині дверей. Привод склопідйомника працює від ручки 2, надітої на вісь із шестірнею /5, зачепленою із зубчастим сектором 5. Сектор передає зусилля через допоміжний важіль 6 на рухому кулісу 11, прикріплену до обойми 7(9 опускного скла. Нижній кінець важеля б спирається на нерухому кулісу 3 і зв'язаний із зубчастим сектором важелем 13. У внутрішній порожнині дверей змонтований замок 12, що має привод від внутрішньої ручки 4 і запобіжник 9.

Багажник призначається для розміщення багажу, запасного колеса й паливного бака. Кришка багажника навішується на двох завісах і фіксується у відкритому положенні замком.

Вітрове й заднє стекла кузова — гнуті, виготовляються із загартованого скла й вставляються у віконні прорізи на гумових ущільнювачах.

Сидіння розташовуються в два ряди. Переднє сидіння складається з двох незалежних крісел, в яких регулюються кут нахилу спинки й переміщення в поздовжньому напрямі. Заднє сидіння суцільне й може використовуватись як тримісне.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Боровських Ю.І., Буральов Ю.В., Морозов К.А. Будова автомобілів. – К., 1991.

2. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова й експлуатація автомобілів: Підручник. – К.: Либідь, 2002.

3. Румянцев С.И., Синельникове А.Ф., Штоль Ю.Л. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. – М., 1989.

4. Шестопалов К.С., Чиняев В.Г. Устройство и эксплуатация автомобиля. – М., 1994.