Технологічна послідовність виготовлення виробу (стр. 1 из 4)
Волинська обласна рада
Управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації
Вищий комунальний навчальний заклад
«Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А. Ю. Кримського»
ПРОЕКТУВАННЯ, РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ
ДОКУМЕНТАЦІЇ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ КОНИКА
| Вступ | 3 |
| Розділ І Організаційно-підготовчий етап | |
| 1.1. Аналіз вибраних аналогів конструкцій. | 5 |
| 1.2. Вибір та обґрунтування оптимального варіанту. | 6 |
| РозділIIКонструкторський етап | |
| 2.1. Обґрунтування матеріалів, інструментів та обладнання. | 7 |
| 2.2. Специфікація деталей. | 8 |
| 2.3. Характеристика типів з’єднань. | 9 |
| РозділIIIТехнологічний етап | |
| 3.1.Технологічна послідовність виготовлення виробу. | 10 |
| РозділIVЗаключний етап | |
| 4.1. Економічне та екологічне обґрунтування. | 19 |
| 4.2. Міні маркетингові дослідження. | 20 |
| Висновки | 21 |
| Список використаних джерел | 22 |
| Додатки | 23 |
ВСТУП
В наш час деревина - це дуже поширений матеріал, який має дуже важливе значення в конструюванні. Дуже багато фірм та підприємств займаються обробкою деревини, виготовленням виробів з цього виду матеріалу. Порівняно з іншими конструкційними матеріалами, деревина легко піддається обробці, порівняно дешева і дуже поширена. Вивчення способів обробки деревини ми почали ще на уроках трудового навчання у 5 класі і продовжили вивчати у навчальних майстернях коледжу, де здобули дуже багато нових знань по обробці з даним матеріалом.
Дерев'яні саморобки для дітей поширені в усіх областях України. Наприклад, ті ж коники – гойдалки виготовлялися практично всюди в Україні. Тому і я поставив собі завдання виготовити дерев’яну іграшку. Обміркувавши різні варіанти робіт, які запропонував мені викладач, я вибрав для себе таку тему: «Проектування, розробка технологічної документації та виготовлення іграшки коника - гойдалки». Мій вибір зупинився на цій темі тому, що в процесі роботи, я зміг би ознайомитись і спробувати на практиці виконати різні операції, пов’язані з різанням, свердлінням, токарною обробкою, а також, удосконалити загальну культуру праці.
Актуальність теми
Здавалося б, іграшка — це дитяча забавка не варта уваги дорослої серйозної людини. Але завжди були по всій Україні майстри, які знаходили особливий сенс у виготовленні іграшок для дітей. Вправний тесляр творив із дерева коника-гойдалку. Таких коників обов'язково купували маленьким хлопчикам, і вони приносили дітям чимало щирої радості. Ми багато втрачаємо від того, що сьогодні дерев'яна народна іграшка переживає пору забуття, а виготовивши таку іграшку, я тим же хочу відновити традиції української іграшки і популяризувати її в моєму регіоні.
Мета курсової роботи
Основною метою для мене у процесі роботи було - удосконалення вмінь і навичок набутих під час навчання в майстернях. Ознайомитися з деревиною, вивчити краще властивості та прийоми роботи. Ця робота дозволяє розкрити свій талант, узагальнити свої вміння та навики переконатися у підготовленості до роботи у школах.
Завдання курсової роботи
· Розробити конструкцію виробу;
· Ознайомитись з особливостями конструкції виробу;
· Опанувати нові пристрої та засоби для обробки деревини;
· Познайомитись краще з властивостями деревини;
· Удосконалити навички роботи з інструментами для обробки деревини;
· Оформити документацію;
· Виготовити виріб.
І. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП
Таблиця № 1
1.1. Аналіз вибраних аналогів конструкцій.
| Конструкція повинна: | Конструкція №1 | Конструкція №2 | Конструкція №3 |
| 1. Зберігати свої початкові якості - бути надійною в експлуатації. | + | + | + |
| 2. Бути простою у виготовленні. | + | - | - |
| 3. Мати найпростіші з'єднання. | + | - | - |
| 4. Має виконувати всі поставлені функції. | + | + | + |
| 5. Мати естетичний і оригінальний вигляд. | + | + | + |
| 6. Мати низьку собівартість виготовлення. | + | - | - |
| 7. Відповідати вимогам пропорційності форми і ліній (вимогам дизайну). | + | + | + |
| 8. Зручність у використанні. | + | + | + |
Таблиця № 2
1.2 Вибір та обґрунтування оптимального варіанту.
| Вимоги до конструкції | Досягнення цілі | Шляхи досягнення цілі |
| 1. Зберігати свої початкові якості - бути надійною в експлуатації. | + | Надійність виробу будемо досягати конструкцією і якістю виготовлення. |
| 2. Бути простою у виготовленні. | — | Якщо конструкція буде простою у виготовленні, тоді вона не відповідатиме поставленим функціям. |
| 3. Мати найпростіші з'єднання. | + | Для з'єднання деталей буде використовуватись з’єднання склеюванням, яке є найпростішим |
| 4. Має виконувати всі поставлені функції. | + | Надійність, зручність у використанні, які досягаються в процесі виготовлення вирішують це питання. |
| 5. Мати естетичний і оригінальний вигляд. | + | Фарбування виробу. |
| 6. Мати низьку собівартість виготовлення. | + | Собівартість виробу є не дуже високою |
| 7. Відповідати вимогам пропорційності форм і ліній | + | Правильно читати креслення, виконувати розмітку матеріалів, тощо. |
| 8. Зручність у використанні. | + | Виріб ставиться на підлогу і не займає багато місця. |
ІІ. КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ЕТАП
2.1. Обґрунтування матеріалів, інструментів та обладнання.
Вибір матеріалів.
Вільха – високе струнке дерево (20-30м заввишки) родини вербових з округлою кроною і циліндричним стовбуром, укритим гладенькою світло-зеленою корою. У старих дерев кора в нижній частині чорна, глибоко тріщинувата. Молоді пагони бурі, звичайно голі, блискучі, бруньки клейкі, загострені. Листки (3-7см завдовжки) чергові, округлі або округлояйцеподібні, виїмчасто-зубчасті, шкірясті, зісподу сизуваті. Черешки довгі, сплюснуті, голі. Квітки роздільностатеві, рослини дводомні. Тичинкові сережки пониклі (7-10см завдовжки), темно-пурпурові, квітки без оцвітини, на коротких ніжках, приквіткові луски торочкуваті, волохато-війчасті; тичинок 5-8, пиляки пурпурово-червоні. Маточкові сережки тонші, менш яскраві, квітки з келихоподібним диском при основі і грушоподібною голою зеленою зав'яззю та двома пурпуровими приймочками. Плід — коробочка, видовжено-конічна (до 7мм завдовжки), відкривається двома стулками. Насіння дрібне, має чубок з сріблястих волосків. Росте осина як домішка у хвойних, хвойно-листяних і листяних лісах. Зрідка утворює чисті деревостани у похідних формах лісостанів. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у березні — квітні. Поширена по всій Україні. займає 1,2 % площі державного лісового фонду республіки. Райони заготівель — Полісся, Лісостеп. [5, 157]
Вільха дуже важлива деревинна рослина. Деревина її біла, однорідна, м'яка, міцна (у сухому місці), добре колеться; незначно жолобиться і розтріскується, швидко набрякає і висихає. Недоліком деревини є те, що вона досить часто піддається гниттю, що призводить її до технічної непридатності. Встановлено, що вироби з вільхових дощок не потребують фарбування, чим довше вони служать у сухому місці, тим стають міцнішими. За своїми властивостями вільха не тільки не поступається перед хвойними породами, а у ряді випадків навіть перевершує їх. Деревину вільхи можна фарбувати в будь-який колір. Вона легко вбирає полімери і стає внаслідок цього наче новим матеріалом – деревом-пластмасою.
2.2. Специфікація деталей
Таблиця № 3
| № п\п | Назва | Кількість | Матеріал | Примітка |
| 1. | Основа | 1 | вільха | |
| 2. | Спинка | 1 | вільха | |
| 3. | Ніжка | 3 | вільха | |
| 4. | Проніжка | 2 | вільха | |
| 5. | Голова | 1 | вільха | |
| 6. | Ручки | 2 | вільха | |
| 7. | Шуруп М5 | 4 | сталь | Купований |
| 8. | Дуга | 2 | вільха |
2.3. Характеристика типів з’єднань.
Склеювання деревини
Міцність склеювання дерев'яних деталей залежить не лише від якості виготовленого клейового розчину, а й від товщини шару клею, який утворюється між з'єднуваними деталями. Високої міцності склеювання можна досягти, якщо шар клею між деталями дорівнює 0,1—0,15 мм.
Для якісного склеювання треба старанно прифуговувати поверхні деталей, щоб між ними не було зазору. Поверхні, що склеюються, слід очистити від пилу та бруду, не можна торкатися до них руками, бо жирові плями зменшують міцність склеювання.
Клей наносять на поверхню пензлями рівним шаром. Після цього поверхні деякий час витримують, щоб деревина увібрала клей, а волога випарилася з клейся розчину. Проте деталі треба з'єднувати до того, як клей застигне.
 |
Склеювання може бути однобічним та двобічним. Застосовуючи однобічне склеювання, шар клею наносять лише на одну поверхню, а в разі двобічного склеювання – обидві з'єднувані поверхні. Однобічним склеюванням з’єднують деталі вздовж волокон, двобічним — торці деталі.