Попередньо для вивезення надлишкового ґрунту приймаю автосамоскид ММЗ-555 з об’ємом кузова 4,5 м3.
Визначаю кількість рейсів автомобіля для вивезення ґрунту за формулою
, (4.33)де V3 – загальний об’єм ґрунту, що підлягає вивезенню, м3;
νкуз – об’єм кузова, м3;
К1 – коефіцієнт, який враховує повноту заповнення кузова (К1=0,9).
nр=28,5/4,5*0,9=7 рейсів
Прийнятий самоскид разом з екскаватором забезпечують виконання робіт в ритмі потоку з заданою потоковою швидкістю. Для більш ефективного використання самоскида він повинен доставляти на будівельний майданчик матеріал для устрою постелі.
tтр оп=tх п+tзав+tр п+tрозв, (4.34)
де tх п – час холостого переїзду, год;
tзав – час завантаження, год;
tр п – час переїзду з вантажем, год;
tрозв – час розвантаження, год.
Час холостого ходу визначаю за формулою
, (4.35)
де Lx – відстань вивезення ґрунту, км;
ν – середня швидкість руху, км/год;
К – коефіцієнт зміни швидкості (К=0,5).
tх п=10/45*0,5=0,44 год
Визначаю час завантаження кузова автомобіля за формулою
tзав=νкуз*К1*Нчас, (4.37)
де Нчас – норма часу в машино-годинах на розробку 1 м3 ґрунту в щільному стані [2]; Нчас=0,025;
νкуз – об’єм кузова, м3;
К1 – коефіцієнт, який враховує повноту заповнення кузова (К1=0,9).
tзав=4,5*0,9*0,025=0,1 год.
Визначаю час переїзду автомобіля з вантажем згідно формули
, (4.38)де Lx – відстань вивезення ґрунту, км;
νр – середня швидкість руху з вантажем, км/год;
К – коефіцієнт зміни швидкості (К=0,5).
tрп=10/40*0,5=0,5 год.
Час розвантаження для автомобіля самоскида tрозв=0,1 год. А тому, час транспортної операції визначиться
tтр оп=0,44+0,1+0,5+0,1=1,14 год
Визначаю загальні затрати часу по вивезенню надлишкового ґрунту за формулою
Тзаг= nр*tтр оп, (4.39)
де tтр оп – час транспортної операції, год;
nр – кількість рейсів автомобіля для вивезення ґрунту, шт.
Тзаг=7*1,14=7,98 год.
Для забезпечення виконання робіт на захваті необхідно затратити 7,98 години. Прийнятий самоскид разом з екскаватором забезпечують виконання робіт в ритмі потоку з заданою потоковою швидкістю. Для більш ефективного використання самоскида він повинен доставляти на будівельний майданчик матеріал для устрою постелі.
Вибір вантажозахватних пристроїв та машин для вкладання починаю з визначення ваги монтажної одиниці. Вагу пліті газопроводу, котрий підлягає вкладанню визначаю згідно формули
Рпл=ртр*lпл, (4,40)
де ртр – вага одного погонного метра труби, кг/м;
lпл – довжина пліті, м.
Рпл=3,8*30=174 кг
Враховуючи те, що вага монтажної одиниці суттєва, то вкладання пліті буду здійснювати за допомогою автокрану.
Rроз=Rmin+1,5+В/2, (4.41)
де Rmin – мінімальний виліт стріли, м;
Б – довжина берми, м;
В-ширина низу траншеї, м.
Rроз=3,5+1,5+ 0,5/2=5,25 м
де Р – вантажопідйомність крана при мінімальному вильоті стріли, т;
Rmin – мінімальний виліт стріли, м;
Rроз – розрахунковий виліт стріли автокрана, м.
Рроз= 1*3,5/5,25=0,66 т
Р1гак.= Рпл/2 (4.43)
Р1кр= 0,147/2= 0,074 кг
Рроз=0,66>0,074
Тобто кран може працювати без опор.
R=S*K, (4.44)
де S – навантаження на гілку стропа, кг*с;
K – коефіцієнт запасу міцності (K=6).
R=190*6=1140 кг*с
Визначаю довжину віток стропа згідно формули
= =20 (4.45)де В-висота від гака до труби, м;
А – довжина пліті, м.
Для вкладання вибираю кран типу КС-1562 та стропи ТК46х7 (по ГОСТ 3071–88) з розривним зусиллям 3310 кг*с/мм2.
4.3 Вибір матеріалів для будівництва
Згідно [1] для спорудження підземних поліетиленових газопроводів використовують труби поліетиленові ПЕ 80 ГАЗ SDR-11–125x11,4 ДСТУ Б.В.2.7–73–98.
Кількість труб, необхідних для виконання даного об’єму будівництва визначаю слідуючим чином. На основі РЕКН визначаю кількість труб на спорудження 1 км газопроводу; норма витрати складає 1010 м. Таким чином, для даної траси буде потрібно
Lтр=Lнор*Ктр, (4.46)
де Lнор – нормативна довжина для спорудження 1 км прямого газопроводу, м;
Ктр – кількість кілометрів.
Lтр=1010*0,46=464,6 м
Матеріали для виконання зварювальних робіт визначаю аналогічно
Nм=0,44*0,46=0,2 м3
де 0,44 – нормативна кількість толі з крупнозернистою посипкою ТГ-350 на 1 мм;
Визначаю необхідний об’єм води;
Nв=29*0,46=13,34 м3
4.4 Захист газопроводів від корозії
При будівництві сталевих газопроводів використовується активний і пасивний види захисту. До активного відноситься електродренажний захист, катодний, протекторний. До пасивного бітумно-мастичні ізоляції та термоплівки.
Так, як поліетилен не піддається корозії то ні активний ні пасивний захист не виконується. В моєму проекті використано роз’ємне з’єднання поліетилен-сталь. Так, як ставль піддається корозії, виконуємо пасивний захист, тобто наносимо посилену бітумно-мастичну ізоляцію. При нанесенні бітуму, його температуру доводять до 80 Со. При ізоляції поліетиленову частину накривають негорючою тканиною, запобігаючи оплавленню.
4.5 Технологія будівництва поліетиленових газопроводів
Монтаж газопроводів – це комплекс робіт, який здійснюють у трасових умовах. Відомо, що газопроводи з пластмасових труб мають в порівнянні з сталевими корінну відмінність – легкість. Наприклад, труби з поліетилену мають тільність 0,91: поліетилену низької та високої щільності 0,92–0,93; полівінілхлориду – 1,42 г./см3, тобто в середньому в 7–8 разів менше, ніж у сталевих.
Підготовчі та земляні роботи на трасі газопроводу
До підготовчих робіт з будівництва поліетиленових газопроводів будівельна організація повинна приступати після отримання затвердженої технічної документації від замовника, ознайомлення з проектом виробництва робіт.
До складу підготовчих робіт входять такі операції:
– розбивка і планування траси;
– земляні роботи;
– вибраковка труб;
– транспортування труб па об'єкти:
– розкладання труб по трасі;
– встановлення зварювального обладнання.
Розбивка і планування трас поліетиленових газопроводів, а також земляні роботи при прокладанні газопроводів з поліетиленових труб виконується так, як і для сталевих, однак при цьому необхідно приділяти більше уваги підготовці дна траншеї і присипці газопроводу. Траншею риють шириною втр=dн+0,3 м м, але не менше 0,7 м.
Розбивка траси газопроводу повинна виконуватись в присутності представника будівельної організації і замовника шляхом встановлення на осі газопроводу газопроводу і показників про наявність на даній ділянці траси підземних комунікацій.
По трасі слід провести очищення від дерев, кущів та ін.
Планування траси повинно виконуватись широкозахватним бульдозером з таким розрахунком, щоб після проходження землерийного екскаватора залишалась спланована смуга (шириною не менше 1,5 м для ведення робіт по зварюванню поліетиленових труб).
Земляні роботи повинні виконуватись відповідно до вимог «Земляні спорудження. Правила виробництва і приймання робіт».
Розробку траншеї під поліетиленовий газопровідслід виконувати механізованим способом з викиданням грунту в один бік. З цією метою використовують багатоковшові екскаватори типу ЕТН-121, ЕТР-132Б та ін.
Ширина і глибина траншеї для вкладання поліетиленового газопроводу повинна відповідати вимогам проекту виробництва робіт. Рити траншею слід безпосередньо перед вкладанні в неї звареної поліетиленової пліті (секції).
Транспортування труб на об'єкти будівництва газопроводу від місця складування і розвезення по трасі виконують в основному автомобільним транспортом. Кількість труб, що вивозять на об'єкт, повинна встановлюватись змінним виробітком.
Розвантаження труб на місці складування повинно виконуватись слюсарем з монтажу і ремонту газопроводів під наглядом зварювальника поліетиленових газопроводів.
Розкладання труб слід проводити торець в торець вздовж траси з якомога меншим інтервалом.
Перед вкладанням поліетиленових газопроводів дно траншеї повинно бути очищеним від грудок грунту і каміння, нерівності дна траншеї не повинні перевищувати 20–30 м. Грунт що використовується для влаштування постелі і засипання, не повинен мати домішок масел та органічних домішок.
Встановлюючи зварювальне обладнання на місці будівництва газопроводу, слід враховувати зручність проведення робіт із зварювання. Пальник повинен розташовуватись на відстані не менше 5 м від балону і не менше 1 м від поліетиленових труб. Приєднання шланга до балона і пальника повинно проводитись спеціальними стяжками (інвентарними хомутами).