Норми ст. 4401 чинного ЦК України (ст. 1245 проекту ЦК), які встановлюють умови відповідальності за завдання моральної (немайнової) шкоди є загальними і повинні застосовуватися незалежно від того, чи передбачено право на компенсацію такої шкоди спеціальними нормами, тобто не залежно від наявності сингулярного делікту.
2. Закріплене у чинному законодавстві поняття моральної (немайнової) шкоди охоплює моральну шкоду, завдану фізичній особі, та немайнову шкоду, заподіяну юридичній особі, які різними за своїм змістом.
Під моральною шкодою потрібно розуміти моральні (психічні та фізичні) страждання, які виникли внаслідок посягання на абсолютні нематеріальні блага (життя, здоров’я, честь, гідність і т.д.), порушення особистих немайнових прав, пов’язаних з майновими (право авторства, право на ім’я і т.д.), а також майнових прав потерпілого – фізичної особи.
Під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати (зменшення) нематеріальних активів підприємства, установи або організації, які настали або могли настати внаслідок приниження ділової репутації, порушення немайнових прав юридичної особи, пов’язаних з майновими (авторських та суміжних прав, права на фірмове найменування, прав на знак для товарів і послуг, розголошення комерційної таємниці і т.п.). Пропонується закріпити такі визначення моральної (немайнової) шкоди на законодавчому рівні або керівних роз’яснень Пленуму Верховного Суду України та Президії Вищого арбітражного суду України та у відповідній нормі ЦК України.
У спеціальних законодавчих актах слід закріпити визначення моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням конкретного виду суб’єктивних прав з урахуванням тих особливостей, які зумовлені певним видом правовідносин (трудових, господарських, адміністративних тощо).
3. У праві об’єктивно існує презумпція завдання моральної (немайнової) шкоди, оскільки порушення суб’єктивних немайнових прав особи так чи інакше спричиняє втрати немайнового характеру. Ця презумпція повинна бути сформульована у ЦК України і стосуватися випадків заподіяння моральної (немайнової) шкоди, передбачених у спеціальному законодавстві, на основі принципу сингулярного делікту. Такими випадками, на нашу думку, слід вважати заподіяння шкоди життю і здоров’ю, порушення прав та законних інтересів фізичних осіб з боку органів державної влади і місцевого самоврядування, в тому числі незаконне притягнення до відповідальності, поширення відомостей, що не відповідають дійсності тощо.
4. Підставами деліктної відповідальності за завдання моральної (немайнової) шкоди є склад цивільно-правового делікту, необхідними елементами якого є наявність моральної шкоди, протиправність поведінки завдавача (порушення суб’єктивних прав особи), причинний зв’язок між протиправним діянням та моральною шкодою, а також вина, крім випадків відповідальності без вини, до яких, зокрема, належить заподіяння моральної шкоди в результаті ушкодження здоров’я джерелом підвищеної небезпеки. Ознаками джерела підвищеної небезпеки слід вважати: 1) непідконтрольність відповідної діяльності безперервному і всеосяжному контролю з боку людини; 2) високий ступінь вірогідності заподіяння непередбаченої (випадкової) шкоди цією діяльністю.
У зв’язку з цим пропонується у відповідних нормах ЦК України визначити випадки відповідальності за завдання моральної (немайнової) шкоди незалежно від вини завдавача (наприклад, завдання шкоди життю і здоров’ю фізичної особи джерелом підвищеної небезпеки; завдання шкоди незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами.), а також закріпити ознаки джерела підвищеної небезпеки.
5. Відповідно до чинного законодавства України моральна (немайнова) шкода може відшкодовуватися у грошовій або іншій майновій формі. Проте доцільно зберегти лише грошову форму компенсації, оскільки гроші є загальним еквівалентом будь-якого майна.
6. Моральна (немайнова) шкода повинна компенсуватися виходячи з принципу повного відшкодування завданої шкоди, тобто розмір компенсації повинен відповідати обсягу заподіяної моральної (немайнової) шкоди, і бути не більшим чим достатнім для відновлення попереднього душевного стану фізичної особи або нематеріальних активів юридичної особи, виходячи із принципів розумності та справедливості. У зв’язку з цим необґрунтованим є встановлення мінімального і максимального розміру компенсації.
Обсяг моральної (немайнової) оцінюється судом виходячи із суті позовних вимог на основі певних критеріїв оцінки. На підставі аналізу судової практики можна виділити наступні критерії оцінки обсягу моральної шкоди, заподіяної фізичній особі: характер моральних страждань, тяжкість ушкодження здоров’я, вид моральних страждань, глибина (або ступінь) психічних страждань, істотність вимушених змін у житті потерпілого, тривалість негативних наслідків (страждань), час, що минув з моменту виникнення моральної шкоди, у випадках короткочасної або тривалої дії страждань.
Для оцінки обсягу немайнової шкоди, заподіяної юридичних осіб необхідно застосовувати такі критерії оцінки як характер і ступінь шкоди, завданої діловій репутації (нематеріальним активам), статус юридичної особи, що визначається її рейтингом на ринку в даній сфері діяльності, чутливість ділової репутації юридичної особи для її конкурентоспроможності, що залежить від специфіки діяльності, ступінь негативних емоційних переживань співробітників юридичної особи, а також вимушені втрати їх часу і зусиль, наслідки негативної поведінки завдавача після звершення протиправного діяння (якщо таке мало місце).
Названі критерії належать до загальних, тобто таких, які повинні застосовуватися при вирішені усіх справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Крім того, судовою практикою встановлено спеціальні критерії оцінки обсягу моральної (немайнової) шкоди в окремих категорій справ, а саме: тяжкість ушкодження (у справах про ушкодження здоров’я); регіон поширення відомостей (коло обізнаних осіб), спосіб поширення відомостей, ступінь зниження престижу, ділової репутації залежно від характеру діяльності особи (у справах про захист честі, гідності, ділової репутації).
Виходячи з цього пропонується на законодавчому рівні закріпити принцип повного відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відмовитися від встановлення мінімальної та максимальної межі розміру компенсації, а також сформулювати чіткі загальні і спеціальні (особливі) критерії оцінки обсягу моральної (немайнової) шкоди.
7. Керуючись вимогами справедливості та розумності, суд може відступити від принципу повного відшкодування шкоди за наявності вини потерпілого у виникненні або збільшенні обсягу шкоди та, у випадках, коли внаслідок повного відшкодування заподіяної шкоди матеріальне становище завдавача стане вкрай скрутним або може призвести до банкрутства юридичної особи. Тому ступінь вини завдавача шкоди (потерпілого) та майнове становище завдавача повинні враховуватися судом при визначенні остаточного розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди і у випадках передбачених законом може бути підставою для відповідного зменшення розміру компенсації (відходу від принципу повного відшкодування моральної (немайнової) шкоди). Такий порядок пропонується встановити на рівні норми ЦК України.
Загалом же, проблеми компенсації моральної (немайнової) шкоди потребують всебічного теоретичного дослідження. Чинне законодавство та судова практика з цих питань повинні бути піддана ґрунтовному та всебічному аналізу. На підставі цього необхідно внести відповідні корективи до чинного законодавства, яке в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди не є досконалим.
Великі надії на покрашення правового регулювання питань компенсації моральної шкоди покладаються на прийняття нового Цивільного кодексу України, який має увібрати в себе лише найкращі теоретичні напрацювання та передовий зарубіжний досвід з питань захисту прав та законних інтересів фізичних осіб.
Список використаних першоджерел
| 1. Законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти | ||
| 1. | Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. – К.: Ін Юре, 1996. – 55 с. | |
| 2. | Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року. – К, 1991. – 6 с. | |
| 3. | Всесвітня декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. – Львів, 1990. – 10 с. | |
| 4. | Цивільний кодекс Української РСР, затверджений Законом від 18 липня 1963 року № 1540-06 // Кодекси України. – Том 2. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 275 – 425. | |
| 5. | Цивільний процесуальний кодекс України, затверджений Законом від 18 липня 1963 року № 1500-06 // Кодекси України. – Том 2. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 425 – 602. | |
| 6. | Кодекс законів про працю України, затверджений Законом від 10 грудня 1973 року № 322-VIII // Кодекси України. – Том 1. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 164 – 276. | |
| 7. | Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року № 959-XII // Відомості Верховної Ради України – 1991– № 19. – Ст. 35. | |
| 8. | Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України – 1992 – № 48. – Ст. 650. | |
| 9. | Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII // Відомості Верховної Ради України – 1992. – № 49. – Ст. 668. | |
| 10. | Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 року № 2782-XII // Відомості Верховної Ради України – 1993 – № 1. – Ст. 1. | |
| 11. | Закон України “Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій” від 6 травня 1993 р. // Голос України. – 1993. – № 99. – С. 13. | |
| 12. | Закон України “Про телебачення і радіомовлення” 21 грудня 1993 року № 3759-XII // Відомості Верховної Ради України – 1994– № 10. – Ст. 43. | |
| 13. | Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 року № 3792-XII // Відомості Верховної Ради України – 1994 – № 13. – Ст. 64. | |
| 14. | Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР // Відомості Верховної Ради України – 1995– № 1. – Ст. 1. | |
| 15. | Закон України “Про інформаційні агентства” від 28 лютого 1995 року № 74/95-ВР // Відомості Верховної Ради України – 1995 – № 13. – Ст. 83. | |
| 16. | Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 року № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України – 1996 – № 19. – Ст. 80. | |
| 17. | Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР // Відомості Верховної Ради України – 1997. – № 27. – Ст. 181. | |
| 18. | Закон України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” від 23 вересня 1997 року № 540/97-ВР // Відомості Верховної Ради України – 1997 – № 50. – Ст. 302. | |
| 19. | Закон України “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” від 5 листопада 1997 року № 621/97-ВР // Відомості Верховної Ради України – 1998. – № 8. – Ст. 28. | |
| 20. | Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16 червня 1999 року № 752-XIV // Відомості Верховної Ради України – 1999. – № 32. – Ст. 267. | |
| 21. | Закон України “Про внесення змін до Кодексу законів про працю України” від 24 грудня 1999 року № 1356-XIV // Офіційний вісник України. – 2000. – № 2. – Ст. 19. | |
| 22. | Закону України “Про встановлення мінімального розміру заробітної плати у 2000 році” від 1 червня 2000 р. № 1766-ІІІ // Відомості Верховної Ради України – 2000. – № 24. – Ст. 552. | |
| 23. | Указ Президента України від 13 вересня 1994 року № 519/94 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” Урядовий кур’єр. – 1994. – 16 вересня. – С. 3. | |
| 24. | Указ Президента України від 21 листопада 1995 року № 1082/95 “Про внесення змін до Указу Президента України від 13 вересня 1994 року № 519” // Урядовий кур’єр. – 1995. – 23 листопада. – С. 2. | |
| 25. | Указу Президента України від 25 серпня 1996 року № 762/96 “Про грошову реформу в Україні” //Урядовий кур’єр. – 1996. – 29 серпня. – С. 1. | |
| 26. | Постанова Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 “Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи, і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків” // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 105-106. – С. 8. | |
| 27. | Правила відшкодування власником підприємства, установи, і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 105-106. – С. 8. | |
| 28. | Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я пов’язане з виконанням трудових обов’язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 листопада 1995 р. – № 212. // Бюлетень Міністерства охорони здоров’я України. – 1995. – № 12 . – С. 4 - 6. | |
| 29. | Наказ Фонду державного майна України та Державного комітету України з питань науки і технологій від 27 липня 1995 року № 969/97 “Про затвердження Порядку експертної оцінки нематеріальних активів” // Інвестиційна газета. – 1999. – № 15. – С. 4. | |
| 30. | Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (із змінами і доповненнями) Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 липня 1994 р. № 7 // Право України. – 1995. – № 11. – С. 55-56. | |
| 31. | Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 “Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди” // Право України. – 1995. – № 7. – С. 53-54. | |
| 32. | Постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Право України. 1996. – № 12. – С. 45. | |
| 33. | Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996 р. № 14 “Про внесення змін та доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. № 7 “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 4 червня 1993 р. № 3 та від 31 березня 1995 р. № 4) // Юридичний вісник України. – 1997. – 9-12 лютого. – С. 9. | |
| 34. | Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 29 лютого 1996 р. № 02-5/96 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодування моральної шкоди” // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. – 1996. – № 2. – С. 95-97. | |
| 35. | Проект Цивільного Кодексу України, в редакції від 08 червня 2000 року // http://www.zakon.gov.ua/data/ZP/html/0935_2000-06-08_3.html | |
| 2. Література | ||
| 36. | Белякова А. М. Имущественная ответственность за причинение вреда. – М. : Юрид. литература, 1979. – 164 с. | |
| 37. | Беляцкин С. А. Возмещение морального (неимущественного) вреда. – М., 1997. – 560 с. | |
| 38. | Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати; нормативні акти, роз’яснення, коментарі. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 560 с. | |
| 39. | Гражданский кодекс Украины (Научно-практический комментарий). – Харьков, 1999. – 884 с. | |
| 40. | Зобов'язальне право: теорія та практика: Навч. посіб. для студ. юрид. вузів і фак. ун-тів / О. В. Дзера, Н. С. Кузнецова, В. В. Луць та інші. За ред. О. В. Дзери. – К., 1998. – 1084 с. | |
| 41. | Малеин Н. С. Гражданский закон и права личности в СССР. – М.: Юрид. литература, 1981. – 288 с. | |
| 42. | Малеин Н. С. Охрана прав личности советским законодательством. – М.: Наука, 1985. – 160 с. | |
| 43. | Охрана прав и интересов личности. Гражданско-правовой аспект. – К.: Наукова думка, 1992. – 248 с. | |
| 44. | Паліюк В. П. Правове регулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Харків, 2000. – С. 48 | |
| 45. | Саватье Р. Теория обязательств. Юридический и экономический очерк. – М., 1972. – 612 с. | |
| 46. | У судовій колегії з цивільних справ Верховного Суду України. – К., 1998. – 240 с. | |
| 47. | Малеин Н. С., Возмещение вреда, приченённого личности. – М., 1965. – 250 с. | |
| 48. | Палиюк В. П. Моральный вред. – Одеса: ОГЮА, 2000 – 120 с. | |
| 49. | Советское гражданское право. – К.: Вища школа, 1983. – 861 с. | |
| 50. | Судова практика у справах за позовами до ЗМІ: матеріали науково-практичної конференції 13 – 14 грудня 1999 року. – К.: Міжнародний фонд “Відродження”, інформаційний прес-центр IREX Про Медіа, 1999. – Т. 1. – 205 с. | |
| 51. | Гражданское право. Часть 1. – М.: ТЕИС, 1998. – 482 с. | |
| 52. | Цивільне право. Частина друга. – К.: Вентурі, 1996. – 635 с. | |
| 53. | Шершеневич Г. Ф., Общая теория права. – М., 1997. – 730 с. | |
| 3. Матеріали періодичних видань | ||
| 54. | Антосик С. М., Коцун О. М. Відшкодування моральної шкоди: психологічні аспекти // Адвокат. – 1996. – № 4. – С. 17 – 21. | |
| 55. | Белоконев В. Возмещение морального ущерба военнослужащих//Юридичний вісник України. – 1997. – № 51. – С. 25 – 26. | |
| 56. | Воронежский Р. Некоторые аспекты возмещения морального вреда// Юридическая практика. – 1997. – № 14. – С. 10 – 11. | |
| 57. | Дудник А. Моральный вред: понятие и порядок возмещения// Юридическая практика. – 1997. – № 12. – С . 1 – 2. | |
| 58. | Зрделевский А. М. Проблема компенсации морального вреда в зарубежном и российском законодательстве и судебной практике. //Государство и право. – 1997. – № 10. – С. 30 – 36. | |
| 59. | Малеин Н. С. О моральном вреде//Государство и право. – 1993. – № 3. – С. 3 – 7. | |
| 60. | Михно Е. А. Проблемы возмещения морального вреда // Правоведение. – 1992. – № 5. – С. 91 – 93. | |
| 61. | О. Барабаш, С. Сиротенко Щодо протиправності дій при заподіянні моральної шкоди // Право України. – 2000. – № 9. – С. 43 – 45. | |
| 62. | Ромовская 3. Проблемы обшей теории права в проекте Гражданского кодекса Украины//Юридическая практика. – 1997. – № 13. – С. 4. | |
| 63. | Сліпченко О. І. Визначення розміру компенсації моральної шкоди// Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №2. – С. 46. | |
| 64. | Шимон С.І. Відшкодування моральної шкоди в проекті Цивільного кодексу України// Право України. – 1997. – № 10. – С. 24. | |
| 65. | Шимон С. И. Возмещение морального вреда//Юридическая практика. – 1996. – № 15 – 16. – С. 8 – 9. | |
| 66. | Шимон С. И. Моральный вред. Способы определения компенсации за моральный вред. причиненный физическому лицу, в различных правовых системах// Юридическая практика. – 2000. – №42. – С. 9. | |
| 67. | Шимон С. І. Про розмір відшкодування моральної шкоди // Право України. – 1998. – № 10. – С. 92 – 35. | |
| 68. | Эрделевский А. М. Критерии и метод оценки размера компенсации морального вреда//Государство и право. – 1997. – № 4. – С. 6 – 10. | |
[1] Советскоегражданское право. – К. : Вища школа, 1983. – С. 359.