Реактивы:
1. (NH4)2Mo04—2,5%-вий розчин.
2. Н2S04—5 н. розчин.
3. Молібденовий реактив – суміш рівних об’ємів молібденовокислого амонія(1) і сірчаної кислоти(2).
4. Ейконоген (а-1,2,4-аминонафтолсульфинова кислота).
Очистка ейконогену. В 1 л. дистильованої води,підігрітої до 90° С, розчиняють 15 г NаНSОз(Nа2S205) і 10 г Nа2S0з. Потім при постійному перемішуванні 15 г ейконогену (температура розчину — 90° С) і фільтрують гарячим через воронку з нагріванням. Фільтрат охолоджують, додають до нього 10 мл концентрованої НС1, перемішують і фільтрують на воронці Бюхнера. Осад промивають 300 мл охолодженої до 0°С дистильованої води, а потім спиртом. промивають спиртом до тих пір, поки фільтр не стане незабарвленим. Осад висушують на повітрі в темному місці. Зберігають ейконоген в темній склянці.
Основний розчин: 250 мг ейконогену, 15 г NаНSОз( або Nа2S205) і 0,5 г Nа2S0з розчиняють в 100 мл води. Робочий розчин ейконогену: 1 об’єм основного розчину і 4 об’єми дистильованої води , добре перемішують і якщо треба фільтрують.
До розчину, що містить від 0,2 до 2 мкмоль фосфата, добавляють дистильовану воду до 2,5 мл і 1,5 мл молібденової суміші; вміст пробірок добре перемішують. Потім у всі проби добавляють по 1 мл робочого розчину ейконогену, все знову перемішують і ставлять в водяний термостат при 37°С на 10—15 хв або залишають при кімнатній температурі на 30—40 хв. Після цього розчин охолоджують і фотометрують при 625 нм.
Вміст фосфату в пробі розраховують по калібровочному графіку. Для побудування графіку проводять визначення фосфору в стандартному розчині КН2Р04, відбираючи різну його кількість в межах чутливості даного методу, а саме від 0,2 до 2 мкмоль фосфата в пробі для колориметрування (5 мл).
4.) Метод Бенцині
Метод дозволяє виявити від0,02 до 0,16; 0,32 або 0,6 мкмоль неорганічного фосфату в пробі в залежності від приладу, що використовується для визначення (фотометр). Заснований на вимірах інтенсивності поглинання світла при 350 нм комплексом, що утворився після взаємодії фосфату з молібдатом в присутності двохвалентного іону цинку.
Коефіцієнт молярного поглинання при 350 нм рівний 7,2-103 М~1 см~1. Реакцію утворення комплексу проводять при рН 5,0, що дозволяє визначити неорганічний фосфат у присутності лабільних фосфорних сполук. Метод відрізняється швидкістю виконання.
Реактиви (готують на бідистильованій воді):
1. НС1—6 н. розчин.
2. Молібденовий реактив - 15 мМ розчин (NН4)2Мо04, приготований на 100 мМ розчині ацетату цинку; рН отриманого розчину доводять до 5,0 6 н. розчином НС1. Реактив зберігають при кімнатній температурі в захищеному від прямого сонячного світла місті.
3. Стандартний розчин фосфату (КН2Р04), що містить 0,4 мкмоль фосфату в 1 мл або 1 мкмоль фосфату в 1 мл.
До розчину, що містить від 0,02 до 0,16 мкмоль неорганічного фосфату, приливають бідистильовану воду до 0,4 мл, добавляють 1,2 мл молібденового реактиву, перемішують і залишають при кімнатній температурі на 1 хв. Фотометрують при 350 нм в кюветах з відстаню між робочими гранями рівними 1 см. Вміст фосфату в розчині, що досліджується, розраховують за калібровочним графіком, який будують з використанням стандартного розчину фосфату, що містить 0,4 мкмоль в 1 мл.
При роботі на спектрофотометрі об’єм проб, що фотометруються і вміст в них фосфату подвоюють, залишаючи без змін співвідношення об’ємів розчину фосфату і молібденового реактиву рівним 1 : 3. В цьому випадку визначають до 0,32 мкмоль фосфату у пробі.
Висновок
В даній курсовій роботі йшлося про можливі методи аналізу харчової добавки Е630 (інозинової кислоти), які безпосередньою дозволяють контролювати якість цієї добавки перед її застосуванням у харчовій промисловості. Було визначено те, що ця добавка належить до класу «Нуклеїнові кислоти», тобто являється нуклеотидом, всі реакції виявлення якого засновані на визначенні його складових частин, а саме гіпоксантину (пуринової основи), рибози (вуглеводню) та фосфорної кислоти, яка неодмінно входить до складу любої нуклеїнової кислоти.
Було вказано ряд методів кількісного виявлення неорганічного фосфату в складі інозинової кислоти за допомогою молібденового реактиву, спектрофотометричним методом. А також були наведені гігієнічні норми та показники якості даної кислоти, гранично допустима концентрація (ГДК) її при використанні в харчових продуктах та допустимий вміст домішок токсичних елементів та важких металів.
Отже, інозинова кислота або «м’ясна кислота» як харчова добавка виконує функцію підсилення смаку та аромату здебільшого м’ясних продуктів харчування: ковбас, сосисок, та інших м’яких виробів. Зустрічається також в таких продуктах, як каші швидкого приготування, різноманітні напої та консерви. В харчовій промисловості чаще всього використовується як комплексна добавка разом з гуаніловою кислотою та певними солями.
Інозинова кислота не має канцерогенної дії на організм, не икликає мутацій, та надмірне її використання у харчових продуктах також є небажаним, так, як деякі продукти її розпаду можуть шкодити здоров’ю людей з певними захворюваннями.
Література
1. http://www.anchem.ru/forum/read.asp?id=2109.
2. Орєхович В.Н. «Сучасні методи в біохімії»
3. «Методи практичної біохімії» під ред. Северина С.Е. і канд..біолог. наук Виноградова А.Д., М.: «МИР»,.1978, 273с.
4. Остерман Л.А. «Методі исследования белков и нуклеиновых кислот»( практическое пособие).М.:Наука, 1981, 288с.
5. Яковлева М.Н., Гончарова О.С., Куравский М.Л. «Методические указания к лабораторным занятиям по биологической химии для студентов II курса медицинского факультета»., М., 1988, 32с.
6. Кучеренко Н. Е., Бабенюк Ю. Д., Васильев А. Н. Биохимия:
Практикум. Киев: Выща школа, 1988. 128 с.
7. Алейникова Т. Л., Рубцова Г. В. Руководство к практическим занятиям по биохимии. М: Высшая школа, 1988, 239 с.
8. Практикум по биохимии: Учеб.пособие/Под ред. С.Е.Северина, Г.А. Соловьевой.-2-е изд.,перераб.и доп. – М.: Изд-во МГУ, 1989.-509с.
9. Сарафанова Л.А. « Пищевые добавки: Энциклопедия ». – 2-е издание, исправленное и дополненое. – СПб: ГИОРД, 2004. – 808 с.
10. Нечаев А.П., Кочеткова А.А., Зайцев А.Н. « Пищевые добавки ». – М.: Колос, Колос-Пресс. 2002. – 256 с.: ил. – (Учебники и учебные пособия для студентов высших учебных заведений).
11. ГОСТ 9794-74 "Продукти м'ясні. Методи визначення вмісту загального фосфору"
12. Плахотин В.Я. Контроль качества ищевых продуктов. – К.: Урожай, 1988. – 142 с.