Смекни!
smekni.com

Виробничі потужності підприємства (стр. 4 из 11)

Для аналізу ступеня відповідності пропускної здатності цехів, дільниць, окремих агрегатів основного виробництва, що знаходяться в єдиному технологічному ланцюжку, і виявлен­ня «вузьких місць» виробляється оцінка сумісності окремих виробничих підрозділів і груп устаткування на основі розрахо­ваного коефіцієнта сумісності:

Кс = ВП1 / ВП2 * Р1,

де ВП1 , ВП2 - потужність цехів (дільниць), між якими визна­чається Кс; Р1 - питома витрата продукції першого цеху - (дільниці) на одиницю продукції другого цеху (дільниці). Розглянута вище принципова схема визначення виробни­чої потужності виробничої системи з технологічною формою побудови структури знайшла своє конкретне відображення в численних методичних розробках галузевого і міжгалузевого характеру, в основі яких покладено три постулати:

1.Виробнича потужність системи визначається потужністю
провідної виробничої одиниці.

2.«Вузьким місцем» у виробництві є будь-яка виробнича
одиниця (цех, дільниця, група устаткування, агрегат), виробнича потужність якої нижча за потужність провідної ланки в тех­нологічному ланцюжку.

3.Наявність «вузьких місць» при визначенні виробничої потужності до уваги не приймається. При цьому в планах підприємств передбачається впровадження комплексу органі­ заційно-технічних заходів щодо усунення (ліквідації) виявле них «вузьких місць».

Однак слід зазначити, что розрахована на основі розгляну­того вище підходу виробнича потужність виробничої системи (підприємства, цеху, дільниці) з технологічною формою побу­дови виробничої структури являє собою не реальний макси­мально можливий випуск продукції, а умовно можливий (гіпотетичний). Останній не може слугувати інформаційною ба­зою для обґрунтування виробничої програми підприємства, тому що недовиконання плану організаційно-технічних заходів щодо ліквідації «вузьких місць» у виробництві (що нерідко зу­стрічається в господарській практиці) неминуче призведе до зриву плану виробництва і постачань продукції з усіма негатив­ними наслідками для фінансового стану підприємства.

Тому, на думку ряду економістів (у т.ч. автора цього на­вчального посібника), більш обґрунтовано і коректно виробни­чу дотужність підприємства (цеху, дільниці) з технологічною структурою варто визначати за потужністю виробничої оди­ниці, що має мінімальну пропускну здатність (потужність), тоб­то за потужністю «вузького місця» у виробництві.

Так, у прикладі 7.1 при використанні зазначеного підходу виробни­ча потужність верстатобудівного заводу складе 800 од. для варіанта «А» і 850 од. для варіанта «Б».

Розрахована у такий спосіб виробнича потужність буде дійсно відбивати максимально можливий (підкреслюємо, мож­ливий) випуск продукції підприємства (цеху, дільниці) за виз­начений період часу і може слугувати інформаційною базою для обґрунтування виробничої програми підприємства.

1.6.Розрахунок прогресивної трудомісткості продукції

Прогресивна трудомісткість продукції, що враховується при визначенні виробничої потужності (і ), визначається, виходя­чи з діючої в розрахунковому періоді нормативної трудо­місткості виробу (tн) і прогресивного коефіцієнта виконання норм виробітку (Кпр):

tпр = tн / Кпр

Прогресивний коефіцієнт виконання норм виробітку в розрізі окремих професій визначається на основі середнього відсотка виконання норм у кращому кварталі звітного року по передовій групі робітників, чисельність якої складає не менше 25 % від загальної кількості робітників даної професії:

Кпр = Vн.ч. / Тф,

де Vн.ч - обсяг виготовленої продукції робітниками передової гру­пи в

кращому кварталі звітного року в нормованому часі, ( в нормо-годинах); Тф - фактично відпрацьований час робітни­ками передової групи за відповідний період, (в годинах).

Приклад : У механічному цеху машинобудівного заводу працює 46 робітників-токарів. У табл. 7.2 представлені дані за III квартал звітно­го року, у якому був досягнутий найвищий рівень виконання норм виробітку робітниками даної професії.

У передову групу ввійдуть дві групи робітників, відсоток вико­нання норм виробітку яких склав: 121 —130 % і 131 —140 %. Кількість робітників у зазначених групах складає 12 чоловік, або 26,1 % від за­гальної кількості токарів.

Рахунок прогресивного коефіцієнта виконання норм виробітку

Виконанння норм виробітку

Кількість робітників

Фактично відпра­цьований час

Обсяг виготовленої продукції, нормо-год.

Середній процент виконання норм виробітку,

%

абсолют., чол.

відносн.,

%

%

100—110

16

34,8

8960

9498

106,0

111—120

18

39,1

10404

12048

115,8
121—130

8

17,4

4656

5927

127,3
131—140

4

8,7

2384 3211 134,7
Всього

46

100,0

26404 30684 116,2

На основі даних про фактично відпрацьований час робітниками передової групи й обсягу виробленої ними продукції в нормо-годинах визначимо прогресивний коефіцієнт виконання норм виробітку:

Кп = 5927 + 3211 / 4656 + 2384 = 1,298 ,

Нормативна трудомісткість виробу «А» на початок розрахункового року склала 109 нормо-год. З урахуванням розрахованого К прогресив­на трудомісткість даного виробу складе:

Кпр = 109/1,298 = 84 (н/г)

Розрахована прогресивна трудомісткість виробів прий­мається

за основу визначення вхідної (на початок розрахункового року) виробничої потужності.

Протягом розрахункового року підвищення виробітку, що досягається за рахунок впровадження комплексу заходів щодо технічного й організаційного розвитку підприємства, забезпе­чує зниження трудомісткості окремих видів продукції, що має бути враховано при розрахунку вихідної (на кінець року) ви­робничої потужності.

Взаємозв'язок між динамікою виробітку і трудомісткості одиниці продукції відбивається формулою:

Δt = ΔВ * 100 /100 +ДВ

де Δt - запланований темп зниження трудомісткості оди­ниці продукції, %; ΔВ - запланований темп приросту ви­робітку в розрахунковому році, %.

Звідси нормативна трудомісткість одиниці продукції (tк), яка враховується при розрахунку вихідної виробничої потуж­ності, складе:

tк = tн* [1- ΔВ / 100 + ΔВ ]

або tк = tн* 100 + Δt / 100

У нашому прикладі при запланованому темпі приросту серед­нього виробітку робітників-токарів у розрахунковому році на 15%:

а) темп зниження трудомісткості складе:

Δt = -15*100 /100 + 15 = -13%

б) нормативна трудомісткість одиниці продукції, що враховується

при розрахунку вихідної виробничої потужності складе:

tк = 109*[1-15 /100 + 15] = 94,8 (н/г)

або tк = 109*100 + (-13) /100 = 94,8 (н/г)

У розрахунках виробничої потужності цехів (дільниць), що вводяться (чи реконструюються), застосовуються проектні нор­ми трудомісткості одиниці продукції, відбиті в технологічних картах, а також дані технічних паспортів устаткування.

1.7.Розрахунок продуктивності технологічного устаткування

Планова часова продуктивність предметно спеціалізовано­го устаткування (Пт)} яка використовується при розрахунку ви­робничої потужності, визначається за формулою:

Ппл = Пп / [1 +( tпз + tп / tз) ]

де Пп - паспортна часова продуктивність устаткування; tпз тривалість підготовчо-завершальних операцій, год.; tп -тривалість технологічних (технічно неминучих) перерв, год.; tз - номімальна тривалість зміни, год. У розрахунках виробничої потужності механізованих пото­кових ліній у ряді галузей харчової промисловості використо­вують приведену продуктивність устаткування. Специфіка та­ких ліній (зокрема, ліній з виробництва сливового, яблучного, морквяного та інших видів фруктових і овочевих соків) поля­гає в наступному:

♦ на кожній операції переробляються різні обсяги предметів праці;

♦ технічна продуктивність устаткування вказується в різних одиницях виміру.

У цьому зв'язку паспортну норму продуктивності устатку­вання на кожній операції необхідно привести до загального вимірника, що характеризує обсяг кінцевого продукту потоко­вої лінії. В якості вимірника використовується приведена про­дуктивність устаткування.

Приведена продуктивність устаткування на і-й операції ^) визначається за формулою:

Ппрі = Ппр / αі ,

де Ппрі- паспортна продуктивність устаткування на і-й операції, у тоннах, декалітрах, тубах; а. - коефіцієнт приведення, що враховує обумовлені технологією розбіжності кількості об­роблюваних на даній операції предметів праці з їхньою кількістю на завершальній операції потокової лінії. Розрахунок коефіцієнта приведення а. здійснюється на ос­нові норм виходу готової продукції з одиниці сировини, обу­мовлених технологією поопераційних втрат предметів праці, а також складу і кількості компонентів, що додаються на окремих операціях відповідно до рецептури виготовлення продукції:

αі = Vі – Vвті + Vвні / Vк ,

де Vі - кількість предметів праці, що переробляються на даній операції, у відсотковому відношенні від їхньої початкової кількості (переробляються на першій операції); Vвті - ви­ражені у відсотках технологічні втрати предметів праці на і-й операції; Vвні - обсяг внесених на і-й операції компо­нентів, виражений у відсотках від кількості предметів праці, що переробляються на даній операції; Vк - кількість предметів праці в кінцевому продукті у відсотках від їхнього початкового обсягу (який переробляється на першій операції).