Виробничі потужності підприємства (стр. 7 из 11)
кп1 = 32/27 = 1,185; кп2 = 1,000;
кп3 = 41/27 = 1,519.
Виробнича потужність (пропускна здатність), виражена в приведених до виробу-представника «Б» деталекомплектах, по групі токарних верстатів складе: 29568 / 27 = 1095 (шт.), по групі свердлильних верстатів: 32832 / 32 = 1026 (шт.).
Оскільки необхідний фонд часу роботи токарного устаткування, розрахований виходячи з проектних обсягів виробництва і нормативної трудомісткості (31927 станко-годин), перевищує наявний фонд (29568 станко-годин), виробнича потужність у фізичних деталекомплектах по кожному найменуванню виробів буде нижчою ніж проектні обсягі виробництва. По групі ж свердлильних верстатів, навпаки, відзначається перевищення наявного фонду часу (32832 станко-години) над необхідним (26599 станко-годин), в результаті чого виробнича потужність у фізичних деталекомплектах по кожному найменуванню виробів є вищою проектних обсягів виробництва.
При цьому легко переконатися, что структура виробничої потужності, розрахована у фізичних деталекомплектах, відповідає закладеній у проекті структурі виробничої програми цеху: (228/ 964) . 100 = 23,6%; (565/964) * 100 - 58,6%; (171 / 964) * 100 - 17,8%.
Розрахунок виробничої потужності (пропускної здатності) токарського і свердлильного устаткування в складальних і фізичних деталекомплектах поданий у табл.
Розрахунок виробничої потужності (пропускної
здатності) груп устаткування в складальних
і фізичних деталекомплектах
| Група устаткування | Назва виро-бу | Трудом істкість обробки 1 детале-комп., н-год. | Питома вага наведених дет-комп. і-го виду у загальній кількості привед. детале-комп., % (гр.8 табл. 7.8) | Приведена (до виробу Б) трудомісткість 1 детале-ком-та, н-ч (гр.Згр.4/100) | Виробнича потужність групи устаткування у наборних детале-ком., шт. | Виробнича потужність групи устаткування у фізичних деталеком., шт. |
| Токарні верстати | А Б В | 32 27 41 | 24,7 51,6 23,8 | 7,9 13,9 9,7 | — — — | 231 483 223 |
| Σ | X | 100,0 | 31,6 | 937 | 937 | |
| Свердл. верстати | А Б В | 19 32 13 | 17,6 73,4 9,0 | 3,3 23,5 1,2 | — — — | 206 861 106 |
| Σ | X | 100,0 | 28,0 | 1173 | 1173 | |
Трудомісткість обробки одного збірного (приведеного до виробу Б) деталекомплекта по групі токарного устаткування складає: 7,9+13,9+9,7 = 31,6 (н-год.), по групі свердлильних верстатів: 3,3+23,5+1,2 = = 28,0 (н-год.). Виробнича потужність у збірних комплектах складе:
♦ по групі токарських верстатів: 29568 /31,6 = 937 (шт.);
♦ по групі свердлильних верстатів: 32832 / 28,0 = 1173 (шт.).
Розрахована виробнича потужність груп устаткування у фізичних деталекомплектах має структуру, тотожну структурі трудомісткості виробничої програми цеху (за проектом).
Використовуючи розглянутий вище алгоритм можна розрахувати виробничу потужність будь-якого технологічно спеціалізованого підрозділу основного виробництва (ливарного, ковальського, зварювального, складального й іншого цехів та дільниць) в умовах багатономенклатурного виробництва у фізичних виробах, структура яких буде тотожна або структурі проекту виробничої програми у фізичних виробах, або структурі ресурсомісткості виробничої програми.
1.9. Оптимізація виробничої потужності підприємства
На підприємстві з багатономенклатурним виробництвом може бути розрахована велика кількість значень величини виробничої потужності. При цьому кожному варіанту виробничої потужності буде відповідати різна величина валового доходу і прибутку від реалізації продукції, різний ступінь завантаження технологічного устаткування і т.ін. Звідси випливає висновок про можливість і необхідність визначення оптимально! виробничої потужності підприємства, тобто такої виробничої програми, за якої обраний в якості критерію оптимальності показник досягає свого екстремального (мінімального чи максимального) значення.
У якості критеріального показника в розрахунках оптимальної величини виробничої потужності підприємства теоретично може бути використаний будь-який абсолютний показник, що характеризує результативність операційної діяльності підприємства. На практиці ж у зазначених розрахунках найчастіше використовують один із двох критеріїв оптимальності: максимум прибутку від реалізації продукції; максимальне завантаження технологічного устаткування.
Для визначення оптимального варіанта виробничої потужності використовують методи оптимального планування, зокрема, метод лінійного програмування і симплекс-метод.
Загальна економіко-математична модель оптимальної виробничої потужності підприємства в канонічному вигляді:
Z = ΣСjХj = тах(тіп),
п _____
Σ аіj * Хj = бj, і = l, т
j = 1
_____
Хj≤ 0, і = l, п , де
п - кількість змінних (невідомих); кількість основних змінних відповідає кількості найменувань продукції, що випускається, кількість додаткових змінних дорівнює кількості рівнянь у системі основних обмежень (обмежень по ресурсах);
т - кількість основних обмежень;
Хj - значення змінних; значення основних змінних характеризують обсяги запланованої до випуску продукції; значення кожної додаткової змінної відбиває величину недовикористаного ресурсу відповідного, виду (наприклад, недовикористаний час роботи відповідної групи устаткування);
аіj - нормативна величина витрат і-го ресурсу на виробництво
одиниці j-го виду продукції (наприклад, нормативна трудомісткість механообробки одиниці продукції j-го виду продукції на і-ому устаткуванні);
бj - обсяг ресурсуі-го виду (наприклад, фонд часу роботи і-ї
групи металорізального устаткування);
Сj- коефіцієнти при невідомих у цільовій функції.
При визначенні оптимальної виробничої потужності підприємства, яка максимізує сумарний прибуток від реалізації продукції, вирішується завдання лінійного програмування на максимум цільової функції. У цьому випадку коефіцієнти при основних змінних у цільовій функції дорівнюють величині прибутку від реалізації одиниці продукції j-го виду; додаткові ж змінні увійдуть в цільову функцію з нульовими коефіцієнтами.
При визначенні оптимальної виробничої потужності підприємства, що максимізує завантаження технологічного устаткування (мінімізує сумарні простої устаткування) вирішується завдання лінійного програмування на мінімум цільової функції, що характеризує сумарні простої устаткування. У цьому випадку коефіцієнти при основних перемінних у цільовій функції дорівнюють нулю, а при додаткових - одиниці.
Приклад : На основі вихідних даних, поданих в умовних прикладах, даних побудуємо математичну модель і розрахуємо оптимальну виробничу потужність підприємства за двома зазначеними вище критеріями.
Додаткові вихідні дані для розрахунку оптимальної виробничої потужності підприємства
| Показники | Од. вим. | Вироби | ||
| А | Б | В | ||
| 1. Собівартість од. Продукції 2. Ціна від реалізації од. продукції 3. Прибуток від реалізації продукції | грн. грн. грн. | 1064 1255 191 | 1297 1473 176 | 848 1077 229 |
Економіко-математична модель оптимальної виробничої потужності підприємства, що максимізує сумарний прибуток від реалізації продукції, у канонічному вигляді:Z = 191Х1+ 176 Х2 +-229 Х3 + 0Х4 + 0 Х5 + О Х6 + О Х7 + О Х8 + О Х9 = тах 32Х1 + 27Х2 + 41Х3 + Х4 = 29568
| 19 X, + 32 |
19Х1 + 32 Х2 + 13 Х3 + Х5 = 32283
29Х1 + 23 Х2 + 42 Х3 + Х6 = 37280
14Х1 + 21 Х2 + 17 Х3 + Х7 = 25560
1,840Х1 + 0,945 Х2 + 3,536Х3 + Х8 = 3181
968Х1 + 783 Х2 + 576 Х3 + Х9 = 991872
Хj≥ 0, j = 1,9Економіко-математична модель оптимальної виробничої потужності підприємства, що мінімізує сумарні простої устаткування (максімізує ступінь використання технологічного устаткування), у канонічному виді:
Z = 0 Х1 + 0 Х2 + 0 Х3 + Х4 + Х5 + Х6 + Х7 = тіп32Х1 + 27Х2 + 41Х3 + Х4 = 29568
19Х1 + 32Х2 + 13Х3 + Х5 = 32283
29Х1 + 23Х2 + 42Х3 + Х6 = 37280
14Х1 + 21Х2 + 17Х3 + Х7 = 25560
Хj≥ 0, j = 1,7Зробивши розрахунки симплексним методом із застосуванням відповідного програмного забезпечення, одержимо оптимальну виробничу потужність підприємства.