Правила сертифікації в системі УкрСЕПРО є обов'язковими як для вітчизняної, так і для продукції, що імпортується.
1.3 Технічне регулювання в Україні
Державна політика у сфері технічного регулювання ставить за мету реформування національної системи на підставі міжнародної і європейської практики. 13.07.2005 р. Президентом України був виданий Указ № 1105 «Про заходи по удосконаленню діяльності у сфері технічного регулювання і споживацької політики», яким передбачено реформування цієї сфери протягом 2006-2010 рр.
Відповідно до даного Указу прийнята Ухвала Кабінету Міністрів України від 01.03.06 р. № 229 «Про затвердження Державної програми стандартизації на 2006-2010 роки», що визначає основні напрями розвитку національної системи стандартизації.
План національної стандартизації на 2008 рік передбачає збільшення кількості розроблюваних стандартів до 864, з них 856 має бути гармонізовано з європейськими та міжнародними стандартами.
01.12.2005 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності» №3164-IV. Нижче розглядаються основні положення цього Закону.
Технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, в якому визначені характеристики продукції або пов'язані з нею процеси або способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим
Проект технічного регламенту, як правило, повинен містити:
технічні вимоги, в тому числі відносно безпеки, до продукції, процесу або послузі, відповідне досягнутому на момент розробки науково-технічному рівню
процедури оцінки відповідності, які можуть або повинні бути використані для перевірки відповідності продукції технічним вимогам
вимоги до упакування, змісту, маркування продукції, специфікації, в разі необхідності – важливої інформації для споживачів (інструкції, керівництва), які супроводжують продукцію або процес, введені в обіг
У випадку якщо проект технічного регламенту передбачає можливість декларування відповідності, він повинен містити процедуру декларування, форму, зміст і термін зберігання декларації про відповідність.
Виготівник зобов'язаний одержати сертифікат відповідності в органі за оцінкою відповідності, якщо така процедура передбачена технічним регламентом.
Форма декларації про відповідність визначається центральним органом виконавської влади з питань оцінки відповідності.
Принципово новим в даному Законі є поняття ринкового нагляду. Наголошується, що метою ринкового нагляду є контроль за відповідністю введеної в обіг продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів щодо безпеки життя і здоров'я людини, тварин, рослин, охорони навколишнього середовища і природних ресурсів, попередження несумлінної практики, а також сприяння суб'єктам підприємницької діяльності в забезпеченні добросовісної конкуренції.
Концепція розвитку сфери технічного регулювання і споживацької політики і стратегічний план її реалізації на 2006-2010 роки (далі - Концепція) розроблені у виконання Указу Президента України від 13.07.2005 р. № 1105/2005 «Про заходи по удосконаленню діяльності у сфері технічного регулювання і споживацької політики».
В Концепції відзначені основні недоліки існуючої сфери технічного регулювання і споживацької політики
Технічні регламенти будуть введені тільки за наявності до кожного з них відповідного переліку національних стандартів. Процедури підтвердження відповідності продукції визначені в самому технічному регламенті.
Наукові організації стають розробниками технічних регламентів на промислову продукцію, є відповідальними за підготовку вітчизняних підприємств до виконання вимог цих технічних регламентів, здійснюють впровадження автоматизованих методів контролю показників промислової продукції.
Основна мета оцінки відповідності полягає в забезпеченні упевненості користувачів в тому, що вимоги, які висуваються до товарів, систем і послуг, виконані. В Керівництві ISO/IEC 68 «Угоди про визнання і ухвалення результатів за оцінкою відповідності», розроблене комітетом ІSО САSСО, приведені основні елементи і процедури, що використовуються для встановлення і підтримки співпраці при взаємному визнанні результатів робіт за оцінкою відповідності.
Оцінка відповідності може здійснюватися з використанням стандартів або без них. Процедури оцінки відповідності, які містяться в директивах, базуються на восьми модулях і встановлених Рішенням Ради 93/465/ЕЭС.
Український регламент «Модулі оцінки відповідності» гармонізований з Рішенням Ради 93/465/ЕЭС, модулі приведені на малюнку 1.1
Процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері є обов'язковою для виробника, постачальника або уповноваженого органу по сертифікації.
Відповідність продукції вимогам, встановленим технічним регламентом, упевняється декларацією про відповідність або сертифікатом відповідності.
Модуль А Виробник надає по вимогах органів виконавської влади декларацію про відповідність і технічну документацію яка включає:
загальний опис виробу
конструкцію, виробничі креслення, схеми блоків та ін.
опис та пояснення до них
список стандартів які можуть використовуватись для підтвердження відповідності вимогам технічних регламентів
результати проектних розрахунків та випробувань
звіти про випробування продукції
Модуль Аа Складається з модуля з доповненням однієї з двох вимог:
виробник повинен провести випробування продукції під наглядом, вибраного ним, вповноваженого органа
вибраний вповноважений орган проводить перевірку через довільні проміжки часу шляхом виробничих випробувань її зразків
Модуль В Типовий зразок може охоплювати декілька модифікацій продукції за умови, що відмінності між ними не впливає на рівень безпеки продукції. Уповноважений орган видає сертифікат перевірки типу.
Модуль С Використовується тільки в комбінації з модулем В. Передбачає виконання однієї з двох вимог:
*) виробник складає декларацію про відповідність і проставляє на кожному виробі Національний знак відповідності;
**) Національний знак відповідності повинен супроводжуватися ідентифікаційним номером уповноваженого органу.
виробник повинен провести випробування продукції під наглядом, вибраного ним, вповноваженого органа
вибраний вповноважений орган проводить перевірку через довільні проміжки часу шляхом виробничих випробувань її зразків
Модуль D Виробник декларує, що при використовуванні модуля D в комбінації з модулем В продукція відповідає типу описаному в сертифікаті перевірки типу і вимогам технічного регламенту.
Якщо модуль D використовується окремо від модуля В, то продукція відповідає вимогам технічного регламенту.
Виробник упроваджує СУЯ виробництва, контролю і випробування продукції.
Модуль Е Відрізняється від модуля D тим, що виробник упроваджує систему управління якістю контролю і випробування продукції.
Модуль F Уповноважений орган проводить випробування кожного виробу або зразків продукції із застосуванням статистичних методів. Уповноважений орган видає сертифікат відповідності на партії продукції.
Модуль G Виробник декларує відповідність продукції вимогам технічних регламентів, уповноважений орган проводить випробуванні кожного виробу і видає сертифікат відповідності на кожний виріб.
Модуль H Виробник упроваджує систему управління якістю проектування, виробництва, контролю і випробування продукції. Уповноважений орган проводить дослідження конструкції і видає заявнику сертифікат про дослідження конструкції.
1.4 Впровадження СУЯ
Останніми роками велике значення придбала добровільна сертифікація СУЯ підприємств на відповідність вимогам міжнародних стандартів серії ISO 9000. Дані стандарти встановлюють вимоги до процесів управління якістю на підприємствах.
В основу стандартів ISO 9000 встановлено вісім принципів менеджменту якості:
1) організація, орієнтована на споживача;
2) роль керівництва в управлінні якістю;
3) залучення працівників в поліпшення якості;
4) підхід до управління якістю як до процесу;
5) системний підхід до управління;
6) постійне поліпшення;
7) ухвалення рішень, заснованих на фактах;
8) взаємовигідні відносини з постачальниками.
Стандарт ISO 9001:2000 має п'ять основних розділів:
СУЯ
відповідальність керівництва
керування ресурсами
випуск продукції
вимірювання, аналіз та поліпшення
Особливості упровадження СУЯ і об'єм робіт по її сертифікації визначаються видом діяльності підприємства (організації).
В Україні міжнародні стандарти серії ISO 9000:2000 введені як національні ДСТУ ISO 9000-2001, ДСТУ ISO 9001-2001, ДСТУ ISO 9004-2001. На березень 2006 р. в системі УкрСЕПРО сертифіковано 1871 СУЯ підприємств.
2 РОЗРОБКА ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ
В даному розділі розробляється методика впровадження системи управління якістю на прикладі ТОВ «Строймаш», що випускає елеватори типу ЕЗН серійно.
Відомості про підприємство:
- кількість працюючи на підприємстві – 21;
- кількість ІТР – 4;
- кількість виробничого персоналу – 16;
- кількість працівників ОТК – 1.
2.1 Розглянемо етапи впровадження системи управління якістю.
1. Прийняття рішення щодо впровадження системи управління якістю.
2. Розподіл відповідальності та повноважень у межах організації під час розроблення і впровадження СУЯ.
3. Залучення сторонніх організацій (консультантів) до розроблення і впровадження СУЯ.
4. Навчання персоналу у сфері управління якістю.
5. Введення в дію СУЯ.