Історія світової банківської системи (стр. 6 из 8)

Рисунок 3. Порада керівників Федеральною резервною системою

Порада керівників ФРС відповідає за загальне керівництво і контроль над роботою грошової і банківської систем країни. Визнано, що голова Поради – найвпливовіший керівник центрального банку в світі. Ефективність заходів Поради, які повинні відповідати суспільним інтересам і сприяти загальному економічному добробуту, досягається за допомогою певної техніки управління грошовою пропозицією.

У формуванні основ банківської політики Пораді керівників допомагають два важливі органи. Перший – Комітет відкритого ринку – складається з 7 членів Поради і 5 президентів федеральних резервних банків; він визначає політику Федеральної резервної системи в області закупівель і продажу державних облігацій на відкритому ринку. Ці операції є найбільш дієвим способом, що дозволяє керівним кредитно-грошовим установам впливати на пропозицію грошей. Друга – Федеральна консультативна порада – складається з 12 видних керівників комерційних банків, що обираються щорік поодинці від кожного з 12 федеральних резервних банків. Періодично Федеральна консультативна порада проводить зустрічі з Порадою керівників ФРС і висловлює свої міркування про банківську політику. Проте Федеральна консультативна порада – чисто консультативний орган, він не володіє повноваженнями у формуванні банківської політики.

Федеральна резервна система – незалежна організація. Вона не може бути скасована по примсі президента, конгрес теж не в станів змінити її роль і функції інакше, як спеціальним законодавчим актом. Тривалі терміни повноважень членів Поради дають можливість захистити і ізолювати їх від політичного тиску.

Інша важлива особливість американської банківської системи – це дванадцять федеральних резервних банків (див. рис 5). Ці банки є:

• «центральними банками»;

• квазісуспільними банками;

• банками банків.

Рисунок 4. Банківська система США

Таким чином, в США – 12 «центральних банків». Це відображає географічні масштаби, економічну різноманітність і наявність великого числа комерційних банків в цій країні. Через центральні банки проводяться основні директиви Поради керівників ФРС. Найважливіший з них – Федеральний резервний банк міста Нью-Йорка.

12 федеральних резервних банків є квазісуспільними. Вони відображають симбіоз приватної власності і суспільного контролю. Їх власники – комерційні банки відповідного округу. Для вступу до Федеральної резервної системи комерційні банки зобов'язані придбати долю участі в акціонерному капіталі федерального резервного банку свого району. Принципи політики, яку проводять федеральні резервні банки, встановлюються державним органом – Порадою керівників ФРС. Центральні банки американської капіталістичної економіки знаходяться в приватній власності, але управляються державою. Вони керуються не прагненням до прибутку, а проводять політику, яка з точки зору Поради керівників ФРС покращує стан економіки в цілому.

Федеральні резервні банки роблять для депозитних установ те ж саме, що депозитні установи роблять для людей. Вони приймають вклади банків і ощадних установ і надають їм позики. Таким чином, федеральні резервні банки є «банками банків».

Крім того, у федеральних резервних банків є функція, яку не виконують комерційні банки і ощадні установи: випуск готівки. Конгрес уповноважив їх пускати в звернення банкноты Федерального резервного банку, які утворюють пропозицію паперових грошей в економіці.

Основну роль у фінансовій системі США грають близько 13800 її комерційних банків. Приблизно 2/3 з них – банки штатів, тобто приватні банки, що діють відповідно до чартеру штату. Остання третина отримує чартери від федерального уряду, тобто є національними банками. До прийняття DIDMCA ця відмінність була важливою, оскільки закон зобов'язав національні банки входити у Федеральну резервну систему, тоді як банки штатів самі вирішували: приєднуватися до неї чи ні.

Ощадні установи мають самостійні і окремі від Поради резервних банків, що управляють і Федеральних, органи контролю. Але DIDMCA розширив кредитні повноваження ощадних установ (у частині видачі позик підприємствам і споживачам) і поставив ссудозберігаючі асоціації під контроль резервної системи.

3. Аналіз банківської справи України

Несприятливий розвиток подій як у світовій, так і у вітчизняній економіці, зумовлювали збереження напруженої ситуації на грошово-кредитному ринку України в лютому 2009 року та продовження відпливу коштів з рахунків клієнтів.

Загальний обсяг депозитів у національній валюті в лютому зменшився на 4,7% (з початку року – на 11,8%) до 176,6 млрд. грн., у т.ч. фізичних осіб – на 4,9% (з початку року – на 7,5%) до 99,9 млрд. грн., юридичних осіб – на 4,5% (з початку року – на 16,8%) до 76,7 млрд. грн.

Одночасно загальний обсяг депозитів в іноземній валюті (у доларовому еквіваленті) у лютому зменшився на 6,7% (з початку року – на 8,7%) до 18,7 млрд. дол. США, у т.ч. фізичних осіб – на 6,2% (з початку року – на 10,4%) до 12,5 млрд. дол. США, юридичних осіб – на 7,6% (з початку року – на 5,0%) до 6,2 млрд. дол. США. [20]

Слід відзначити, що зменшення обсягів депозитів, що триває (особливо – фізичних осіб), пов’язано вже не тільки із зниженням довіри до банків, а й і зі зменшенням доходів населення внаслідок погіршення ситуації в економіці. За таких умов населення значну частку заощаджень починає витрачати на поточне споживання, а також на виконання взятих раніше зобов’язань (у т.ч. за кредитами).

Частково цим, а частково переведенням коштів у готівкову іноземну валюту пояснюється продовження в лютому низхідної тенденції в русі готівки поза банками, обсяг якої в цьому місяці зменшився на 1,8% (з початку року – на 4,7%) до 147,5 млрд. грн. Водночас питома вага готівки в структурі грошової маси упродовж лютого збільшилася до 31,3% порівняно із 30,5% на початок місяця, оскільки обсяг грошової маси в лютому зменшувався більшими темпами, ніж обсяг готівки поза банками.

Зменшення ресурсної бази банків відобразилося на їх кредитній активності. Обсяг кредитних вкладень у лютому зменшився на 0,6% (з початку року – на 2,2%) до 717,9 млрд. грн. Обсяг кредитів наданих юридичним особам збільшився на 0,1% (зменшення з початку року на 1,4%) до 453,9 млрд. грн., наданих фізичним особам – зменшився на 1,8% (з початку року – на 3,5%) до 264,1 млрд. грн.

Обсяг грошової маси в лютому зменшився на 4,5% (з початку року – на 8,7%) до 470,8 млрд. грн. У річному вимірі (у розрахунку до відповідного місяця минулого року) темпи приросту грошової маси зменшилися до 18,3% порівняно із 30,2% на початок року.

Монетарна база в лютому зменшилася на 3,7% (з початку року – на 7,1%) до 173,4 млрд. грн. У річному вимірі темпи приросту монетарної бази у лютому 2009 р. зменшилися до 29,1% порівняно із 31,6% на початок року.

Відплив коштів з банківської системи разом із здійсненням Національним банком України (далі – Національним банком) операцій з продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку відповідним чином позначився на ліквідності банківської системи. Обсяг коррахунків банків у лютому зменшився на 17,3% (з початку року – на 19,2%) до 15,1 млрд. грн.

Певним чином зменшення ліквідності банків стримувалося за рахунок зменшення коштів Уряду в національній валюті на рахунках в Національному банку на 24,6% до 6 млрд. грн.

З метою підтримки ліквідності банків Національний банк у лютому здійснив рефінансування банків на загальну суму 15,2 млрд. грн. (з початку року – майже на 20 млрд. грн.).

Водночас з метою поліпшення перерозподілу тимчасово вільних коштів між банками Національний банк у лютому не припиняв проведення операцій з мобілізації коштів банків. Протягом місяця обсяг мобілізованих операцій становив 1,95 млрд. грн., з початку року – 3,4 млрд. грн.

Середньозважена процентна ставка за операціями рефінансування за лютий становила 17,2% річних, у т.ч. за кредитами овернайт – 18,0%, за кредитами, наданими на тендерах з підтримання ліквідності банків, – 22,6%, за операціями прямого репо з державними облігаціями України та облігаціями Державної іпотечної установи – 22,1%, за іншими короткостроковими кредитами – 15,9%.

Процентна політикаНаціонального банку в лютому продовжувала спрямовуватися на збільшення вартості грошей з метою створення стимулів для повернення вкладів населення в банківську систему. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13.02.2009 №72 у якості базових ставок, які визначають спрямованість грошово-кредитної політики Національного банку, використовуються ставки за кредитами рефінансування та операціями з мобілізації коштів на термін 14 днів, які визначаються за підсумками проведення щотижневих тендерів.

Якщо в грудні 2008 р. середньозважена ставка за цими операціями становила 18,7%, то у лютому 2009 р. – 22,6% (у січні тендери рефінансування не проводилися через відсутність затвердженого відповідно до ст. 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» порядку здійснення операцій рефінансування).

Після відновлення 30 січня операцій з рефінансування банків, ставки за кредитами овернайт були встановлені на рівні 16% (під забезпечення державними цінними паперами) та 17% (без забезпечення). Такий рівень ставок був встановлений виходячи з прогнозованого місією МВФ рівня інфляції на 2009 рік 16%. З 17 лютого 2009 року вони були підвищені до 18% та 20% річних відповідно.

Відповідно до спрямованості процентної політики, середньозважена вартість кредитів у національній валюті в лютому збільшилася з 26,5% до 27,9%, в іноземній валюті – з 10,4% до 10,7%. Інтегральна ставка за кредитами збільшилася з 21,9% до 23,2%.