Потенціальний інтелект:
ü Легка форма – дибільність. Поведінка їх дорсить адекватна і самостійна, мова розвинута, тому їх не одразу можна помітити, але є дефекти мислення. Вони все розуміють буквально. Вони легко пристосовуються до життя, за винятком науки і освіти.
Потенціальний інтелект залежить від фіз. та психічного стану матері
· Впевненість
· Доброзичлевість
· Творча енергія
·
Перші поняття про психіку були пов’язані з аналізом – найдревнішими поглядами, згідно яким у всього, що існує на світі є душа. Згшідно Платону душа у людини існувала до того як поєдналась з тілом. Вершиною античної психології є “вчення про душу”, Арістотеля.
Душа є божественним, неприродним почятком, і тому вивчення духовного життя повинно бути підкорене.накопичувався конкретний матеріал про атомно-фізіолог. особливості людського організму, як одної з основи психіки/Авіцена, Аверсосам і кассиман – вперше ввили термін “психологія”
Психологія XVII ст.
З 17 ст. Починається нова епоха в розвитку псих. знань. Вона характерезується спробами осмислити душевний світ людини переважно заг.-філосовських, розумово здорових позицій, без необх.експерементальної бази. Деккарт – заклав основи детерміністичної концепції поведінок.
XVIII ст.зародження імпіричної психіки
Термін “емпірична психологія” ввів німецький філосов Вольфом, для позначення напряму в психологічній науці, основний принцип полягає у спостереженні за конкретною психологією, явищами, їх класифікації. Локк розглядає душу, як пасивну, але здатну до сприйняття середовища,порівнює її з чистою доскою, на якій нічого не написано.
XIX ст. Психологія стає самостійною наукою
Виділення психології, як самої науки відбулося в 60-р.р. Воно було пов’язано зі ставленням спеціальних наукових-дослідж. установ – психологічних лаболаторій та інститутів. Тітченер був засновником та лідером структ.псих.
10 етапів подолання стану тривожності:
Навч. план – це держ. норм. документ, який визначає підсумоване навантаження студентів, його розділ за етапами навч., тобто установлює перелік предметів, обов’язкових для вивчення в усіх нач. закладах, а такожрухомий компонент, що включає навч. предмети, які вводяться за розсудом регіонів і навч. закладів.
Навч. програма – це держ. докум. у якому розкивається зміст освіти з кожного предмета в кожному класі і визначається системою наук знань, світоглядних і мор.-естетичних ідей, практичних умінь і навичок, що їх необхідно опанувати та кількість годин та їх вивчення.
ПІДРУЧНИКИ – це книга що викладає основний зміст навчального предмету відповідно до програми.
НАВЧ.ПОСІБНИК – це книга, зміст якої або повністю відповідає навч. програмі, або не містить емпіричний матеріал, що служить закріпленню основного теоритичного матеріалу.
Розробка теорії сімейної педагогіки в 70-80х рокахбула повязана в основному з проблемою “школа і сім’я”. Здебільшого теоретично обгрунтувались розділи педагогічної пропаганди серед батьків-ідейно-політичне виховання в сім’ї, патріотичне та інтернне виховання,моральне, статеве, трудове, естетичне, фізичне.Концепція полягала в тому, що нормальна здорова сім’я маєпереймати і доносити зі школи державний вплив.
І навпаки учень через сім’ю мав зрости передовим школярем. Однак у теорії симейної педагогіки, яка грунтується на особистому прикладі батьків, та їхньому індивідуальному підході до своєї дитини, на взаємодії педагогів і батьків, саме ці методи майже не враховувались.
Особистий приклад батьків, як головний приклад сімейного виховання, порівняно з усіма іншими методами і засобами має найбільший вплив, як у позитивному так і в негативному плані. Наслідуючи батька і матір дитина засвоює сімейні традиції, цінності. Батькам не слід моалізувати навколо політики, релігії, висловлювати своє невдоволення навколишним – дитина чюйно вловлює їхню справжню позицію, поділяє характерні ознаки сімейного побуту.
Конфліктні ситуації в сімї можуть призвестидо розвитку позитивних, чи негативних рис і якостей у дітей як членів сім’ї. Розлучення батьків переважно призводить до педагогічної занедбаності і почуття безсилля в дитині. Нерідко це негативне роздвоєння в її душі.