У Кримському РЦССМ діє навчально-консультативний пункт для сімей, де виховуються діти з обмеженими фізичними можливостями. В його роботі беруть участь волонтери, студенти-практиканти, Сімферопольського університету, які володіють уже певними професійними знаннями і вміннями. Кожний ОЦССМ шукає свої шляхи активізації волонтерського руху. Наприклад, Полтавським ОЦССМ проведено обласний семінар-практикум “Сімейна психотерапія та консультування в соціальній роботі”, в якому взяли участь спеціалісти мережі ЦССМ, волонтери, психологи, котрі надають допомогу ЦССМ з даної проблеми. Особливу увагу на семінарі приділено методикам психодіагностики сімейної ситуації, сучасним концепціям сімейної психотерапії та деяким методикам корекції сімейної ситуації. Проведено також тематичний семінар “Соціальна робота з неблагополучними сім’ями” у Лохвицькому РЦССМ Полтавської області.[4]
Взагалі під волонтерством зазвичай розуміють чотири різних види добровільної участі в соціальній і благодійній роботі:
Волонтерство – безкоштовна допомога конкретного волонтера конкретній особі, яка потребує реальної допомоги з боку іншої людини.
Волонтерська робота фахівців у плані організації діяльності гуртків і клубів за інтересами.
Залучення дітей і молоді до роботи у самокерованих групах.
Доброчинна діяльність.
Сьогодні неможливо уявити діяльність структури ССМ міста Києва без волонтерів.
Першим кроком участі молоді у реалізації соціальних програм на волонтерських засадах була програма „Разом заради розвитку”. головним мотивом для початку її впровадження була необхідність вирішити цілий комплекс конкретних проблем., пов’язаних з Фестивалем дітей-інвалідів „Повіримо у себе”.
Попередній досвід роботи з дітьми, які мають функціональні обмеження, та їхніми батьками показав, що, як правило ці категорії досить ізольовані від решти громади, при чому така ізоляція створюється з обох сторін: з одного боку, досить часто люди уникають спілкування з такими дітьми і такими сім’ями, з іншого – такі сім’ї не хочуть виставляти свої проблеми, обговорювати їх з іншими.
У 1993-1994 рр. У Києві вже створились та структурувались громадські організації, які об’єднали батьків дітей-інвалідів. Було визначено певну систему роботи, поводиться засідання клубів, вечори, акції взаємодопомоги таких сімей.
Соціальна служба для молоді в основному працює з громадськими організаціями, які ставлять за мету соціалізацію дитини у дитячому колективі шляхом розвитку самоврядування, самовизначення, проведення спільних вправ. Як правило, це організації скаутського типу або ті, що працюють за скаутськими програмами.
Розпочата волонтерська робота за дітьми-інвалідами мала непрогнозоване і некероване продовження: члени дитячих організацій почали запрошувати дітей з інтернатів до себе на спільні заходи, вечірки, походи і навіть на спортивні та туристичні змагання, ігри.
Наступним проектом, який об’єднав молодь для волонтерської діяльності, був проект „Діти вулиці”. Як правило, ці діти добровільно відмовилися від державної або батьківської опіки. Спроби ізолювати їх, повернути в сім’ю, інтернат або притулок були малоефективними – діти знову опинялися на вулиці.
За 4 роки реалізації програми „Разом заради розвитку” сформувався великий масив підлітків та молоді, які присвятили себе волонтерській діяльності.
Серйозною проблемою волонтерської роботи залишається психологічна реабілітація волонтера у випадках, коли ані він, ані його команда, ані соціальна служба не спроможні нічого змінити в долі конкретної людини або в системі соціальних відносин та соціальної політики.
Особливу роль у розвитку волонтерського руху відіграють літні наметові табори та збір-похід дитячих та юнацьких громадських організацій, волонтерських загонів „молодь за здоровий спосіб життя”. В них вдається поєднати самообслуговуючу працю, пісні біля вогнища, розвиваючі ігри, практичні заняття та тренінги і польову роботу навколишніх селах.
Із досвіду Ніжинського ЦССМ. Спеціалістам міського центру ССМ доводиться вирішувати різноманітні проблеми, пов’язані з потребами дитинства та молоді. Так, у місті проживає 264 дітей-інвалідів віком до 16 років, на диспансерному обліку перебувають 8107 дітей, інвалідів віком 16-30 років – 407. у багатодітних, малозабезпечених сім’ях, виховується 1428 дітей віком до 16 років. За минулий рік 12 неповнолітніх народили дітей, а 27 неповнолітніх зробили аборти. Рівень безробіття по місту складає 12,36%. На обліку в міському центрі ССМ знаходиться 93 сім’ї, що належать до категорії педагогічно неспроможних. Занепокоєння викликає стан алкоголізації та наркотизації молоді – 75% опитуваних вживають тютюнові і алкогольні вироби. Існує також проблема доцільного проведення підлітками і молоддю дозвілля.
Провідними напрямами роботи міського ЦССМ стали: соціально-педагогічна підтримка дітей-сиріт та дітей із багатодітних та малозабезпечених родин, дітей-інвалідів та молодих інвалідів; робота з важковиховуваними, дітьми з неблагополучних сімей; профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі; робота з творчою молоддю та інші. В полі зору спеціалістів центру знаходяться молоді сім’ї, допризовна молодь, молоді матері-одиначки. При центрі діють Служба знайомств, “Телефон довіри”, пункт обміну речей, численні клуби. Звісно, що для результативного вирішення завдань центру потрібні помічники-волонтери. За порівняно невеликий проміжок роботи міського центру ССМ накреслився певний контингент його добровільних помічників. Старшокласники і студенти навчальних закладів міста, гуртківці і вихованці позашкільних закладів епізодично залучаються до певних видів роботи (рознести запрошення, привітання, виступити з концертом тощо). Батьки дітей-інвалідів, які об’єднані у клуб взаємодопомоги “Віра”, виступають в якості волонтерів у роботі зі своїми дітьми. Постійними помічниками у соціально-педагогічній роботі центру є організатори вищезгаданих інтелектуального клубу “Кліо” та рок-клубу. Спонсорську допомогу для проведення своїх заходів центр отримує від директора фірми “Вавілон” (м.Ніжин) та фірми “Смак” (м.Київ). З відкриттям при НДПУ імені М.Гоголя спеціальності “соціальна педагогіка та практична психологія” до лав волонтерів приєдналися студенти й викладачі цього закладу. На їх основі при міському та районному центрах ССМ формуються волонтерські загони, розроблено відповідне положення. Спеціалістами міського центру створено програму “Через волонтерство – до здорової нації”.
На допомогу спеціалістам приходять також викладачі вузу, надаючи їм необхідне науково-методичну та практичну допомогу. Силами викладачів та студентів спеціальності “соціальна педагогіка та практична психологія” третій рік в університеті організуються благодійні акції “Допоможи ближньому” по збору речей, дитячих іграшок і літератури, а також благодійні імпрези, кошти з яких та зібрані речі передаються дітям-інвалідам, сиротам та малозабезпеченим. [3]
Звичайно, всі ці реальні досягнення були б неможливі без формування цільової молодіжної політики. Серед молодих людей є такі, які навчилися розуміти проблеми інших, не чекають допомоги від когось і готові до активної соціальної дії. Це свідчить, що формується саме те покоління, яке буде спроможним побудувати власне життя, гідне людини.
Висновки.
Волонтерський рух є по суті частиною кожної цивілізації та будь - якого суспільства. У загальному розумінні - це той внесок, який робиться людьми на засадах добровільницької діяльності, без матеріального заохочення, для добробуту і процвітання суспільства. Ця діяльність може набувати різних форм: від повсякденних форм взаємодопомоги до спільних дій психологів та соціальних працівників під час кризи.
Кожна людина, яка живе в суспільстві, намагається зайняти в ньому певне місце, свідомо керуючись тими вимогами, які суспільство висуває до кожного з його членів. Волонтерська діяльність дає людині можливість самореалізувати себе, вдосконалити індивідуальні якості та властивості особистості, відкрити внутрішні резерви людини. Тому ми вважаємо, що волонтерську діяльність можна розглядати як соціально-педагогічну діяльність. З одного боку, волонтери надають соціальну допомогу тим, хто її потребує, а з іншого - вони починають розуміти свої особистісні недоліки та проблеми, поступово їх долаючи і стаючи цілісними особистостями. В основі волонтерства лежить розуміння себе та впевненість в своїх силах.
Сьогодні необхідність у волонтерстві зросла як ніколи. В зв'язку з посиленням впливу на найбільш уразливі групи населення таких світових проблем, як винищення довкілля, зловживання наркотиками, загроза поширення СНІД/ВІЛ, постала нагальна проблема в тому, щоб волонтери взяли на себе частину відповідальності за вирішення соціально-психологічних проблем суспільства.
На даний момент в Україні більшість аспектів роботи волонтерів при її неосяжності залишаються невизнаними, оскільки у багатьох випадках їх діяльність здебільшого має неофіційний та неструктурований характер. Це пов'язано ще й з тим, що волонтерство в нашій країні почало розвиватись 10 років тому, у той час, коли за кордоном воно має давню історію.
Ефективність волонтерської діяльності на належному рівні досліджена в Канаді, Англії, Франції, Америці, Німеччині. Але ми не можемо повністю перенести іноземний досвід волонтерської роботи в умови сучасної України.
Реальна соціально-педагогічна робота по наданню допомоги в нашій країні, в основному, сконцентрована в системі центрів соціальних служб, різноманітних громадських (дитячих, молодіжних, жіночих) і релігійних організаціях. Актуальність вивчення теоретичних аспектів та практичних шляхів залучення волонтерів до соціально-педагогічної роботи є важливою з двох причин: