Володіння темою розмови: витягнута рука долонями вниз перед собою і широкий круговий жест ніби охоплюєте тему рукою.
Точність суджень – якщо націлені привернути увагу до думки чи факту в необхідний момент з’єднайте великий і вказівний палець.
Бажання щось скрити – прикриття обличчя руками,потирання висків,підбородку і відведення очей в сторону.
Прояв агресивності: занадто живі жести,націлені в сторону співбесідника,голова втянута в плечі,нахмурені брови і схрещені ноги.
Поступлення: стиснуті коліна, тіло відкинуто назад ніби злякався,руки складені на животі.
Руки схрещені на грудях – це насмішка,неувага.
Потирання носа- це прикриття від обману.
Відтягування комірця – неправда,яка може розкрита.
Пальці або ручка в роті потребується підтримка.Потирання щоки – скука. Палець біля виска – зацікавленість. Палець підтримує підборіддя – має негативні думки. Потирання потилиці не хоче визнати забуття. Руки схрещені - агресивність і закритість до спілкування. Пальці схрещені вертикально – демонстрація почуття переваги.Доторкування рук ( привітання з самим собою ) це емоційна безпека,винагорода.Доторкування браслета годинника – бажання скрити хвилювання.
Схрещення ніг права нога на лівій – захисна позиція.
Голова вертикально – нейтральне відношення до проблеми і до вас.Голова всторону – зацікавленість вами чи проблемою.Голова вперед не одобрює пропозицію.Руки на поясі готовий до дій.Руки на колінах готовий завершити зустріч.
Косий погляд з піднятими бровами і посмішкою – зацікавленість вами.Косий погляд і опущені брови,вороже і кретичне відношення до вас.
Палення – послаблення напруги при стресах.Дим вверх – впевненість,самозадоволена людина.Дим вниз – підозрілість,ворожа настороженість.Попіл постійно струшується в попельничку – важкий внутрішній стан людини. Погашення сигарети спаленої на половину бажання завершити розмову.
3. Агресивна невербальна поведінка.
Жестовий репертуар чоловіків та жінок
У процесі невербальної комунікації відбувається розгортання і трансформація тілесної схеми (єдиної психічної форми внутрішньої уяви тіла, що виступає зовнішньою щодо нас єдністю тіла як фізикалістського, біохімічного, анатомічного субстрату) у тілесний образ, трансгресивний стосовно тілесної схеми. Тілесний образ є моделлю, обмеженою часом і простором існування, каноном, якому властиве серійне відтворення.За звичайних умов існують значущі відмінності у проявах агресивної поведінки людини; вони знаходять вираження через частотність презентації невербальних компонентів агресивності (у позі, жестах, особливо у міміці) і специфічну розстановку пріоритетів репрезентованого каналу комунікації, що характерні для чоловічих та жіночих поведінкових моделей
В каналах комунікації значну перевагу має, як уже згадувалося, мімічний канал; у контексті агресивних реакцій його співвідношення з жестом та позою виглядає як відповідно 52,5%, 28,0% та 19,5%. Загалом специфіка агресивної невербальної поведінки у людей репрезентована такими маркерами агресії: ділянки рота та очей в мімічному каналі; рухи голови, корпусу, таза та ніг у каналі пози; жестовий репертуар охоплює різкі та широкі розмахування руками
Слід зауважити різницю мімічного супроводу агресивних реакцій у чоловіків та жінок. Зокрема, у чоловіків у мімічному контексті відзначено переважання елементів зони очей (уважний погляд, загроза бровами); натомість у жінок домінантними є елементи зони роту (оскал, напівоскал, погроза губами). В каналі пози чоловіки часто використовують зону таза, широко розставлені ноги, різкі випади вперед, піднімання плечей для погрожування; агресивний репертуар жінки у контексті агресії переважно сконцентрований у зоні голови. Жестикулювання руками простежуємо у чоловіків удвічі частіше, ніж у жінок, а паттерни є однаковими (різкі та широкі рухи руками). Представники обох статей демонстрували переадресовану агресію (рідко), причому чоловіки частіше надавали перевагу автоагресії, а жінки -- переадресуванню її на навколишні предмети. Отже, мімічний канал комунікації, а такожпоза та жестовий репертуар чоловіків та жінок істотно відрізняються; зокрема, жінки набагато ширше використовують мімічний канал, чоловіки -- жестовий, а роль пози у чоловічому та жіночому варіантах поведінки у контексті агресії майже не відрізняється . Також у дослідженнях поведінкового статевого диморфізму виявлено, що за стандартний час спостереження (п'ять хвилин) чоловіки демонструють дещо більше елементів агресії, ніж жінки (34+4,2 у чоловіків проти 25+3,6 у жінок); тобто в агресивному стані людям властиво транслювати агресивні сигнали кожні 10 секунд.
Невербальна поведінка чи не найбільше здатна цілісно виражати психологічний зміст як свідомого, так і несвідомого, втіленого в ній.
Функції невербальних технік величезні, серед них виділяються головні: зближення членів групи; взаємопізнання; експлікація таких аспектів психіки людини, які важко вербалізувати.
Позитивною якістю цього методу є забарвленість взаємодії учасників навчання та велика спонтанність, правдивість особистісних проявів.
Невербальні методи -— ефективний засіб оптимізації соціально-перцептивної сфери особистості, оскільки спрямовується увага на "мову тіла", а також на характеристики психіки, які можна розглядати в просторі й часі.
Невербальні методи використовуються, більшою чи меншою мірою, в усіх різновидах групової корекції та психотерапії.
Техніки невербальної взаємодії застосовуються всіма відомими спеціалістами соціального навчання: Б. А. Барашем, Ю. Н. В'юнковою, Ю. М. Ємельяновим, Г. О. Ковальовим, X. Міккіним, Ю. Б. Некрасовою, Л. А. Петровською, Н. Д. Твороговою, П. Г. Тюріним та ін.
Люди різняться здатністю розуміння (та контролю) комунікативності — своєї та інших людей, здатністю експресії та імпресії. Часто несвідомим може бути той чи інший жест або рух, значення якого суб'єкт не розуміє; іноді людина реагує невербально (наприклад, червоніє) й не в змозі блокувати виникнення такої реакції, хоча й усвідомлює її наявність, та ін.
Незважаючи на численні дослідження, початі з 1924 р., до цих пір немає задовільної класифікації експресивних рухів. У психотерапевтичній практиці використовується три різновиди невербальної техніки: психомалюнок, музикотерапія, техніка руху.
Психогімнастика — допоміжний метод, який спирається на невербальну експресію, перш за все на міміку та жести — взагалі на рух. Це дає можливість глибше заглянути в переживання інших і наблизитися до розуміння цих переживань. Головна мета психогімнастики — зняття фізичних блоків та "тисків".
Психогімнастика часто має характер спонтанної гри. З почуттям свободи рухів пов'язана й свобода прояву емоцій та свобода внутрішнього світу суб'єкта. Одна й та сама ситуація в психогімнастиці
викликає різні, індивідуально неповторні реакції, кожний поводиться відповідно до своєї особистості, в цілісних її проявах.
Є кілька способів використання психогімнастики . Деякі вправи можна використати з метою розслаблення й створення невимушеної, вільної від зайвого самоконтролю обстановки. Цьому сприятимуть вправи: "Звернути на себе увагу", "Людина та її тінь", "Настрій", "Автопортрет" та ін.
Психогімнастику ми застосовуємо ще й тоді, коли хочемо прояснити взаємовідносини в групі, або ж коли в групі є небезпека домінування дезінтеграційних процесів. Можна запропонувати "виразити почуття" (невербально) тому з членів психогімнастичної групи, хто був "центром" ситуації. Це, як правило, психологічно допомагає суб'єктові й чіткіше вимальовує психологічну обстановку в групі та сутність емоційного сприймання одним одного.
Важливий матеріал об'єктивує вправа "Перехрестя шляхів". Учасники по черзі отримують завдання поставити на уявному перехресті членів групи, які асоціюються з особами, задіяними в певному, відомому їм конфлікті, що розглядається в групі. Відстань, на якій опиняються "учасники" конфлікту в тій чи тій їх розстановці, дає підстави робити висновки про емоційне ставлення до них. У членів групи суттєвим є не лише сам факт вирішення конфлікту, а й певне об'єктивування суті внеску в цю справу кожного з учасників.
Теми психогімнастичних вправ можуть бути дуже різноманітними, зокрема:
повсякденна життєва ситуація — "Вихід із дому", "Свято", "Чуйне ставлення до кого-небудь" або "Яким я є", "Яким я хотів би бути" та ін.;
вправи, що об'єктивують внутрішню суперечність субъекта й конфлікти — "Вручити подарунок", "Заборонений плід", "Перехрестя шляхів", "Подолати труднощі", "Зустріч на вузькій стежці" та Ін.;
відносини в групі — "Показати своє ставлення до інших", "Вибір членів сім'ї", "Перебування на безлюдному острові";
фантазія та казки — "Ким із казкових персонажів ти міг би бути?", "Бал-маскарад", "Що б ти робив, якби був чаклуном?", "Ким би ти хотів стати, якби чаклун урахував твоє бажання?", "Добрий чаклун", "Злий..."