1. Економіко-теоретичні засади кредитних відносин
1.1 Економічна сутність кредитних операцій
1.2 Нормативно-законодавче регулювання обліку кредитних операцій
2.1 Облік довгострокових позик
2.2 Облік короткострокових кредитів
3. Узагальнення обліку кредитних операцій. Зарубіжний досвід
Створення дійової системи кредиту й кредитних відносин є невід'ємною складовою ринкової трансформації економіки. Цей процес виявився складним і суперечливим. Україна почала формувати кредитну систему на тій базі, яка існувала при адміністративно-командній системі й була пов'язана з централізованим розподілом кредитних ресурсів, пільговим кредитуванням, кредитними обмеженнями тощо. Все це робило кредит і кредитні відносини недосконалими й неефективними. Замість подолання цих недоліків глибока економічна криза, спад виробництва зумовили кризу неплатежів, що підривало корінні принципи кредиту, позбавляло його активного впливу на розвиток економіки. Справа дійшла до того, що неповернення кредитних сум стало досить поширеним явищем, яке спричинило появу величезних сум кредиторської заборгованості, що перетворювало кредит на свою протилежність – безповоротне фінансування, тобто повністю вихолощувало зміст цієї економічної категорії.
Перехід України на етап макроекономічної стабілізації та економічного зростання з новою силою підкреслив необхідність і велику роль кредиту у розширеному відтворенні, без чого неможливий нормальний кругообіг капіталу, ефективне економічне зростання. Для цього потрібно, перш за все, подолати ті викривлення, які траплялися при використанні кредиту, забезпечити повне й послідовне здійснення принципів кредиту в господарській практиці.
Разом з тим, перехід до ринкової економіки пред'явив нові вимоги до теорії кредиту й кредитних відносин. Оскільки трансформаційний період відрізняється від розвинутої ринкової економіки, то вкрай важливо розкриття його своєрідності та визначення місця й ролі кредиту в процесі ринкової трансформації економіки. До того ж виявились істотні недоліки у трактуванні кредиту та кредитних відносин. Навіть у кращих підручниках сутність кредиту зводиться до передачі в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності, а кредитні відносини наділяються надто загальними характеристиками: добровільні й рівноправні, не змінюють власника цінностей, пов'язані з рухом вартості, але не є еквівалентними, хоча вони передбачають платність. І найбільше, що відзначається, - це їхня здатність забезпечувати зростання вартості, тобто її капіталізацію. Досвід незаперечно свідчить, що розробка теорії кредиту й кредитних відносин потребує обґрунтування методологічних підходів до розкриття кредиту як системного явища, глибокої й складної економічної категорії, пов'язаної з усією системою суспільно-виробничих відносин.
Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти – зобов’язання підприємства, його кредиторська заборгованість.
Заборгованість – це найвагоміша частина зобов’язань підприємства, яка включає як поточні так і довгострокові зобов’язання. Це розрахунки підприємства з постачальниками, підрядниками, працівниками, банком...
Тому лише досконала, гнучка організація грошових розрахунків може забезпечити таку діяльність підприємства, яка б відповідала поставленій меті. Звісно, це не єдина умова успішного існування підприємства. Серед інших можна виділити такі, більш глобальні чинники: грошово-кредитна політика держави, фіскальна, бюджетна політики і взагалі фінансове становище держави.
Багатоманітність суб'єктів взаємовідносин підприємства по розрахунках з кредиторської заборгованості, з врахуванням різного механізму правового регулювання і організаційних схем здійснення, свідчить про складність проблеми ефективного управління нею. Дійсно, поточний фінансовий добробут підприємства в значній мірі залежить від того, наскільки своєчасно воно відповідає за своїми фінансовими зобов'язаннями.
Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти – зобов’язання підприємства, його кредиторська заборгованість.
Кредиторська заборгованість – це найвагоміша частина зобов’язань підприємства, яка включає як поточні так і довгострокові зобов’язання. Це розрахунки підприємства з постачальниками, підрядниками, працівниками, банком, страховими компаніями.
Проблема організації грошових розрахунків підприємства досить актуальна в теперішніх умовах - в умовах кризи неплатежів, низької платіжної дисципліни більшої частини господарюючих суб’єктів.
У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних вчених економістів: Голова С.Ф., Бутинця Ф.Ф., Ткаченко Н.М., Шаманської В.М, та ін., національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші інструктивні вказівки і рекомендації Міністерства фінансів України, облікові дані підприємства.
Мета курсової роботи – узагальнення теоретичних аспектів обліку кредитних операцій.
Задачі курсової роботи:
1. Визначення сутності кредитних операцій підприємства;
2. аналіз нормативно-правової бази обліку кредитних операцій;
3. вивчення обліку довгострокових позик та короткострокових кредитів;
4. узагальнення інформації, та аналіз зарубіжного досвіду;
Кредит- економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку.
Під терміном "кредит" розуміють грошові кошти і матеріальні цінності, передані у користування на визначений строк і під відсотки.
Прийнято виділяти такі види кредиту:
фінансовий (в кредит даються грошові кошти);
товарний (в кредит продаються матеріальні цінності);
інвестиційний, податковий;
кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики (наприклад, під облігації або векселя).
За об’єктами:
Товарний кредит – Надається одним господарюючим суб'єктом іншому в ході здійснення господарської діяльності у вигляді продажу товарів (продукції, робіт, послуг) з відстрочкою платежу.
Лізинговий - Відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна.
Лізинг є формою майнового кредиту. Об'єктом лізингу може бути рухоме і нерухоме майно, суб'єктами можуть бути лізингодавець (суб'єкт господарювання - власник об'єкту лізингу), користувач (суб'єкт, що користується об'єктом лізингу з правом придбання власності і розпорядження даним об'єктом в рамках, встановлених угодою), виробник (суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво або продаж товарно-матеріальних цінностей).
Грошовий - надається в національній або іноземній валюті в порядку, передбаченому чинним законодавством.
За суб’єктами:
Комерційний - Це товарна форма кредиту, що визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами підприємницької діяльності. Учасники кредитних відносин (при комерційному кредиті) самостійно регулюють розрахунки і можуть використовувати векселі та інші боргові зобов'язання. Об'єктом комерційного кредиту можуть бути продані товари, виконані роботи, надані послуги, по відношенню до яких продавцем (виконавцем) надається відстрочка платежу. У випадку оформлення комерційного кредиту з використанням векселя, інші угоди по наданню кредиту не укладаються. Погашення комерційного кредиту може здійснюватись шляхом погашення векселя боржником; передачі векселя іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ), відповідно до чинного законодавства; переоформлення комерційного кредиту на банківський.
Якщо договір про надання банківського кредиту не передбачає використання векселя, то погашення такого кредиту здійснюється на умовах, обумовлених цим договором. Не визнаються комерційним кредитом форвардні та ф'ючерсні операції з продукцією сезонного виробництва чи цінними паперами та валютними цінностями, а також операції з товарними та валютними опціонами, які передбачають перехід права власності на таку продукцію (цінні папери та валютні цінності) в момент здійснення рахунків по форвардних, ф'ючерсних чи опціонних договорах.
Банківський - надається суб'єктам кредитування всіх форм власності на умовах тимчасового користування, обумовлених кредитним договором. Основними принципами є:
- забезпеченість,
- поверненість,
- дотримання строків,
- цільове використання.
Консорціумний - надається позичальнику банківським консорціумом наступними способами:
а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам підприємницької діяльності;
б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.
Споживчий - надається торговельними підприємствами у вигляді товарів, проданих в кредит (з відстрочкою платежу), а також банками дія купівлі споживчих товарів та оплати послуг.
Об'єкт споживчого кредиту - товари довгострокового користування, послуги при продажу товарів в кредит або грошові кошти. Виступає в товарній та грошовій формі.
Різновидність споживчого кредиту - позика на придбання або будівництво житла (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.93 р. № 483 "Про сприяння індивідуальному житловому будівництву за рахунок надання державного довгострокового пільгового кредиту", а також Положення про порядок надання державного довгострокового кредиту індивідуальним будівникам (затверджено наказом Міністерства фінансів. Міністерства економіки. Міністерства по справах будівництва та архітектури від 05.04.93 р. №' 59/89/129)).