8. Головаха Е.И. Психология человеческого взаимопонимания. – К., 1999. – С. 17-26.
9. Дубровина И.В. Формирование личности старшеклассников. – М., 1999. – С. 74-75.
10. Захарова А.В. Психология обучения старшеклассников. – М., 2006. – С. 15-21.
11. Золотнякова А.С. Проблемы психологии общения. – К., 2004. – 78 с.
12. Ильин Г.Л. Некоторые вопросы психологии общения// Вопросы психологии. – 1999. – №5. – С. 23-25.
13. Карпова Н.Л. Международная конференция по психологии общения// Вопросы психологии. – 2001. – №1. – С.14-17.
14. Коган М.С. Мир общения: Проблема межсубъективных отношений. – М., 2002. – 65 с.
15. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. – М., 2003. – С. 10-17.
16. Кон И.С. Психология старшеклассника. – М., 2002. – С. 41-55.
17. Крутецкий Я.Л. Психология обучения и воспитания школьников. – М., 2006. – С. 127-135.
18. Куницына В.Н. Стиль общения и его формирование. – Л., 2003.
19. Леонов Б.Ф. Психологические процессы и общение. – М.: Наука. – 2005. – С. 124-135.
20. Ложкин Г.В. Структура межличностных отношений. – М., 2005.
21. Мудрик А.В. Общение школьников. – М.: Педагогика, 2005. – С. 55-87.
22. Носуленко В.Н. Проблема общения в психологии. – М.: Наука, 2002. – С. 32-38.
23. Петровский А.В. Опыт построения социально-психологической концепции групповой активности// Вопросы психологии. – 2002. – №5. – С. 17-18.
24. Рождественская Н.А. Роль стереотипов в познании человека человеком// Вопросы психологии. – 2001. – №4. – С. 19-25.
25. Семиченко В.А. Психология общения. – К., 2007. – С. 45-56.
26. Снегирева Т.В. Восприятие сверстников и взрослых подростками и старшеклассниками// Вопросы психологии. – 2003. – №5. – С. 61-70.
27. Снегирева Т.В. Особенности межличностного восприятия в подростковом и юношеском возрасте. – К., 1999. – 48 с.
28. Ушакова Т.П. Речь человека в общении. – М.: Наука, 2003. – С. 69-73.
29. Цуканова Е.В. Психологические трудности межличностного общения. – К., 2005. – 159 с.
30. Шумилин Е.А. Психологические особенности личности старшеклассников. – М., 1999. – С. 34-37.
Додаток 1
Твердження
1. Мені приємно брати участь у різного роду святкуваннях.
2. Я не можу придушити свої бажання, навіть якщо вони суперечать бажанням моїх товаришів.
3. Мені подобається висловлювати кому-небудь свою прихильність.
4. Я більше зосереджений на набутті впливу, ніж дружби.
5. Я відчуваю, що стосовно моїх друзів у мене більше прав, ніж обов'язків.
6. Коли я дізнаюся про успіх свого товариша, у мене чомусь погіршується настрій.
7. Щоб бути задоволеним собою, я повинен комусь у чомусь допомогти.
8. Мої турботи зникають, коли я опиняюся серед однокласників.
9. Мої друзі мені ґрунтовно набридли.
10. Коли я роблю важливу роботу, присутність людей мене дратує.
11. Притиснений до стіни, я говорю лише ту частку правди, яка на мою думку, не зашкодить моїм друзям і знайомим.
12. У важкій ситуації я думаю не стільки про себе, скільки про близьку людину
13. Неприємності в друзів викликають у мене такий жаль, що я можу захворіти.
14. Мені приємно допомагати іншим, якщо навіть це й завдає мені значних труднощів.
15. З поваги до друга яможу погодитися з його думкою, якщо він і не правий.
16. Мені більше подобаються пригодницькі розповіді, ніж розповіді про любов.
17. Сцени насильства в кіно викликають у мене відразу.
18. На самоті я відчуваю тривогу і напруженість більше, ніж коли перебуваю серед людей.
19. Явважаю, що основною радістю в житті є спілкування.
20. Мені шкода бездомних кішок і собак.
21. Я волію мати поменше друзів, зате близьких.
22. Я люблю бувати серед інших людей.
23. Я довго переживаю після сварки із близькими.
24. У мене справді більше близьких друзів, ніж у багатьох друзів.
25. У мені більше прагнення до досягнень, ніж до дружби.
26. Я більше довіряю власній інтуїції й уяві в думці про людей, ніж судженням про них з боку інших людей.
27. Я надаю великого значення матеріальному забезпеченню й благополуччю, ніж радості спілкування з приємними мені людьми.
28. Яспівчуваю людям, у яких немає близьких людей.
29. По відношенню до мене люди часто невдячні.
30. Я люблю розповіді про безкорисливу дружбу.
31. Заради друга я готовий пожертвувати своїми інтересами.
32. У дитинстві я входив до компанії, де завжди трималися разом.
33. Якби я був журналістом, то я б із задоволенням писав про силу дружби.
Додаток 2
Культура спілкування і мовленнєвий етикет українського народу (урок розвитку зв’язного мовлення для старшокласників)
Мета: познайомити учнів з етичною культурою українського народу; виховати культуру мови і культуру спілкування; розвивати зацікавленість проблемою відродження та розвитку кращих традицій української мовленнєвої поведінки.
Усунути деформацію мови,
очистити її від спотворень,
повернути нашій мові справжню
народну красу - це справа честі всіх нас,
і старших, і молодших,
це природній обов’язок перед незалежною,
вільноюУкраїною
Олесь Гончар
Хід уроку
Вступне слово вчителя. Уподовж століть творились норми поведінки людини в товаристві з іншими людьми. В нашого українського народу теж є свої гарні звичаєві правила спілкування. А чи знаєте ви їх добре? Чи завжди усвідомлюєте силу слова? Що вам відомо про науку етику?
Учитель. З поняття про етику випливає поняття про етикет. Слово «етикет» - французького походження. У середньовіччі воно вживалося для означення норм поведінки та порядку дій при дворах монархів («придворний етикет»), а також у дипломатичних колах. Пізніше цим словом почали визначати норми поведінки та правила ввічливості у будь-якому товаристві. Правил поведінки та ввічливості має дотримуватися кожна людина, яка себе поважає. Сказати, що всі люди в даний час невиховані - це судження буде помилковим. Так само як сказати, що всі люди злі. Це теж неправильно. Людина частіше буває доброю, ніж злою. Добро в людині завжди має перемагати зло. Про це дуже гарно говориться в народній скарбниці українських прислів’їв і приказок. Назвіть перлини української мудрості про добро і зло.
(Учні називають приказки і прислів’я про перемогу добра над злом).
Учитель. Ці приказки і прислів’я названі вами є свідченням того, що в основі спілкування українського народу лежать такі загальнолюдські морально-етичні цінності, як доброзичливість, любов, лагідність, привітність, шаноба, ґречність. Цими чеснотами віддавна славився український народ. На це звертали увагу дипломати й мандрівники, котрі бували в нашім краю. Так, датський посол Юлій Юст, що в 1709-1712 рр. відвідував Росію, а 1711 р. їхав через Україну, писав: «Місцеві мешканці (Королевця), як і взагалі все населення Козацької України, відзначаються великою ввічливістю і охайністю, вдягаються чисто й чисто утримують доми», а Джозеф Маршал про Україну 1769-1770 рр. згадував: «сучасне українське покоління - це моральний і добре вихований народ».
Всі вони насамперед поважали наш народ за ввічливість. Як ви розумієте поняття ввічливості людини?
Учитель. Хочу ще звернути вашу увагу на походження цього слова, його первісного значення. Пов’язується воно з формою у вічі: тобто ввічливий - «той, хто дивиться у вічі». У народі кажуть, що очі - дзеркало душі. Отже, спілкуючись (вітаючись, прохаючи що-небудь, дякуючи, запрошуючи тощо), співбесідники дивились у вічі один одному. Цим самим люди демонстрували свою миролюбність, відсутність ворожості, агресивності. Поступово прикметник «увічливий» переосмислився і набув переносного значення: «який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб’язність».
Тепер за допомогою проблемних ситуацій перевіримо вашу ввічливість і знання правил етикету:
Ситуація 1. Вас запросили в гості. Під час гостини ви ненавмисне розбили якусь річ. Як ви маєте повестися в такій ситуації? Як довго потрібно залишатися в гостях?
Ситуація 2. Ви прямуєте вулицею. Назустріч вам крокують двоє хлопців: один з них - вам знайомий, а іншого - ви бачите вперше. Зустрілись. Привітались. Вам знайомий починає вас про щось розпитувати. Чи правильно поступив хлопець, з яким ви давно знайомі?
Ситуація 3. Закінчився концерт відомого співака. У вас появилось велике бажання познайомитися з ним особисто і взяти в нього автограф. Яким чином ви це зробите?
(Вирішення проблемних ситуацій учнями).
Учитель. Культура спілкування - найважливіша складова загальної культури людства. Ввічливості, мовленнєвому етикетові, культурі поведінки, культурі спілкування треба наполегливо вчитися і навчати інших.
Своїм корінням культура спілкування сягає дуже далеко в давнину. Зробимо екскурс у минуле.
Князювання Володимира Мономаха. Князь давньоруський важко хворий. Володимира переслідує відчуття, що незабаром його душа покине грішне тіло. Він вирішує залишити своїм синам у спадок повчання. «Повчання Володимира Мономаха дітям» має велику моральну цінність, воно актуальне і в теперішній час. Про що ж говориться у цьому стародавньому мудрому документі?
(Учні переказують зміст «Повчання Володимира Мономаха дітям»).
Учитель. Обов’язок кожного з нас звернутися до народного досвіду спілкування, відродити втрачене, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав’язане нашому народові або бездумно перейняти чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію наш народ виробив і відшліфував самобутню систему мовленнєвого етикету, що є феноменом і виразником його загальної культури. В мові нашого народу існує дуже багато форм вітання, прощання, перепросин, подяки. Які з них вам відомі?
(Відповіді учнів. У разі потреби вчитель доповнює їхні відповіді).
Вітання: Доброго ранку! Доброго дня! Добрий день! Добридень! На добридень! Здоров (був)! Здорові (були)! Доброго здоров’я!
А під час роботи - Бог на поміч!
Серед молоді: Вітаю! Привіт! Салют!