"Дитина" (Дит) – частина особистості, що збереглася від справжнього дитинства, містила афектні комплекси, пов'язані з ранніми дитячими враженнями і переживаннями. Цей стан може бути в двох формах: як природна "Дитина", що є джерелом інтуїції, творчості, спонтанних спонук і радості; як залежна "Дитина", що пристосувалася, яка міняє поведінку під впливом "Батька" (може бути слухняним або, навпаки, капризним). По суті – це актуалізація эмотивной сфери особи.
"Дорослий" (Дор.) – стан, в якому здійснюється переробка інформації і імовірнісна її оцінка для ефективної взаємодії з навколишнім світом; демонструються тверезість, незалежність і компетентність. "Дорослий" контролює дії "Батька" і "Дитини", будучи посередником між ними. По суті, це – актуалізація раціон, сфери особи.
У різноманітних життєвих ситуаціях, перш за все в процесі спілкування з іншими людьми, особистість знаходиться, як правило, в одному з трьох Его-станів, яке в даний момент активізоване. Проте можливо і поєднання двох Его-станів, або, точніше "зараження" (контамінація) одного стану іншим. Таким механізмом зараження Берн пояснює різноманітні випадки особистісних патологій і відхилень аж до психічних захворювань. За допомогою розробленого Берном методу психотерапії може відбуватися "знезараження" (деконтаминация) Его-стану "Дорослого", досягнення його автономності з подальшим відновленням "Я-подлінного".
За допомогою концепції Его-станів можна розглядати процес міжособистісної взаємодії. Елементарна одиниця спілкування, що складається з трансакционного стимулу і реакції, називається трансакцією. За допомогою своєї концепції Берн вивчає і складніші форми поведінки людини – "ігри", або "серії наступних один за одним прихованих додаткових трансакцій з чітко певним і передбаченим результатом", а також лежачі в їх основі скрипти (життєві сценарії). За допомогою психологічних ігор люди часто неусвідомлено компенсують свої особистісні проблеми.
Три Его-стани, які має в своєму розпорядженні кожна людина по черзі, а іноді разом виходять на зовнішню комунікацію. Его-стани - нормальні психологічні феномени людської особи. В нас живуть як би три людини, буває, що вони не ладнають один з одним. Це можна назвати внутрішнім конфліктом.
Для того, щоб зрозуміти, яким чином відбувається конфлікт між людьми, треба розглянути процес спілкування, як його розуміє Е. Берн.
Якщо А. звертається до Б, то він посилає йому комунікативний стимул. Б йому відповідає. Це комунікативна відповідь. Стимул і відповідь можна назвати трансакцією (за Е. Берном), яка є одиницею спілкування. Таким чином, останнє можна розглядати як серію трансакцій. Відповідь Б стає стимулом для А. Як пояснює Літвак М.Є.[6], спілкування є водночас і системними відносинами, тобто подальші дії А залежать від відповіді Б.
Що ж таке конфлікт і коли він виникає? Коли трансакція паралельна, тобто і стимул і відповідь виходять від одного і того ж Его-стану. У психологічному відношенні партнери рівні один одному, і тому конфлікту тут бути не може. Як зазначає Літвак М.Є.[6], по лінії В-В ми працюємо, по лінії Д-Д любимо, розважаємося, по лінії Р-Р розпускаємо плітки.
У своїй роботі хочу навести приклади з книги Літвака М.Є. „Психологическое айкидо”[6].
По лінії Дор.-Дор. ми працюємо, виконуємо продуктивну роботу, обмінюємось інформацією.
Каменяр кладе цегляну кладку, а помічник, правильно оцінивши швидкість його роботи, вчасно підносить цеглу і розчин. Професор читає лекцію, а студенти уважно записують.
- Котра година?
- Без чверті вісім.
Б-Б:
А.: Учні зовсім не хочуть займатися.
Б.: Так, раніше допитливість була вища.
Дит.-Дит.:
А.: А що, якщо з останньої лекції піти в кіно?
Б.: Так, ідея хороша.
Другий тип паралельних трансакцій – Дит.-Б і Б-Дит. - виникає в ситуації опіки, придушення, турботи (Б-Дит.) або безпорадності, капризу, захоплення (Дит.-Б). Це трансакції психологічного нерівноправ'я. І в даному випадку до тих пір, поки співпадатимуть вектори, конфлікту не буде. Іноді такі відносини можуть тривати достатньо довго. Батько опікає сина, начальник тиранить підлеглих. Діти вимушені до певного віку терпіти тиск батьків, підлеглий - зносити знущання начальника. Але обов'язково наступить момент, коли комусь набридне опікати, а комусь бути опікуваним, хтось не витримає тиранії. Тобто розрив відбудеться, коли діти перестануть матеріально залежати від батьків, а підлеглий отримає високу кваліфікацію.
Тобто можна говорити, що при виникненні непересічних трансакцій конфлікту не буде, процес спілкування може тривати довго і гладко, але при виникненні пересічних трансакцій виникають між особистісні конфлікти.
3.2. Трансактний аналіз та подолання конфлікту.
Мета трансактного аналізу полягає в тому, щоб з'ясувати, який Его-стан А. послав комунікативний стимул і який Его-стан Б цей стимул отримав. Для подолання конфлікту треба перевести трансакції з пересічних у непересічні, але такі, які співпадають з певною ситуацією. Тобто, якщо ситуація потребує сумісної праці, то дві Дитини не зможуть домовитись та продуктивно взаємодіяти, тут потрібен Его-стан Дорослого. Трансакції є паралельними (непересічними), коли вектори стимулу і відповіді співпадають, і пересічними, коли вектори перетинаються. При паралельних трансакціях спілкування йде необмежено довго (перший закон спілкування), при тих, що перехрещуються воно припиняється і розвивається конфлікт (другий закон спілкування).
Конечна мета трансактного аналізу – розвиток самостійності, тобто восстановленню трьох здібностей: здібності к визнаванню, спонтанності та близькості.
В цьому випадку людина вільна у своєму виборі, може встановлювати глибокі стосунки та діє не тільки за сценарієм, чи з примхи одного з Его-станів. Вона живе „зараз”, власним життям. Також вона здатна передбачувати конфлікти, конструктивно їх вирішувати, допомагати у цьому і собі, і іншим.
На основі вивчення практичного застосування трансактного аналізу був розроблений принцип амортизації, за допомогою якого можна навчитись вирішувати конфлікти. У основі принципу амортизації лежить уміння визначити напрям вектора стимулу і в строго зворотному напрямі дати відповідь.
Конфлікт йде по трансакціях, що перехрещуються. Основа принципу амортизації: необхідно побачити, на якій позиції знаходиться ваш партнер, і знати, в який ваш Его-стан направлений комунікативний стимул. Ваша відповідь повинна стати паралельною.
Будь-яка людина, навіть сама конфліктна, конфліктує не весь час. Отже, амортизує, вступає в спілкування, яке носить характер паралельних трансакцій. Якби люди не поводилися хоч би іноді правильно, вони б загинули.
Не можна сказати, що конфлікти зовсім не потрібні, вони потрібні для розвитку, творчості. Але потрібні ділові конфлікти, які йдуть по лінії Дор.-Дор. При цьому уточнюються позиції, шліфуються думки, люди стають ближчими один до одного.
Перше, що потрібно для вирішення конфлікту - зуміти залишатися в дорослій позиції. Як залишатися об'єктивним Дорослим? Треба стати чутливим до сигналів Батька і Дитини, які працюють в автоматичному режимі. Почекати при сумнівах. Корисно в Дорослому запрограмувати питання: "Чи правда це?", "Чи застосовно це?", "Звідки я узяв цю ідею?" Коли у вас поганий настрій, запитати, чому ваш Батько б'є вашого Дитяти. Необхідно відвести час для ухвалення серйозних рішень. Свого Дорослого треба постійно тренувати, а не тільки в ситуації конфлікту.
Друге, що треба зробити для вирішення конфлікту - вивести в дорослу позицію свого партнера по спілкуванню. Найчастіше це доводиться робити по службі, коли отримуєш від начальника категоричне розпорядження виконати завдання, яке не представляється можливим. Воно зазвичай йде по лінії Б-Дит. Перший хід - амортизація, а потім задається ділове питання. При цьому стимулюється мислення партнера по спілкуванню і він стає в позицію Дорослого.
Ділове спілкування йде по лінії В-В. Для виведення партнера в позицію Дорослого необхідно спочатку погодитися, а потім поставити питання.
Список використаної літератури
1. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. — СПб.: Социальная литература. 1996.
2. Горностай П. П. Психологические теории и концепции личности.
3. Дмитриев А.В. Конфликтология. — М.: Гардарика, 2000.
4. Запрудский Ю.Г. Социальный конфликт. — Ростов-на-Дону: Фенікс, 1992.
5. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта. — М.: Аспект Пресс, 1996.
6. Литвак М. Психологическое айкидо. Ростов-на-Дону, 1992, с.7-37. // Прикладная конфликтология. Хрестоматия. Составитель: проф. К.Сельченок
7. Конфликтология. Учебное пособие. Русский гуманитарный интернет-университет. www.i-u.ru
8. Пірен М. І. Конфліктологія: Підручник. – К.: МАУП, 2003.
9. Хасан Б. И. Конструктивная психология конфликта. – СПб.: Питер, 2003
10. Шейнов В. Л. Конфликты в нашей жизни. — Минск: Амалфея. 1997.