При організації соціального дійства соціальний педагог застосовує також психокорекційні методи – арттерапія, казкотерапія, музикотерапія, кольоротерапія, психогімнастика, бібліотерапія, ігротерапія, драмотерапія та інші [25;20].
Арттерапія – це лікування мистецтвом. Арттерапія є засобом вільного самовиразу, само прояву й самопізнання, вона зумовлює атмосферу довіри, розуміння внутрішнього світу дитини [13;34]. При використанні даного методу під час взаємодії соціального педагога та клієнта відбувається мобілізація творчого потенціалу особистості, внутрішніх механізмів саморегуляції і самомобілізації. Виділяють кілька варіантів цього методу:
· Використання вже існуючих творів мистецтва через їх аналіз та інтерпретацію клієнтами;
· Спонукання клієнтів до самостійної творчості;
· Використання творів мистецтва і самостійна творчість клієнта;
· Творчість самого спеціаліста – ліплення, малювання тощо, спрямовані на взаємодію із клієнтом [13;46].
Використання музики в діяльності соціального педагога з корекційною метою сприяє виникнення у слухачів певних емоцій, переживань тощо. Цей метод є найбільш ефективним, якщо музичний твір виконує сам педагог, тому що це сприяє виникненню обставин спонтанного взаємовпливу, більшої автентичності, довірливості [18;71]. Складання музичної програми потребує певної режисури, знання потреб, рівня культури учасників, необхідно враховувати актуальність ситуації в групі, музичну тематику тощо.
Ритмотерапія тісно пов’язана з музикотерапією та іншими засобами мистецтва, ритмом природи, певним колоритом рухів, дій. Красива ритмічна музика сприяє гармонійному емоційному розвитку людини в праці, побуті. У цілому ритмотерапія дає змогу індивідууму виконувати різні соціальні ролі й задовольняти потреби в емоційних зв’язках, розвиває естетичні потреби і збагачує новими засобами емоційного вираження. Застосовуючи даний метод в діяльності соціального педагога, дозволяє створити доброзичливу атмосферу в колективі, налагодженню міжособистісних взаємовідносин; людина під час виконання різних рухів, міміки, жестів засвоює певні ролі, типи поведінки, що є прийнятними в суспільстві, відбувається розвиток пізнання, розширення діапазону поведінкових стратегій, відтворення нових, креативним способів взаємодії із світом та іншими людьми.
Організовуючи соціальне дійство соціальний педагог використовує поруч із музикою, танцем, живописом, мистецтвом слова та іншими його різновидами і казку. Казка містить глибинне значення, передає мудрість, знання, норми поведінки, цінності від старшого покоління до молодого, за допомогою метафоричності, простоті викладу змісту казка є одним із найефективніших методів корекції та терапії із учнями підліткового віку. Застосування казкотерапії в організації соціальних дійств можна в таких формах: створення казок та їх постановка, казкова подорож, надання нового змісту відомим казкам (задається соціальна тематика, висвітлення актуальної проблематики в суспільстві), постановка казки за допомогою ляльок [13;57].
Одним із нових методів роботи соціального педагога є використання екранних мистецтв в своїй діяльності (організація функціонування кіноклубів, кінолекторіїв, відеоклубів при реабілітаційних центрах, соціальних службах, навчальних закладах) з метою естетичного розвитку, формування соціального поводження у соціумі, оздоровчо-лікувального, позитивного впливу на свідомість і психологію особистості, соціальної освіти і навчання. Кіномистецтво відіграє визначальну роль у формуванні особистості, розвитку її емоційної сфери. Сприймати твір кіномистецтва потребує від глядача постійної роботи думки, уваги, сформованої емоційної культури, певної естетичної підготовленості, ось чому осмислене сприйняття кінострічки має стимулюватися з боку соціального педагога [21;356].
Отже, широке поле діяльності соціального педагога дає можливість для використання різних видів мистецтва з метою розвитку особистості дитини, корекції її поведінки, попередження негативного впливу факторів зовнішнього середовища.
2.2 Театральне мистецтво як одна з форм розвитку особистості підлітка
Важливе місце в загальній системі виховання молодого покоління посідає театральне мистецтво. Мистецтво театру – засіб пізнання світу і людини, але водночас воно здатне вести людину за собою, встановлюючи духовну єдність творця і глядача [21;285]. Театр – це видовищна організація процесу педагогічного впливу, одна з форм формування особистості, і те, наскільки високою буде професійна підготовка соціального педагога, настільки ефективним, успішним і творчим буде цей вплив. В театральному самодіяльному колективі виконуються дві функції: соціально-виховна та художньо-творча [21;289]. Соціально-виховна функція полягає в організації змістовного дозвілля дітей та молоді, у зміцненні та розвитку театрального колективу, де у процесі взаємодії відбувається процес соціального виховання – діагностика та корекція міжособистісних стосунків, набуття та розвиток комунікативних навичок, розвиток творчого потенціалу.
Соціальний педагог – керівник театральної групи не тільки режисер, художник і організатор, але й педагог-психолог. Він організовує, сприяє зміцненню позитивних емоцій серед учасників, створює такі умови діяльності групи, де формуються: відповідальність, впевненість у власні сили, взаємопідтримка, взаємоповага серед учасників. Сцена формує свободу, розкутість дій, почуттів, вміння природно поводитися. В підлітковому віці, коли проявляється невпевненість у власні сили, страх бути смішним, не таким як інші, певні комплекси – театральна діяльність, участь в постановці певної вистави дозволяє самовиразитися, змінити власну поведінку, підвищити самооцінку дитини. При цьому важливо розглядати театралізовану діяльність в цілісності, а саме важливого значення має підготовчий процес, коли відбувається формування групи, розподіл ролей та оволодіння ними. Тому підготовка до вистави є однією з активних форм самоосвіти ісамовиховання [23;479]. Театральний гурток розвиває емоційне сприйняття людей і світу, пробуджує інтерес до світу почуттів ровесників, дорослих, здатність до емпатії, співпереживання.
Більшість підлітків приходять до театру з прагненням певним чином прилучитися до справжнього дорослого життя. Вони багато вчаться один у одного, переймають типи поведінки в складних життєвих ситуаціях, дорослішають, глибше пізнають самих себе. Отримуючи задоволення від театральної діяльності, радість при подолані особистісних труднощів та відчуття приналежності до колективу, його частинкою – все це збагачує як самих учасників, так і глядачів.
Соціальний педагог театральне мистецтво застосовує в таких формах освітньо-дозвіллєвої діяльності, як вправи із сценічної майстерності у розвиваючих іграх, елементи мистецтва словесної дії під час організації концертної самодіяльності, проведенні літературних вечорів, дійства на актуальну соціально-виховну тематику (“театральні агітки’), перегляд театралізованих вистав з подальшим їх обговоренням [21;298]. Соціальний педагог, який організовує і сприяє впровадженню театралізованих соціально-виховних дійств, повинен передбачати використання ефективних засобів і прийомів активізації дії та емоційного впливу на учасників та глядачів.
Засоби мистецтва підсилюють сценічну дію. Передають почуття виконавців, рухають дійство вперед. Особливо впливовою і виразною в емоційному плані є музика. Вона може виконувати функції як окремий номер( гра на музичному інструменті), так і фоном ( музичний супровід під час перегляду слайдів на соціальну тематику).
Найбільш впливовим прийомом є використання кіно в соціальному дійстві. Фрагменти художнього та документального кіно дають можливість швидко переноситись в різні періоди історичних і соціальних подій і стати їхнім учасником. В цьому неперевершена сила впливу кіно. Також соціальний педагог використовує такі засоби: мистецтво слова (найбільш впливовою дією володіє живе слово), хореографію (сольний танець, дуетний, груповий, масовий; класичний та естрадний), пантоміму, елементи ілюзії, клоунаду, акробатику, художню гімнастику тощо [21;312].
Художня творчість – це органічний процес, що передбачає щирі, правдиві, природні емоції і почуття людини. Беручи активну участь в театральній діяльності людина постійно перебуває у творчому пошуку, пошуку свого “Я”, відбувається формування певних життєвих позицій, поглядів на різні ситуації, вчинки та поведінку, відбувається формування самої особистості людини.
Отже, театр як художнє явище, як творчий організм, де неоднозначно переплетені різні прояви людської діяльності – художньої, виробничої, комунікативної, організаторської, ігрової – надає необмежену можливість соціальному педагогові у створенні необхідних умов для освітнього, морального, культурного та фізичного розвитку особистості.
Розділ 3. Дослідження ціннісних орієнтацій старшокласників
3.1 Вихідні дані дослідження
Дане дослідження проводилося у Львівській загальноосвітній школі №1 в 10 – А класі. Кількість респондентів дослідження становить 24 учнів віком 15 – 16 років.
Дослідження ціннісних орієнтацій в підлітковому віці проводили у чотири етапи:
1. етап: діагностика системи ціннісних орієнтацій в досліджуваній групі підлітків за допомогою опитувальника “Ціннісні орієнтації” М. Рокича;
2. етап: проведення два тренінгові заняття з учнями 10 – А на тему “Самопізнання”;
3. етап: проведення діагностики ціннісних орієнтацій в досліджуваній групі за допомогою методики М. Рокича;
4. етап: опрацювання даних дослідження, їх інтерпретація та на основі результатів надання рекомендацій психологічній службі даного навчального закладу.