Афазія є результатом:
- пухлин мозку, запальних процесів в корі головного мозку;
- судинних захворювань і порушення мозкового кровообігу;
- важких черепномозкових травм.
Загальноприйнятою є нейропсихологічна класифікація афазій А. Лурія. Нейропсихологічний підхід до організації вищих кіркових функцій А. Р. Лурія є продовженням нейрофізіологічних відкриттів І. Павлова, а також нейропсихологічних поглядів Л.С. Виготського, А. Н. Лєонтьєва та інших психологів.
А. Лурія розрізняє шість форм афазій:
1. Сенсорна афазія – акустико-гностична Верніке (збігла афазія). Психіатр Верніке описав, що афазія, яку він назвав сенсорною, виникає при ураженні відділу лівої півкулі, що викликає порушення розуміння мовлення при сприйнятті його на слух.
2. Акустико-мнемоністична афазія виникає при ураженні середніх і задніх відділів скроневої області. В її основі лежить зниження слухово-мовленнєвої пам'яті, яке викликане підвищеним гальмуванням слухових слідів. Коли хвора людина сприймає та усвідомлює нове слово, то з пам’яті зникає попереднє слово.
3. Семантична афазія виникає при ураженні тім'яно-потиличної області. Спостерігаються труднощі при пошуках потрібного слова або довільної назви предмету. При семантичній афазії втрачається розуміння метафор, прислів'їв, приказок, крилатих висловів, людиною не виявляється в них переносний сенс.
4. Аферентна моторна афазія має два типи. Перший - порушення просторового синтезу рухів різних органів апарату артикуляції й повна відсутність ситуативної мовлення. Другий - порушення диференційованого вибору способу артикуляцій і синтезу звукових і складових комплексів, що входять до складу слова.
2.5. Еферентна моторна афазія - Мовлення характеризується скандуванням, відсутністю плавності, зниженням ролі інтонаційних, емоційних і мімічних компонентів, загальним збідненням, особливо за рахунок дієслів, виникає «телеграфний стиль», людину важко зрозуміти.
2.6. Динамічна афазія - при ураженні зон активації, регуляції і планування мовної діяльності. Повна неможливість активного розгортання висловлювання. При динамічній афазії правильно вимовляються лише окремі звуки, повторюються без труднощів артикуляцій слова та короткі пропозиції, проте комунікативна функція мовлення все ж виявляється порушеною.
Розлади письмового мовлення.
При порушенні продуктивного вигляду написаного тексту варто говорити про розлади письма, при порушенні рецептивної письмової діяльності - розлади читання.
Дисграфія - часткове специфічне порушення процесу письма. Букви в словах перемішані або пропущені, структура звукоскладу спотворена.
Діслексія - часткове специфічне порушення процесу читання. Виявляється проблемами пізнання і пізнавання букв; в ускладненнях, пов’язаних зі злиттям букв і складів в слова, що призводить до неправильного відтворення звукової форми слова.
Порушення письма і читання у дітей викликані складнощами в оволодінні уміннями і навиками, необхідними для повноцінного здійснення цих процесів. За даними дослідників, ці складношщі обумовлюються дефектами усного мовлення (за винятком оптичних форм), несформованістю операцій звукового аналізу, нестійкою довільної уваги.
Окремий клас становлять ще три типи порушень у сприйнятті мовлення.
Словесна глухота – майже повна втрата слухового сприйняття з нездатністю до повторення або написання слів під диктовку з відносним збереженням мовлення та спонтанного письма. Сприйняття (розуміння) візуального або написаного мовного матеріалу переважає над слуховим сприйняттям інформації. Ураження зазвичай локалізуються безпосередньо в первинній слуховій зоні кори. Причиною може бути інфаркт мозку, крововилив або пухлина.
Словесна сліпота (алексія) – відсутність здатності читати і, часто, розрізняти кольори при збереженні побіжності мовлення, розуміння мовлення, повторення, письма під диктовку (алексія без аграфії). Ураження зазвичай зачіпає ліву кори головного мозку і зорові асоціативні зони, а також волокна мозолистого тіла, що сполучають праву і ліву асоціативні зорові зони. У більшості хворих спостерігаються побіжні симптоми, наприклад, порушення пам'яті через судинні зміни. В окремих випадках причиною може бути пухлина або крововилив.
Ехолалія – обмін репліками, що не проникає в семантику (несвідоме повторення слів співрозмовника).
Лікуванням мовленнєвих розладів займається лікар-логопед.
Цікавим є той факт, що людина, що живе у білінгвістичному суспільстві, менш схильна до хвороб мозку, не пов’язаних із зовнішніми факторами ушкодження. У двомовних людей, які щодня говорять на двох мовах велику частину свого життя, настання, наприклад, старечого недоумства затримується на декілька років в порівнянні з людьми, що знають тільки одну мову. До такого висновку прийшли канадські дослідники з Йоркського університету в Торонто. д л
Дослідники припускають, що використання двох мов покращує кровопостачання мозку і стимулює нервові зв'язки між мозковими клітками. Людина, що послугується двома мовами, краще засвоює нову інформацію, їй легше сконцентруватися, вона легко переходить від однієї мови до іншої, легко пристосовуючись до іншої лексичного набору, граматичної системи, фонетичного оформлення, так само легко вона пристосовується до нових обставин і орієнтується у несподіваній ситуації. Дослідники пов'язують здатність білінгвів швидко перемикатися й утримувати увагу зі звичкою відсікати другорядну на момент інформацію. Таким чином, припускають вони, у двомовних людей можливостей зберегти гостроту реакцій мозку і в літньому віці більше, ніж у моноязичних побратимів.
"Перехід з мови на мову залучає до роботи зазвичай пасивні області мозку і забезпечує всім їм здорову розумову зарядку", – говорить керівниця дослідження професор Елен Белосток. Белосток та її співробітники проаналізували стан 184 пацієнтів з ознаками старечого недоумства, в основному хвороби Альцгеймера, що поступово руйнує пам'ять.
Ці хворі з 2002 р. по 2005 р. лікувалися в торонтській Клініці відновлення пам'яті, причому одна половина з них була двомовною, а інша половина – мономовною. І ось виявилося, що у двомовних перші симптоми недоумства стали виявлятися в середньому у віці 75 років, а у мономовних на чотири роки раніше, тобто у віці 71 року. Різниця зберігалася навіть з урахуванням культурних відмінностей, іміграцій, рівня освіти, професії та навіть статі. Отже двомовність явно відсувала настання хвороби, хоч і не запобігало їй.
Канадське Альцгеймеровське товариство високо оцінило це дослідження, яке підтвердило, що підтримка розумової активності – ефективний засіб боротьби зі старечим недоумством.
Так само і пацієнти з мовленнєвими розладами, що за здорового стану спілкувалися не менш ніж двома мовами, швидше виліковуються і взагалі менш підвладні хворобам. У цих людей тренований мозок, який краще сприймає спеціальні лікувальні вправи.