Вперше на таку поведінку, яка характерна як для людей, так і для тварин звернув увагу російський вчений І.П. Павлов. У подальшому дослідження безпомічної поведінки людини проводили соціальні психологи із США. Вчені виявили, безпомічна поведінка виникає у людини, якщо вона на власному життєвому досвіді переконується в тому, що неодноразові спроби самостійно вийти із трудної життєвої ситуації не приводять до бажаного результату. Людина приходить до висновку, що краще сидіти і чекати, нічого не робити, щоб не стало ще гірше. Безпомічна поведінка може виникати і з інших причин: притаманність даній людині мотиву уникнення невдач над мотивом досягнення успіху; низька самооцінка, заниженій рівень притязань; відсутність сильного бажання вийти із трудної ситуації та ін.
Людині з мотивом безпомічної поведінки можна оказати допомогу. Ця допомога, в першу чергу, залежить від причин, які призвели до такого мотиву поведінки. Наприклад, можна підняти самооцінку і впевненість людини в собі, надаваючи йому допомогу у вирішенні трудних ситуацій і завдань, стимулюючи при цьому його самостійне рішення. Це довгий процес і необхідні сильні додаткові стимули, щоб перевиховати людину – виховати ті сторони особистості, які спрямовані на досягнення успіху, на нормальну самооцінку.
Таким чином, мотиви – це спонукання до діяльності, зв'язані з задоволенням потреб. Потреба ж – це пережитий та усвідомлюваний людиною нестаток у тому, що необхідно для підтримки організму людини та розвитку його особистості.
Потреби людини можна розділити на три групи. Перша – це переживання нестатку, зв'язані з біологічною організацією людини. Друга група – соціальні потреби, породжені суспільством. Третя група потреб – ідеальні: пізнавати навколишній світ у цілому й у його деталях, усвідомлювати своє місце в ньому, зміст і призначення свого існування. Біологічні, соціальні й ідеальні потреби взаємозалежні. Біологічні у своїй основі потреби в людини на відміну від тварин стають соціальними. Також у більшості людей соціальні потреби панують над ідеальними.
Поряд з потребами, важливим мотивом соціальної діяльності є соціальні установки. Під ними розуміється загальна орієнтація людини на визначений соціальний об'єкт, що виражає схильність діяти (певна поведінка) певним чином щодо даного об'єкта.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности.-М: Наука, 1980.
2. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония.-К.: Политиздат Украины, 1989.
3. Немов Р.С. Общая психология: Учебник.-М: ВЛАДОС, 2003.
4. Психология: Учебник для гуманитарных вузов / Под ред. В.Н. Дружинина - СПб: Питер, 2006.
5. Психологія: Навч. Посібник /За ред.. О.В. Винославської.-К.: ІНКОС, 2005.