Негативні емоції у дітей 11-13 місяців як прояв прив’язаності до батьків (стр. 6 из 8)

В ході курсової роботи використовувалась методика PARI ( parental attitude research instrument , див. Додаток Ж), яка призначена для вивчення відношення батьків до різних сторін сімейного життя (сімейної ролі) і виховання дітей. Автори - американські психологи Е.С. Шеффер і Р.К. Белл.

В методиці виділено 23 аспекти-ознаки, що стосуються різних сторін відношення батьків до дитини і життя в сім'ї. З них 8 ознак описують відношення до сімейної ролі і 15 стосуються батьківсько-дитячих відносин. Ці 15 ознак діляться на наступні 3 групи: 1 - оптимальний емоційний контакт, 2 - зайва емоційна дистанція з дитиною, 3 - зайва концентрація на дитині.

Відношення до сімейної ролі описується за допомогою 8 ознак:

1 - обмеженість інтересів жінки рамками сім'ї, турботами винятково про сім'ю;

2 - відчуття самопожертвування в ролі матері;

3 - сімейні конфлікти;

4 - сверхавторитет батьків;

5 - незадоволеність роллю господині будинку;

6 - «байдужість» чоловіка, його невключеність в справи сім'ї;

7 - домінування матері;

8 - залежність і несамостійність матері.

Відношення батьків до дитини описується за допомогою 15 ознак, які діляться на наступні 3 групи:

Оптимальний емоційний контакт (складається з 4 ознак):

1 - надання дитині можливості висловитися, вербалізації;

2 - партнерські відносини;

3 - заохочення активності дитини;

4 - зрівняльні відносини між батьками і дитиною.

Зайва емоційна дистанція з дитиною (складається з 3 ознак):

1 - дратівливість, запальність;

2 - суворість, зайва строгість;

3 - ухилення від контакту з дитиною.

Зайва концентрація на дитині (описується 8 ознаками):

1 - надмірна турбота, встановлення відносин залежності;

2 - подолання опору, придушення волі;

3 - створення безпеки, побоювання образити;

4 - виключення позасімейних впливів;

5 - придушення агресивності;

6 - придушення сексуальності;

7 - прагнення прискорити розвиток дитини.

Кожна ознака вимірюється за допомогою 5 думок, урівноважених з погляду вимірюючої здатності і смислового змісту. Вся методика складається з 115 думок. Думки розташовані в певній послідовності, і відповідаючий повинен виразити до них відношення у вигляді активної або часткової згоди або незгоди.

Схема перерахунку відповідей в бали міститься в «ключі» методики.

За даними дослідження виявлено за стилями виховання у сім’ї: з демократичним стилем виховання – 6 родин, із авторитарним – 6, із гіперопекою – 7 родин.

Для дослідження прояву прив`язаності нами було обрано спостереження, яке складалося з двох епізодів: 15 хвилин дитина знаходилась с татом, після цього – 15 хвилин із мамою. Для забезпечення достовірності отриманих результатів, були запроваджені наступні заходи:

1.Під час спостереження батьки приблизно половину часу із дитиною грали, іншу половину – просто знаходились поруч.

2.Спостереження проводилось у дитини вдома, щоб забезпечити звичність ситуації.

3. Під час спостереження були задоволені всі біотичні потреби дитини: вона була нагодована, суха, через півгодини після сну.

4. Для запобігання впливу настрою дитини і батьків, перед основним спостереженням, за яким і відбувалося оцінювання, було проведено підготовче, за день до основного, за тих самих умов.

5. Спостерігач знаходився за полем зору дитини.

6. Прояв емоцій дитини фіксувався за трьома критеріями: вербальним, мімічним і пантомімічним.

2.2 Обробка та інтерпретація результатів емпіричного дослідження

Після проведення методик усі результати були занесені у таблицю (див. додаток А, Б). Це дало змогу швидко провести статистичну обробку потрібних нам показників.

Нашою гіпотезою було припущення, що прив`язаність дітей до батьків проявляється у демонстрації перш за все негативних реакцій. Для перевірки достовірності висунутої гіпотези ми використовувалиt-критерій Ст'юдента, за допомогою якого ми зіставили кількість негативних (вербальних, мімічних, рухових) проявів дитини у присутності батька із кількістю негативних (вербальних, мімічних, рухових) проявів дитини у присутності матері.

За отриманими результами діти 11-13 місяців у присутності матері проявляють більше негативних емоцій, у порівнянні із батьками, тобто наша гіпотеза підтвердилась.

Як показано в таблиці 2.2.1, найбільше значення t-показника за всіма досліджуваними, розділеними на дві групи отримано за вербальними проявами негативних емоцій, також отримані високі значення за руховими та за мімічними проявами негативних емоцій. Причинами отриманих значущіх відмінностей можуть бути:

а) Те, що негативні емоції є основним сигналом, за допомогою якого дитина звертає на себе увагу при виникненні фізіологічних потреб, і найчастіше саме мати відповідає за їх задоволення, тож у дитини просто з`являється просто «звичка» виявляти негативні реакції у присутності матері.

б) Постійна потреба у підтвердженні безумовності любові, а, як відомо, носієм безумовної любові є, знову ж таки, мама.

в) Можливо, має місце і вплив історично сформованих ролей батька і матері як суворого, сильного і доброї, тої, що піклується. Тим паче, що результати опитувальника PARI підтверджують таке припущення. Тобто, дитина підсвідомо за допомогою негативних проявів поведінки розраховує на більшу увагу зі сторони матері, ніж батька.

г) Більша потреба в увазі матері (в порівнянні із батьком) внаслідок більш сильної прив`язаності до неї і бажання будь-яким чином задовольнити цю потребу, навіть за допомогою негативних реакцій матері.

Таблиця 2.2.1

Отримані дані за всіма досліджуваними, розділеними на 2 групи

Середній показник в присутності папи	Середній показник в присутності мами		t-знач.	p
вербальні прояви позитивних емоцій	6,95	8,58		1,30	0,20
мімічні прояви позитивних емоцій	4,58	5,47		1,14	0,26
рухові прояви позитивних емоцій	6,21	7,47		1,29	0,20
вербальні прояви негативних емоцій	1,95	5,37		5,36	0,01
мімічні прояви негативних емоцій	1,11		2,26	3,11	0,004
рухові прояви негативних емоцій	1,32		3,11	3,66	0,001

Діаграма 2.2.1 Порівняння вербальних, мімічних і рухових відмінностей за досліджуваними, розділеними на дві групи.

При аналізі додаткових показників, за якими відрізнялись між собою діти (тип темпераменту, стиль виховання, стать), нами були виявлені цікаві факти.

Так при аналізі відмінностей за темпераментом було виявлені значимі відмінності, які представленні у таблиці 2.2.2.

Таблиця 2.2.2.

Отримані дані за типом темперамента

Сангвініки	Середній показник в присутності мами	Середній показник в присутності папи	t-знач.	p
вербальні прояви позитивних емоцій	9,17	6,5	1,29	0,22
мімічні прояви позитивних емоцій	7,33	5,17	1,64	0,13
рухові прояви позитивних емоцій	9,83	6,67	2,07	0,065
вербальні прояви негативних емоцій	6,67	1,50	4,43	0,01
мімічні прояви негативних емоцій	2,00	0,50	1,77	0,10
рухові прояви негативних емоцій	4,00	1,17	3,40	0,01
Холерики	Середній показник в присутності мами	Середній показник в присутності папи	t-знач.	p
вербальні прояви позитивних емоцій	12,40	11,00	0,59	0,57
мімічні прояви позитивних емоцій	6,00	5,80	0,13	0,90
рухові прояви позитивних емоцій	8,60	7,80	0,44	0,67
вербальні прояви негативних емоцій	6,20	3,00	3,72	0,01
мімічні прояви негативних емоцій	3,00	2,00	1,83	0,11
рухові прояви негативних емоцій	3,00	2,00	1,19	0,27
Меланхоліки	Середній показник в присутності мами	Середній показник в присутності папи	t-знач.	p
вербальні прояви позитивних емоцій	5,00	3,33	2,50	0,07
мімічні прояви позитивних емоцій	4,00	3,00	0,65	0,554
рухові прояви позитивних емоцій	5,00	5,67	-0,28	0,79
вербальні прояви негативних емоцій	6,33	2,33	3,20	0,03
мімічні прояви негативних емоцій	1,67	2,00	-1,00	0,37
рухові прояви негативних емоцій	3,00	2,00	0,52	0,63
Флегматики	Середній показник в присутності мами	Середній показник в присутності папи	t-знач.	p
вербальні прояви позитивних емоцій	6,20	5,60	0,57	0,58
мімічні прояви позитивних емоцій	3,60	3,60	0,01	1,00
рухові прояви позитивних емоцій	5,00	4,40	0,44	0,67
вербальні прояви негативних емоцій	2,40	1,20	2,68	0,03
мімічні прояви негативних емоцій	2,20	0,40	4,02	0,01
рухові прояви негативних емоцій	2,20	0,40	2,85	0,02

Таким чином, можна побачити, що у вербальному прояві негативних емоцій холериків значимі відмінності виявлені тільки за вербальним показником, що може бути пов`язане із загальною емоційністю дітей із холеричним типом темпераменту, а саме з їх мовною експресивністю. У вербальному прояві негативних емоцій меланхоликів також значимі відмінності виявлені тільки за вербальним показником, що пояснюється чутливістю представників цього типу і посиленою потребою у турботі і підтримці, а за допомогою мовних реакцій бажаного легше за все домогтись.

У вербальних і рухових проявах негативних емоцій сангвініків. Дані відмінності також можна пояснити властивостями сангвінічного типу, а саме рухливістю і говорливістю. У дітей флегматиків відмінності прояву негативних емоцій значимі за всіма критеріями: вербальним, мімічним, руховим. На наш погляд, такі результати викликані однорідністю флегматичного типу темпераменту з точки зору розподілення емоційного і інформативного навантаження. За позитивними емоціями значимих відмінностей не виявлено.