Цікаві факти виявлені і за статтю дитини (див. Таблицю 2.2.3.)
Таблиця 2.2.3.
Отримані дані за статтю
Дівчата | Середній показник в присутності мами | Середній показник в присутності папи | t-знач. | p |
вербальні прояви позитивних емоцій | 9,11 | 7,44 | 0,82 | 0,42 |
мімічні прояви позитивних емоцій | 5,44 | 5,00 | 0,42 | 0,68 |
рухові прояви позитивних емоцій | 6,56 | 5,89 | 0,40 | 0,69 |
вербальні прояви негативних емоцій | 5,33 | 2,56 | 3,14 | 0,01 |
мімічні прояви негативних емоцій | 2,56 | 1,33 | 2,43 | 0,03 |
рухові прояви негативних емоцій | 3,89 | 1,56 | 3,80 | 0,01 |
Хлопчики | Середній показник в присутності мами | Середній показник в присутності папи | t-знач. | p |
мімічні прояви позитивних емоцій | 5,50 | 4,20 | 1,09 | 0,29 |
рухові прояви позитивних емоцій | 8,30 | 6,50 | 1,61 | 0,12 |
вербальні прояви негативних емоцій | 5,40 | 1,40 | 4,33 | 0,01 |
мімічні прояви негативних емоцій | 2,00 | 0,90 | 2,01 | 0,05 |
рухові прояви негативних емоцій | 2,40 | 1,10 | 1,87 | 0,08 |
Тобто у хлопчиків значимі відмінності у прояві негативних емоцій присутні лише за вербальним критерієм, тоді як у дівчат – за всіма трьома: за вербальним, за мімічним, та за руховим. Таке явище можливе завдяки особливостям виховання дівчаток у порівнянні до хлопчиків: у дівчат емоційність схвалюється, а до капризів, проявів страху і суму відношення поблажливе. В хлопчиках – навпаки, виховується стійкість до негараздів, навіть у спостереженні явно проявлялися більш жорсткі реакції обох батьків на безпричинний плач сина. Частіше за дівчаток, на погляд спостерігача, хлопчиків карали за рухові прояви негативних емоцій (удари іграшкою, топання ногою). Щодо мімічних проявів, можна сказати, що вони взагалі більш емоційно насичені у дівчаток. Тож хлопчикам залишається більш менш безпечний і зручний спосіб виражати негативні емоції – за допомогою вербальних реакцій (слів, вигуків, невдоволеного стогіну).
За стилем сімейного виховання також виявлені значимі відмінності, що вказані у таблиці 2.2.4.
Таблиця 2.2.4.
Отримані дані за стилем виховання у родині
Демократичний стиль | Середній показник в присутності мами | Середній показник в присутності папи | t-знач. | p |
вербальні прояви позитивних емоцій | 7,67 | 7,13 | 0,31 | 0,76 |
мімічні прояви позитивних емоцій | 4,33 | 4,63 | -0,21 | 0,84 |
рухові прояви позитивних емоцій | 7,00 | 5,00 | 1,18 | 0,26 |
вербальні прояви негативних емоцій | 4,00 | 1,38 | 3,08 | 0,01 |
мімічні прояви негативних емоцій | 1,33 | 1,00 | 0,59 | 0,57 |
рухові прояви негативних емоцій | 1,83 | 1,50 | 0,59 | 0,56 |
Гіперопіка | Середній показник в присутності мами | Середній показник в присутності папи | t-знач. | p |
вербальні прояви позитивних емоцій | 8,86 | 13,00 | -1,01 | 0,35 |
мімічні прояви позитивних емоцій | 6,27 | 7,50 | -0,73 | 0,49 |
рухові прояви позитивних емоцій | 8,71 | 6,50 | 0,79 | 0,45 |
вербальні прояви негативних емоцій | 6,29 | 3,00 | 1,65 | 0,14 |
мімічні прояви негативних емоцій | 2,86 | 2,00 | 0,73 | 0,49 |
рухові прояви негативних емоцій | 3,57 | 0,50 | 2,37 | 0,05 |
Авторитарний стиль | Середній показник в присутності мами | Середній показник в присутності папи | t-знач. | p |
вербальні прояви позитивних емоцій | 9,17 | 5,44 | 2,24 | 0,04 - |
мімічні прояви позитивних емоцій | 5,67 | 3,89 | 1,52 | 0,15 |
рухові прояви позитивних емоцій | 6,50 | 7,22 | -0,54 | 0,60 |
вербальні прояви негативних емоцій | 5,67 | 2,22 | 3,59 | 0,01 |
мімічні прояви негативних емоцій | 2,50 | 1,00 | 3,33 | 0,01 |
рухові прояви негативних емоцій | 3,83 | 1,33 | 2,89 | 0,01 |
Тож,в родинах із переважно демократичним стилем виховання значущі відмінності виявлені тільки за вербальним показником, що може бути наслідком більш комфортної і вільної атмосфери для дитини, в якій вона має можливість без перешкод виражати негативні емоції. А з аналізу загальних показників за всіма досліджуваними, розділеними на дві групи, видно, що найвищий показник прояву негативних емоцій становить саме за вербальним критерієм. Тобто, можна припустити, що значущість вербального показника при демократичному стилі виховання найвища внаслідок вільного вияву негативних емоцій.
В родинах із переважанням гіперопіки над дитиною значущі відмінності у прояві негативних емоцій дитини виявлені лише за руховим показником, Скоріш за все, такі відмінності обумовлені особливостями даного стилю виховання. Так як діти, що увійшли до виборки, тільки вчаться ходити, батьки (а особливо, матері) дуже часто намагаються допомогти дитині, беручи за руку, підіймаючи з підлоги, тим самим обмежують рухову активність дитини і, як наслідок, викликають негативні емоції, що проявляються саме в руховій формі (дитина виривається, б`є іграшку або матір).
В родинах із домінуванням авторитарного стилю виховання значущі відмінності виявлені за всіма показниками прояву негативних емоцій, а саме вербальним, мімічним і руховим. Такі результати не є несподіваними і ще раз підтверджують нашу гіпотезу. Тобто малюк, розраховуючи на безумовну любов з боку матері, зустрічається із суворістю і необхідністю заслугування любові. Окрім того, обурення з приводу надмірної суровості викликає додаткове покарання збоку матері. Тобто виникає замкнуте коло. І дитина задля отримання материнської любові проявляє негативні емоції усіляко: криком, плачем, гримасою та ударами. Окрім того, у родинах із авторитарним типом виховання значимі відмінності були виявлені за проявом і позитивних емоцій за вербальним показником, що може бути зумовлено: а) складною диференціацією позитивних і негативних емоцій; б) прагненням дитини отримати позитивну реакцію матері; в) підсвідомим сприйняттям дитиною батька як більш авторитетного, менш емоційного і такого, що обмежує прояв будь-яких емоцій дитини.
Тобто наша гіпотеза підтверджується, прив`язаність дітей до батьків проявляється у демонстрації перш за все негативних реакцій.
Загальні висновки
Немовлячий і ранній вік є фундаментом у формуванні особистості. І рідні, що оточують маля з народження, без сумніву, сильніше за інших впливають на розвиток людини. До цих людей і формуються найсильніші, найважливіші в житті прив`язаності, які не виникають самі по собі, а підкоряються генетичним, фізіологічним, психологічним законам. Тому вивчення цих законів, механізмів і форм потребує особливої уваги вчених, є актуальним і буде реальним внеском у будівництво майбутнього немовляти.
Аналіз наукової літератури показав, що основну увагу учені сфокусували на вивченні сутності феномену прив`язаності та факторів, що призводять до формування як надійної, так і амбівалентної та ненадійної прив`язаності (Виготський, Боулбі, Ейнсвойт, Еріксон, Піаже,). В основному дослідження базуються на гіпотетичних моделях, що ускладнює спроби їх експериментального підтвердження.
Окремої уваги заслуговує теорія прив`язаності Дж.Боулбі , який вважає прив`язаність не вродженою якістю або результатом раннього навчання. На його думку, вродженними є деякі форми поведінки немовля, завдяки яким близькі люди піклуються про нього, наприклад, посмішка чи гуління. Саме ці прояви допомагають адаптуватися немовляті, забезпечуючи піклування, таке необхідне у цей період життя. Так формується основний результат взаємодії матері і дитини - емоційна прив`язаність, що примушує дитину жадати присутності матері, особливо в стресових ситуаціях.
В емпіричній частині були описані етапи емпіричної перевірки негативних реакцій у дітей 11-13 місяців, як прояв надійної прив`язаності.
Основною гіпотезою дослідження було припущення, що діти 11-13 місяців проявляють значимо більше негативних емоцій у присутності матері у порівнянні з періодом часу, коли вони знаходились із батьком.
Використовуючи методику незнайомої ситуації, адаптацію російськомовної версії опитувальника для вивчення темпераменту дітей раннього віку, методику PARI, або методику виміру батьківських установок і реакцій і польове спостереження, було досліджено 19 дітей віком 11-13 місяців. Отримані дані були занесені в таблицю (див. додаток А і Б) і методом якісного і статистичного аналізу із застосуванням t-критерію Ст'юдента були перевірені на достовірність.
Було виявлено значущі відмінності у кількості негативних проявів дітей в присутності матерів у порівнянні з негативними проявами дітей, що знаходились із батьками.
Висунута гіпотеза підтвердилася: кількість негативних проявів дітей в присутності матерів мають значимі відмінності у порівнянні з кількістю негативних проявів дітей, що знаходились із батьками.
Також за додатковими показниками були отримані статистично значущі відміності. За темпераментом: у холериків і меланхоликів значимі відмінності виявлені тільки за вербальним показником, у сангвініків – за вербальним і руховим , у флегматиків – за всіма показниками. За статтю: у хлопчиків значущі відмінності у прояві негативних емоцій отримані за вербальним показником, у той час як у дівчат – за всіма показниками. За стилем виховання у родині: у родинах із демократичним стилем виховання значущі відмінності виявлені за вербальним показником, у родинах із гіперопекою – за руховим показником прояву негативних емоцій, із авторитарним стилем – за всіма показниками прояву негативних і за вербальним проявом позитивних емоцій.