Бар'єр "авторитет" –– розділивши людей на авторитетних і неавторитетних людина довіряє лише першим, тобто довіра залежить від суб’єктивних факторів, а не об’єктивних.
Бар'єр "уникнення" –– людина уникає джерела впливу, ухиляється від контактів зі співрозмовником, прикладає всі зусилля, щоб не сприймати повідомлення. Нейтралізується бар'єр шляхом звернення уваги у тримання її (актуальність інформації, новизна, нестандартність подання).
Бар'єр "нерозуміння" –– джерело інформації заслуговує довіри, але інформація "не доходить" (ми не чуємо, не бачимо, не розуміємо її). Виділяють такі бар'єри нерозуміння:
фонетичний (виникає, коли говорять іноземною мовою, використовують багато іноземних слів чи спеціальну термінологію, говорять швидко, незрозуміло, з акцентом);
семантичний (той, хто говорить, і той, хто слухає, укладають різний зміст у слова, різне їх розуміння; використання жаргонних слів тощо);
логічний (виникає, коли немає послідовності та системи викладу інформації: відсутня внутрішня структура промови; не дотримуються основні логічні правила, недостовірна чи недостатня аргументація);
стилістичний (стиль викладу, відповідність форми і змісту основним правилам структурування інформації: правилу рамки і правилу ланцюжка). Правила рамки –– початок і кінець інформаційною ряду запам'ятовується краще, ніж середина. Рамка в спілкуванні становить початок і кінець розмови. При цьому найбільш важливою частиною розмови при неодноразовому діловому спілкуванні є кінець розмови. Правило ланцюжка –– вся інформація має бути якимось чином вибудувана, упорядкована, систематизована, з'єднана в ланцюжок:
Інтерактивна сторона ділового спілкування характеризується тим, що співрозмовники реалізують взаємодію, тобто планують спільну діяльність, обмінюються діями, виробляють форми і норми спільних дій, спрямовані на взаємну зміну їх поведінки, діяльності, відносин, установок з метою забезпечення результативності спілкування і вироблення єдиної стратегії. Для взаємодії характерна причинна залежність дій партнерів, коли поведінка кожного є одночасно і стимулом, і реакцією на поведінку інших. Структурними складовими процесу взаємодії в спілкуванні є суб'єкти взаємодії, взаємний зв'язок (на основі формальних і неформальних відносин), взаємний вплив, взаємні зміни суб'єктів взаємодії (зміна точок зору, поглядів, ставлення тощо).
В процесі взаємодії кожен із суб’єктів орієнтується на свої цілі та цілі партнера, залежно від міри врахування цих цілей виділяють такі стратегії взаємодії:
співпраця –– максимальне досягнення учасника взаємодії свої цілей;
протидія –– орієнтація лише на свої цілі без врахування інтересів партнера;
компроміс –– часткове, проміжне (іноді тимчасове) досягнення цілей партнерів заради збереження умовної рівності та збереження стосунків
поступливість –– принесення в жертву своїх потреб для досягнення цілей партнерів;
ухилення –– ухилення від контактів, відмова від досягнення своїх цілей, щоб не дати виграти партнеру
Серед перерахованих стратегій поведінки немає хороших чи поганих. Усе залежить від конкретної ситуації спілкування, інтересів партнерів і ряду інших факторів.
Ефективність взаємодії залежить також від таких умов, як дистанція в спілкуванні (особистісний простір) та позиції в спілкуванні. У структурі дорослої особистості присутні три стани "я": "батько", "дорослий", "дитина". Домінування того чи іншого стану впливає на характер спілкування між людьми.
Перцептивна сторона ділового спілкування проявляється в сприйнятті зовнішніх ознак співрозмовника, відповідно з його особистісними характеристик-ками, в інтерпретації і прогнозуванні на цій основі його вчинків. Найважливішими інформативними властивостями є: міміка, експресія (засоби прояву почуттів), жести, поза, хода, зовнішній вигляд, особливості голосу та мовлення. Основне завдання сприйняття –– сформувати перше враження про людину. Воно здійснюється під впливом трьох факторів –– фактора переваги, фактора привабливості, фактора ставлення до спостерігача.
Дія фактора переваги проявляється у умовах нерівності партнерів тій чи іншій сфері –– соціальній, інтелектуальній, груповій тощо. Суть в тому, що партнери по спілкуванню схильні систематично переоцінювати якості тих людей, які переважають їх за якимись параметрами. Якщо ж вони мають справу з партнерами, яких вони, на їх думку, в чомусь переважають, то вони їх недооцінюють. Іншими словами, відбувається або загальна недооцінка або загальна переоцінка партнера.
Фактор привабливості забезпечує реалізацію такої схеми: чим більше зовні приваблива для нас людина, тим краща вона для вас в усіх відношеннях. Якщо ж людина неприваблива, то інші її якості недооцінюються. Багато залежить від того, чи подобається нам зовнішність партнера. Якщо так, то ми переоцінюємо його психологічні характеристики, якщо ні — недооцінюємо.
Фактор ставлення до спостерігача регулює включення сприйнята в схему: позитивне ставлення до нас викликає тенденцію приписувати партнерові позитивні властивості та відкидати, ігнорувати негативні. І навпаки: явне недоброзичливе ставлення викликає стійку тенденцію не помічати позитивного і гіперболізавути негативне.
Формування першого враження — не самоціль, а регулятор подальшої поведінки. Воно необхідне для того, щоб визначити головні характеристики співрозмовника і відповідно до них визначити конкретну "техніку спілкування".
Список використаної літератури
1. Данчева О. В., Швалб Ю. М. Практична психологія в економіці та бізнесі. –– К.: Лібра, 1998 .–– 270 с.
2. Кулініч І. О. Психологія управління: Навчальний посібник. — К.: Знання, 2008. — 292 с.
3. Ложкін Г. В., Спасєнніков В. В. Економічна психологія: Навчальний посібник. — 2-гє внд-ня, переробл. і доповн. — К.: ВД "Професіонал", 2007. — 400 с.
4. Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навчальний посібник. –– К.: КНЕУ, 1997. –– 248 с.
5. Мельник Л. П. Психологія управління: Курс лекцій. –– К.: МАУП, 1999. –– 176 с.
6. Психологія управління з основами соціоінтеграції ( у парадигмі праксеології та синергетики): Монографія. –– Житомир: ЖДТУ, 2007. –– 700 с.
7. Психологія управління: Навчальний посібник /За ред. Орбан-Лембрик Л. Е. –– К.: Академвидав, 2003. –– 566 с.