Особистісна тривожність молодших школярів (стр. 6 из 9)
| Число емоційно негативних виборів | ||
| ІТ = | 14 | 100% |
Дані протоколу заносяться в таблицю, де вираховується індекс тривожності кожної дитини.
| П.І | Обчислення ІТ | ІТ(%) |
| Роман Т. | ИТ= 6:14*100% | ІТ=42,8% |
| Катя І. | ІТ= 3:14*100% | ІТ=21,4% |
| Ваня С. | ІТ= 1:14*100% | ІТ=7,1% |
| Руслан Г. | ІТ= 10:14*100% | ІТ=71,4% |
| Юрій В. | ІТ= 2:14*100% | ІТ=14,2% |
| Таня М. | ІТ= 4:14*100% | ІТ=28,5% |
| Ілля П. | ІТ= 1:14*100% | ІТ=7,1% |
| Мирослав Я. | ІТ= 5:14*100% | ІТ=35,7% |
| Марина Т. | ІТ= 6:14*100% | ІТ=42,8% |
| Інга М. | ІТ= 4:14*100% | ІТ=28,5% |
| Юля Д. | ІТ= 7:14*100% | ІТ=50% |
| Вітя Н. | ІТ= 1:14*100% | ІТ=7,1% |
| Сашко К. | ІТ= 2:14*100% | ІТ=14,2% |
| Світла М. | ІТ= 3:14*100% | ІТ=21,4% |
| Олег Б. | ІТ= 6:14*100% | ІТ=42,8% |
На підставі даних таблиці будується графік, що показує рівень тривожності в дітей.
| Х | ||||||||||||||||
    71,4% | А | |||||||||||||||
    50% | Б | |||||||||||||||
| 42,8% | ||||||||||||||||
  35,7% | ||||||||||||||||
  28,5% | ||||||||||||||||
     21,4% | В | |||||||||||||||
  14,2% | ||||||||||||||||
| 7,1% | ||||||||||||||||
| 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | У |
Умовні позначки :
У — Кількість дітей, які брали участь
Х —Індекс тривожності дитини.
А — Діти, у яких виявився високий рівень тривожності.
Б — Діти, у яких виявився середній рівень тривожності.
В — Діти, у яких виявився низький рівень тривожності.
Залежно від індексу тривожності всі діти під розділяються на три групи:
А) Високий рівень тривожності. (індекс тривожності вище 50%)
Б) Середній рівень тривожності. (індекс тривожності від 20 до 50 %)
В) Низький рівень тривожності. (індекс тривожності від 0 до 20%)
Таким чином, з 15 чоловік, які брали участь у тестуванні, виявлено, 4 дітей з високим рівнем тривожності, 6 дітей із середнім рівнем тривожності, 5 дітей з низьким рівнем тривожності.
При високому рівні тривожності подразник за силою майже завжди переважає індивідуально психофізіологічну здатність організму дитини успішно його подолати чи швидко адаптуватися до нього, щоб знизити тривожність. При середньому рівні — подразник часто переважає здатність до адаптації. При низькому (в рамках активізуючої ситуативної тривожності) – лише інколи призводить до неадекватної реакції. Коли вплив подразника закінчується, то реакція у вигляді страху, агресії, апатії тощо при високому рівні тривожності зберігається ще тривалий час (дні, тижні, місяці, роки); при середньому рівні – певний час (години, дні); при низькому – зникає повністю при усуненні дії подразника. У схожих обставинах, навіть коли подразник не діє, реакція тривожності при високому рівні особистісної тривожності виникає завжди; при середньому – часто; при низькому – інколи.
Виявлені фактори виникнення особистісної тривожності та показники її прояву вказують на необхідність організації спеціальної роботи з дітьми молодшого шкільного віку по її подоланню, оскільки високий рівень тривожності негативно впливає на формування емоційної сфери молодших школярів і затримує розвиток пізнавальної сфери та дегармонізує особистість на подальших етапах її становлення. Виявлення рівнів особистісної тривожності свідчить про необхідність проведення роботи з подолання тривожності, яка базувалась би на усуненні факторів її виникнення, розвитку і закріплення у дітей молодшого шкільного віку. Тому на наступних етапах дослідження постало завдання науково визначити та узагальнити ряд психологічних та педагогічних умов подолання особистісної тривожності; передбачити такі форми, методи і засоби психолого-педагогічного впливу, які б забезпечували взаємодію вчителя, батьків, практичного психолога з дитиною в плані попередження і подолання переживань негативної модальності, що можуть призвести до виникнення і закріплення тривожності.
Для подолання шкільної тривожності молодших школярів потрібнорозробити й експериментально впровадити систему роботи. Вона може бути представлена у вигляді комплексної програми, що включає психолого-педагогічні умови та систему психогімнастичних тренінгових вправ для подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Звичайно, потрібно розуміти певну штучність класифікації цих умов, оскільки загальний ефект вони дають лише у взаємодії. Але такий умовний поділ на групи дає можливість чіткіше виразити їх особливості і вказати на шляхи та прийоми забезпечення умов у процесі навчальної діяльності та міжособистісної взаємодії молодших школярів.
При розробці програми варто виходити з припущення, що вона буде ефективна при дотриманні і врахуванні ряду загальних психолого-педагогічних умов розвитку і формування особистості учнів початкової школи: врахування індивідуально-типологічних та вікових особливостей молодших школярів, соціального оточення, в якому живе дитина, аналізу історії її розвитку протягом дошкільного періоду; вивчення і складання диференційованої характеристики пізнавальної, емоційно-вольової і мотиваційної сфери молодшого школяра; виявлення особливостей його поведінки і діяльності в сім’ї, школі та при безпосередньому спілкуванні з учителем, однолітками в ході експериментального дослідження; забезпечення взаємодії між сім’єю та школою у питаннях розвитку навчання і виховання дітей та формування їх особистості. [34, 60]
Суттєвим є дотримання конкретних умов подолання особистісної тривожності молодших школярів, пов’язаних з факторами, які її викликають:
Створення дитині комфортних психофізіологічних умов перебування в школі; культивування педагогом доброзичливості, взаємодопомоги, взаємопідтримки у стосунках між учнями класу в процесі навчальної діяльності; підтримання в класі атмосфери прийняття дитини, захищеності, незалежно від досягнень у навчанні; розширення взаємної довіри, підтримки між вчителем і учнем, учнем і однокласниками.
Забезпечення педагогом індивідуального підходу в навчанні і вихованні молодших школярів; розвиток їх індивідуальності та самостійності; розробка разом з психологом необхідної для цього стратегії і тактики по розвитку довільності, оволодінню компонентами навчальної діяльності, формуванню пізнавальної, емоційно-вольової, мотиваційної сфери.
Оволодіння здатністю чітко ставити мету діяльності; вироблення разом з психологом критеріїв особистісного успіху; розвиток мотиву компетентності; адекватного рівня домагань, перш за все, в навчальній діяльності.
Використання по відношенню до тривожних дітей розгорнутих критеріїв педагогічної оцінки; застосування змістових суджень з максимальним звуженням і конкретизацією сфери їх дії; використання порівняльних оцінок власних успіхів дитини.
Оволодіння учнями прийомами самоаналізу; розвитку у них рефлексії власного “Я”, критичності самооцінки; створення можливостей для зближення оцінки між “Я – реальний” – “Я – ідеальний”; розширення здатності розуміти себе та інших. – Уміння визначати причини тривожності, розуміти психофізіологічні особливості прояву; здатність контролювати, долати її та інші. [34, 60-61]
В роботу з подолання особистісної тривожності учнів початкової школи повинні бути включені і їх батьки. Результати дослідження дають можливість зробити висновок, що подолання тривожності буде значно ефективнішим за умов забезпечення в сім’ї: поваги до індивідуальності дитини; виховання самостійності, розвитку спрямованості на вільний вибір; подолання ригідності; допомога у визначенні шляхів виходу із складної ситуації; формування гармонійної системи цінностей та збереження емоційного комфорту; рефлексивного аналізу батьками власних методів виховання, системи заборон, покарань та заохочень тощо.