1. Тест на оцінку рівня товариськості Ряховського.
За даними таблиці 2.6 можна зробити висновок, що високий рівень товариськості у 69.23 % досліджуваних (18 осіб), середній у 30.77 % (8 осіб), а низький рівень – відсутній.
Таблиця 2.6Кількісні показники тесту на оцінку рівня товариськості
| Рівні | Кількісні показники | |
| Абсолютні (люди) | Відносні (%) | |
| високий | 18 | 69.23 |
| середній | 8 | 30.77 |
| низький | 0 | 0 |
2.Тест на оцінку рівня конфліктності.
За даними таблиці 2.7 можна констатувати, що високий рівень конфліктності у 11.54 % досліджуваних (3 особи), середній у 69.23 % (18 осіб), а низький рівень – у 19.23 % (5 осіб)
Таблиця 2.7 Кількісні показники тесту на оцінку рівня конфліктності
| Рівні | Кількісні показники | |
| Абсолютні (люди) | Відносні (%) | |
| високий | 3 | 11.54 |
| середній | 18 | 69.23 |
| низький | 5 | 19.23 |
3.Тест описання поведінки К. Томаса (адаптація Грішиної).
Всім досліджуваним в якійсьмірі притаманна та чи інша стратегія в конфліктній ситуації.
Кількісні відношення показників типів стратегій поведінки в конфлікті представлена в таблиці 2.8. Проаналізувавши яку, робимо висновок, що із п’яти виділених стратегій поведінки в конфліктній ситуації серед досліджуваних виділяється як найпоширеніший тип компроміс 34.6 % (9 осіб), суперництву віддають перевагу 26.9% (7 досліджуваних), пристосуванню -23.2% (6 осіб), співпраці – 11.5; (3 особи), уникнення – 3.8% (1 особа).
Таблиця 2.8Кількісні показники типів стратегій поведінки в конфлікті
| стратегія | кількісні показники | |
| абсолютні (люди) | відносні (%) | |
| суперництво | 7 | 26.9 |
| співпраця | 3 | 11.5 |
| компроміс | 9 | 34.6 |
| уникнення | 1 | 3.8 |
| пристосування | 6 | 23.2 |
4. Тест на визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В. В. Бойко.
Кількісні відношення рівнів комунікативної агресії представлені в таблиці 2.9. За даними таблиці, ми можемо спостерігати, що низький рівень показали 26.92 % досліджуваних (7 осіб), середній – 61.54 % (16 осіб), високий – 11.54 % (3 особи).
Таблиця 2.9Кількісні відношення рівнів комунікативної агресії
| рівні | кількісні | |
| абсолютні (люди) | відносні (%) | |
| низький | 7 | 26.92 |
| середній | 16 | 61.54 |
| високий | 3 | 11.54 |
Дослідження, що було проведено, констатує той факт, що у більшості підлітків рівень товариськості високий, а низький рівень відсутній у учасників дослідження. Це нам ще раз показує, що ведучий вид діяльності підлітків – міжособистісне спілкування. Рівень конфліктності переважає середній, але є і такі досліджувані, що показали як низький, так і високий рівень. При цьому і рівень агресивності переважно середній (але також є і невисокий і підвищений). Далі проаналізуємо стратегії поведінки в конфліктній ситуації. Всі досліджувані надають перевагу поєднанню стратегій, бо в тій чи іншій ситуації обирають одну із запропонованих стратегій, але, як показало дослідження, все ж частіше використовується така стратегія як компроміс, а рідше за все – уникнення і співпраця, а суперництво і пристосування обрала середня кількість досліджуваних.
Кожний вік є важливим для розвитку людини (як фізичного, так і психічного). Але, все ж таки, підлітковий вік займає особливе місце у віковій психології. Цей період є найскладнішим з усіх дитячих періодів, він являє собою період становлення особистості, саме в цей період відбувається той важливий для кожного з нас момент – перехід від дитячого віку до дорослого. Ведучим видом діяльності виступає міжособистісне спілкування. У підлітковому віці всі сторони розвитку піддаються якісним змінам, утворюються і формуються нові психічні новоутворення, закладаються основи свідомої поведінки, формуються соціальні установки.
Взагалі, якщо казати про спілкування, то це – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також в сприйнятті і розумінні партнерами один одного.
Структура спілкування - три взаємопов’язані сторіни: комунікативна, інтерактивна і перцептивна.
Комунікативна сторона спілкування полягає в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами під час спілкування (обмін діями). Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами зі спілкування і встановлення на цій основі взаєморозуміння.
Також спілкування має декілька видів: воно поділяється за змістом, метою спілкування і засобами.
Виділяють соціальні та психологічні функції спілкування.
Також нагадаємо, що щодо питання визначення конкретного виду ведучий діяльності для підліткового періоду існують дві точки зору: спілкування приймає статус ведучого виду діяльності і має інтимно-особистісний характер, предметом спілкування виступає інша людина однолітка, а зміст і є побудовою і підтриманням особистих відносин з нею. [4] Цієї точки зору дотримуються Д. Б. Ельконін, Т. В. Драгунова, М. С. Коган.[28], а також як ведучий вид діяльності підлітка виступає суспільно корисна діяльність, в процесі якої відбувається подальше засвоєння різноманітних форм взаємовідносин з однолітками, з дорослими і розгортаються, як вважає Д. І. Фельдштейн, нові форми спілкування "як прилучення підлітків до суспільства".[24]
Основні важкі моменти в спілкуванні, конфлікти виникають через батьківський контроль за поведінкою, навчанням підлітка, його вибором друзів і т.д.
В психології конфлікт визначається як "сутичка протилежно напрямлених, несумісних одна з одній тенденцій, окремо взятого епізоду в свідомості, в міжіндивідуальних відносинах індивідів чи груп людей, пов’язаних з негативними переживаннями". [1]
Існує п’ять стратегій поведінки у конфлікті. Підлітки, що спираються на суперництво, в конфлікті частіш за все обирають активний спосіб поведінки. Вони не осмислюють причин, що викликали протиріччя, пошуків шляхів для їх конструктивного вирішення. Агресивність, властива їм при захисті власних інтересів, провокує ескалацію конфлікту і заважає конструктивному вирішенню проблеми.
Підлітки, що обирають стратегію співробітництва, проявляють товариськість та доброзичливість у відносинах , бажання взаємодії з метою припинення конфлікту, високу активність, демонструють властивість брати на себе відповідальність за взаємовідносини.
Підлітки, які обирають компроміс, товариські, напрямлені на спільну діяльність, в якій прагнуть задовольнити потреби всіх сторін.
Підлітки, які частіше за все обирають стратегію уникнення, намагаються якомога швидше анулювати конфліктну ситуацію, тому відмовляються від реалізації власних інтересів, не приймають участь в прийнятті рішень.
У підлітків, що віддають перевагу пристосуванню, особливості самооцінки виражаються в байдужості до власного Я, тенденції недооцінювати свою духовність, сумнівах. Через це вони очікують, що оточуючі будуть сприймати їх негативно, в першу чергу звертаючи увагу на їх недоліки. обираючи такий стиль, вони діють разом з іншими і не намагаються відстоювати власні інтереси.
Відношення з оточуючими – найважливіша сторона життя підлітків. Якщо потреба в повноцінному спілкуванні з дорослими і однолітками, що мають значення для дитини, не буде задоволена, то у дітей з'являються тяжкі переживання. Ці переживання можуть бути пом’якшені і навіть зовсім усунені при розумінні проблем підлітка і бажанні їх усунути.
На підставі проведеного нами психодіагностичного дослідження можна зробити наступні висновки: високий рівень товариськості у 69.23 % досліджуваних, середній у 30.77 %, а низький рівень зовсім відсутній. Також можна робити висновки щодо того, що високий рівень конфліктності у 11.54% досліджуваних, середній у 69.23 %, а низький рівень – у 19.23 %. Тепер зробимо висновки щодо стратегій поведінки в конфліктній ситуації: із п’яти виділених стратегій поведінки в конфліктній ситуації серед досліджуваних виділяється як найпоширеніший тип компроміс 34.6%, суперництво переважає у 26.9%, пристосування – у 23.2%, співпраця – у 11.5%, а уникнення всього у 3.8%. За даними тесту на визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В. В. Бойко, ми підбиваємо підсумки: низький рівень агресії показали 26.92 % досліджуваних, середній – 61.54 % (16 осіб), а високий – 11.54 %.
1. Андреева Г.М. Социальная психология.–М.: Аспект Пресс, 1996.–241 с.
2. Бодалёв А.А. "Личность и общение. – М.: Просвещение, 1983.–271 с.
3. Божович Л. И. "Личность и её формирование в детском возрасте". - М.: Просвещение,1968. – 464 с.
4. "Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков" под редакцией Эльконина Д. Б., Драгуновой Т.В.-М.: Просвещение, 1967. – 372 с.
5. Григорьева Т. Г. "Основы конструктивного общения. Практикум.- Новосибирск: изд-во Новосибирского университета, 1997. – 140 с.
6. Добрович А.Б. "Воспитателю о психологии и психогигиене общения", М.: Просвещение ,1967. – 260 с.
7. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учебное пособие. Ростов на Дону: Издательство "Феникс ",1997 . – 544 с.
8. Казнова Г.В. Взаимосвязь общественно-полезной деятельности и общения подростков //Вопросы психологии.1983, №3. - С. 40-45
9. Киршева А. А., Рябчикова А. А. Психодиагностика личности.- М.: Гелікон, 1995. – 198 с.
10. Клюева Н.В., Касаткина Ю.В. Учим детей общению. Характер, коммуникабелъность. Популярное пособие для родителей и педагогов. – Ярославль: Академия развития, 1996. – 208 с.