Відповідальність за дитину - елемент усвідомленого материнства. Усвідомлене материнство - це, перш за все відмова від стихійного настання материнства. Усвідомлення материнства, окрім бажання мати дітей, полягає ще в осмисленні, в позитивному відношенні до тих нових обов'язків, до того нового життя, в яке вступає жінка, коли вона вирішує стати матір'ю. Велике значення мають ті мотиви, якими жінка керувалася при рішенні питання про народження дитини, які дійсні спонуки наводять її до бажання стати матір'ю. Про дійсно відповідальне відношення до материнства можна говорити тоді, коли майбутня мати повністю усвідомлює його сенс з суспільної і особистої точки зору, коли вона розуміє реальні проблеми, пов'язані з материнством, свідомо бере на себе їх рішення, правильно готує себе до їх реалізації (Хорват Ф.).
Психофізіологічна готовність жінок до материнства.
На рівень психологічної готовності до материнства впливають різні чинники, у тому числі міра психофізіологічної зрілості. Велике значення грає вік жінки, оскільки для жінок різних вікових груп характерні фізіологічні і психологічні особливості, що впливають на готовність до материнства.
Учені стверджують, що вік від 16 до 18 років не є сприятливим для народження дитини ні у фізіологічному, ні в психологічному плані.
Сучасною наукою встановлено, що, не дивлячись на акселерацію - прискорення темпу індивідуального розвитку, - фізична, інтелектуальна і соціальна зрілість, необхідна для народження і виховання дитини, в 16 - 18 років, на жаль, не настає. Першого немовля жінка повинна народити у віці 19 - 28 років (Чимаров )В.М..
Кашапова С.О., досліджуючи психоемоційні і особові особливості у дівчат у віці від 16 до 18 років, які очікували народження дитини, робить висновок про те, що для вагітних цього віку характерні неадекватна самооцінка, внутрішня конфліктність, інфантилізм. При порівнянні отриманих результатів з даними становлення материнської сфери у жінок оптимального дітородного віку, автор відзначає спотворене формування материнської сфери дівчат, що не досягли 19 років, які чекають народження дитини [19].
У жінок у віці 19 -21 роки організм сповна сформований для народження дитини, але для цього віку характерне те, що більшість дівчат зайнята навчанням, що є головним мотивом обмеження народжуваності в цьому віці [22]. Первинне значення має освіта, опанування спеціальності, аби надалі мати гідну роботу.
У віці від 21 року до23 років навчання в основному закінчується, жінка замислюється про своє майбутнє. А саме про заміжжя, сім'ю, дитину, а також роботу. Останнє має важливе значення. Робота має бути цікавою, з гідною зарплатою. Крім того, жінки вважають, що необхідне деякий час, аби влаштуватися на новому робочому місці, досягти певної постійності в професійній діяльності. Все це необхідно для того, щоб «побудувати основу» (побутова улаштованість, хороша зарплата, матеріальне благополуччя) для планованого родинного життя і, зокрема, для народження дитини.
В.С. Корсако вказує, що молоде подружжя, якому від 20 до 22 років знаходяться в самому розквіті фізичної форми. Зараз їм все під силу, у них досить енергії, аби виростити здорового дитини, вагітність і пологи проходят без особливих ускладнень. Але більшість пар в цьому віці ще не вирішили свої матеріальні і житлові проблеми. Крім того, бажання зробити кар'єру, реалізувати свої можливості може перешкодити виконанню батьківськіх і подружніх обов'язків.
Жінка 24-26 років в основному визначається в професійному плані. Також відбувається усвідомлення того, що цілі відносно навчання, роботи досягнуті і тому необхідно «переходити» до постановки і досягнення наступних, а саме, до створення сім'ї і народження дитини. Корсако В.С. вважає, що самий кращий вік у жінок для народження первістка 24-27 років [19].
Учені-медики також вважають цей вік найбільш сприятливим для народження дитини. У жінок, старше 29, років вище частота народження дітей з недостатньою масою тіла і недоношених.
Крім того, кордон в 26 років пояснюється тим, що, починаючи з 25 років, виявляється наступна закономірність: чим старше жінка, тим частіше вона відмовляється від народження дитини [22]. Тому вік, в межах 24-26, років найбільш сприятливий для становлення жінки матір'ю.
1.3 Поняття про післяродову депресію і чинники формування
Післяродова депресія (ПД) - досить широко поширене емоційний розлад. Це тривале і суб'єктивно важкий стан, що супроводиться зниженням настрою, недоліком інтересу до життя, пригніченістю. У жінок з подібним розладом виявляється високий рівень тривоги, інколи - страхи [10].
При ПД часто зустрічаються і соматовегетативні симптоми:
-відсутність або зниження апетиту;
-ті або інші розлади сну (трудність при засипанні, раннє пробудження, поверхневий сон, що не приносить відчуття відпочинку, або кошмарні сновидіння);
-відсутність сил і бажання що-небудь робити, що супроводиться постійним відчуттям втоми;
-неможливість концентруватися на простих життєвих ситуаціях;
-головні болі, запаморочення, мігрень;
-неприємні відчуття в області серця і живота, болю в суглобах;
-порушення менструального циклу, зникнення сексуального потягу.
Для ПД характерна нездатність адекватно оцінювати свій стан, змінити поганий настрій на хороший, тривогу і образливість - на спокій і діловитість. Ситуація посилюється ще і тим, що негативні переживання, що випробовуються жінкою, не схожі на очікувану радість і полегшення, які повинні були б настати після пологів. Виникає відчуття самоти, ізольованості, здається, що ніхто не звертає уваги і абсолютно не надає значення тому, що відбувається з нею, не розуміє всієї важливості її занепокоєння з приводу дитини. Жінці здається, що її стан абсолютно не цікавить оточуючих, що вони не підтримують і не розуміють її.
За даними зарубіжних авторів, післяродова депресія зустрічається у 10-15% жінок, що народили [66].
Дослідження, проведені Г.В. Скобло свідчать про таку ж поширеність післяродових депресивних розладів [66]. У 2 рази частіше зустрічаються легкі депресії, чим помірні.
Як правило, ПД починається в перші дні або перші два тижні після пологів і продовжуються від 1 до 6-7 місяців. Проте Cox, Rooney виявили, що ПД може виникати навіть через три роки після народження дитяти. При цьому жінки, страждаючі депресією, часто не лікувалися протягом року, після її появи, оскільки не була проведена своєчасна діагностика (Gilbert P., 1992, C.48).
Чинники формування післяродової депресії
Післяродова депресія обумовлена дією широкого спектру всіляких чинників. Можна виділити чотири основні групи цих чинників:
1.спадкова схильність до афективних розладів;
2.фізичні і фізіологічні причини (зміни організму під час вагітності і після пологів і тому подібне);
3.соціальні чинники (особливості сім'ї і соціального оточення);
4.психологічні чинники (особливості особи жінки, сприйняття себе як жінки, матері і тому подібне).
Слід зазначити, що, як правило, причини ПД носять комплексний характер. Розглянемо їх детальніше.
Спадкова схильність до афективних розладів, як правило, виявляється задовго до вагітності і пологів. Такі жінки часто випробовують значні емоційні коливання: «напади» дратівливості, в’ялості, стомлюваності, підвищеної плаксивості. Інколи їх супроводить схильність до тривог і страхів, вегетативні порушення (запаморочення, головний біль, нудота, озноб, прискорене серцебиття і сечовипускання, порушення сну і апетиту). Вагітність і пологи служать лише поштовхом для виникнення депресивного стану.
Під час вагітності відбувається сильна зміна рівня гормонів в організмі жінки: змінюється як кількість гормонів, що виділяються, так і їх співвідношення. Зростаючий рівень гормонів забезпечує оптимальний кровотік в судинах плаценти, а у момент пологів - здібність матки до скорочень. Після пологів різке зниження прогестерону і естрогену викликає зміну емоційного стану жінки, виникнення в’ялості. Гормональні причини зазвичай пов'язують з післяродовим смутком, який триває від декількох годинників до 3-х днів, але не більш.
До фізіологічних чинників виникнення ПД також можна віднести перевтому і недосипання, пов'язані з годуванням і доглядом за новонародженим.
Також післяродові психічні розлади можуть бути пов'язані з інфекцією, що попала в організм під час пологів через статеві органи. Фізичний стан після пологів також може розглядатися як один з чинників ПД, наприклад, наявність швів, втома, труднощі з туалетом, вживанням їжі, відсутність комфорту в палаті. З фізичним станом також пов'язано прийняття образу тіла після пологів. Жінки, які бояться втратити тонкість талії, переживають за стан фігури, хворобливо сприймають появу живота, що обвиснув, переживають, що ніколи не удасться відновити колишні форми.
До соціальних чинників виникнення ПД в першу чергу відносяться стосунки в сім'ї, оскільки в післяродовому періоді підтримка і увага близьких стають украй необхідні для жінки. Будь-які складнощі у взаєминах з чоловіком і батьками можуть стати провокуючим чинником післяродової депресії.
Зміни, що відбуваються в житті сім'ї після появи дитяти, також грають роль у виникненні депресії. Стосунки між подружжям, батьківські стосунки поточні і попередні, життєві події, здібності і взаємини, що підтримують, відбиваються на стані матері і дитини. Наприклад, якщо батько дитини відмовляється допомагати дружині в догляді за дитям або проявляє недостатньо уваги до дружини.