Емоційна пам'ять - це пам'ять на почуття. Даний вид пам'яті полягає в нашій здатності запам'ятовувати й відтворювати почуття. Емоції завжди сигналізують про те, як задовольняються наші потреби й інтереси, як здійснюються наші відносини з навколишнім світом. Тому емоційна пам'ять має дуже важливе значення в житті й діяльності кожної людини. Пережиті й збережені в пам'яті почуття виступають у вигляді сигналів, або спонукують до дії, або утримуючих від дій, що викликали в минулому негативні переживання. Відтворені, або вторинні, почуття можуть значно відрізнятися від первісних. Це може виражатися як у зміні сили почуттів, так і в зміні їхнього змісту й характеру.
Образна пам'ять - це запам'ятовування, збереження й відтворення образів раніше, що сприймалися предметів, і явищ дійсності. Характеризуючи образну пам'ять, варто мати на увазі всі ті особливості, які характерні для подань, і, насамперед їхня блідість, фрагментарність і нестійкість. Ці характеристики властиві й для даного виду пам'яті, тому відтворення сприйнятого раніше нерідко розходиться зі своїм оригіналом. Причому із часом ці розходження можуть істотно заглиблюватися.
Відхилення подань від первісного образа сприйняття може йти по двох шляхах: змішання образів або диференціація образів. У першому випадку образ сприйняття втрачає свої специфічні риси й на перший план виступає те загальне, що є в об'єкта з іншими схожими предметами або явищами. У другому випадку риси, характерні для даного образа, у спогаді підсилюються, підкреслюючи своєрідність предмета або явища.
Особливо варто зупинитися на питанні про те, від чого залежить легкість відтворення образа. Відповідаючи на нього, можна виділити два основних фактори. По-перше, на характер відтворення впливають змістовні особливості образа, емоційне фарбування образа й загальний стан людини в момент сприйняття. По-друге, легкість відтворенні залежить від стану людини в момент відтворення. Точність відтворення значною мірою визначається ступенем залучення мови при сприйнятті. Те, що при сприйнятті було названо, описано словом, відтворюється більш точно.
Багато дослідників розділяють образну пам'ять на зорову, слухову, дотикальну, нюхову, смакову. Подібний поділ пов'язане з перевагою того або іншого типу відтворених подань.
Словесно-логічна пам'ять виражається в запам'ятовуванні й відтворенні наших думок. Ми запам'ятовуємо й відтворюємо думки, що виникли в нас і процесі обмірковування, міркування, пам'ятаємо зміст прочитаної книги, розмови із друзями.
Особливістю даного виду пам'яті є те, що думки не існують без мови, тому пам'ять на них і називається не просто логічної, а словесно-логічної. При цьому словесно-логічна пам'ять проявляється у двох випадках:
а) запам'ятовується й відтворюється тільки зміст даного матеріалу, а точне збереження справжніх виражень не потрібно;
б) запам'ятовується не тільки зміст, але й буквальне словесне вираження думок (завчання думок). Якщо в останньому випадку матеріал взагалі не піддається значеннєвій обробці, то буквальне завчання його виявляється вже не логічним, а механічним запам'ятовуванням.
Розвиток обох видів словесно-логічної пам'яті також відбувається не паралельно один одному. Завчання напам'ять у дітей протікає іноді з більшою легкістю, чим у дорослих. У той же час у запам'ятовуванні змісту дорослі, навпаки, мають значні переваги перед дітьми. Це пояснюється тим, що при запам'ятовуванні змісту насамперед запам'ятовується те, що є найбільш істотним, найбільш значимим. У цьому випадку очевидно, що виділення істотного в матеріалі залежить від розуміння матеріалу, тому дорослі легше, ніж діти, запам'ятовують зміст. І навпаки, діти легко можуть запам'ятати деталі, по набагато гірше запам'ятовують зміст.
Існує й такий розподіл пам'яті на види, що прямо пов'язане з особливостями самої виконуваної діяльності. Так, залежно від цілей діяльності пам'ять ділять на мимовільну й довільну. У першому випадку мається на увазі запам'ятовування й відтворення, що здійснюється автоматично, без вольових зусиль людини, без контролю з боку свідомості. При цьому відсутня спеціальна мета щось запам'ятати або пригадати, тобто не ставиться спеціальне мнемічне завдання. У другому випадку таке завдання присутня, а сам процес вимагає вольового зусилля.
Невимушене запам'ятовування не обов'язково є більше слабким, чим довільне. Навпроти, часто буває так, що мимоволі засвоєний матеріал відтворюється краще, ніж матеріал, що спеціально запам'ятовувався. Наприклад, мимоволі почута фраза або сприйнята зорова інформація часто запам'ятовується більш надійно, ніж якби ми намагалися запам'ятати її спеціально. Мимоволі запам'ятовується матеріал, що виявляється в центрі уваги, і особливо тоді, коли з ним зв'язана певна розумова робота. Здатність постійно накопичувати інформацію є найважливішою особливістю психіки, носить універсальний характер, охоплює всі сфери й періоди психічної діяльності й у багатьох випадках реалізується автоматично, майже несвідомо.
Ефективність довільної пам'яті залежить:
1. Від цілей запам'ятовування (наскільки міцно, довго людина хоче запам'ятати).
2. Від прийомів завчання. Прийоми завчання бувають:
а) механічне дослівне багаторазове повторення - працює механічна пам'ять, витрачається багато сил, часу, а результати низькі.
6) логічний переказ, що включає логічне осмислення матеріалу, систематизацію, виділення головних логічних компонентів інформації, переказ своїми словами - працює логічна пам'ять (значеннєва) - вид пам'яті, заснований на встановленні в запам'ятовує матеріалі, що, значеннєвих зв'язків.
в) образні прийоми запам'ятовування (переклад інформації в образи, графіки, схеми, картинки) - працює образна пам'ять. Образна пам'ять буває різних типів: зорова, слухова, моторно-рухова, смакова, дотикальна, нюхова, емоційна;
г) мнемотехнічні прийоми запам'ятовування (спеціальні прийоми для полегшення запам'ятовування).
Пам'ять є у всіх живих істот. З'явилися дані про здатності до запам'ятовування навіть у рослин. У самому широкому змісті пам'ять можна визначити як механізм фіксації ні формації, придбаної й використовуваної живим організмом. Людська пам'ять - це насамперед нагромадження, закріплення, збереження й наступне відтворення людиною свого досвіду, тобто всього, що з ним відбулося. Пам'ять - це спосіб існування психіки в часі, утримання минулого, тобто того, чого вже немає в сьогоденні. Тому пам'ять - необхідна умова єдності людської психіки, нашої психологічної ідентичності.
Більшість психологів визнає існування декількох рівнів пам'яті, що розрізняються по тому, як довго на кожному з них може зберігатися інформація. Першому рівню відповідає сенсорний тип пам'яті. Її системи втримують досить точні й повні дані про те, як сприймається мир нашими органами почуттів на рівні рецепторів. Тривалість збереження даних 0,1- 0,5 сек.
Якщо отримана інформація приверне увагу вищих відділів мозку, вона буде зберігатися ще близько 20 сек. (без повторення або повторного відтворення сигналу, поки мозок її обробляє й інтерпретує). Це другий рівень - короткочасна пам'ять.
Короткочасна пам'ять все-таки піддається свідомій регуляції, може контролюватися людиною. А «безпосередні відбитки» сенсорної інформації повторити не можна, вони зберігаються лише десяті частки секунди й продовжити їхня психіка можливості не має.
Будь-яка інформація спочатку попадає в короткочасну пам'ять, що забезпечує запам'ятовування однократно пред'явленої інформації на короткий час, після чого інформація може забутися повністю або перейти в довгострокову пам'ять, але за умови 1-2-кратного повторення. Короткочасна пам'ять (КП) обмежена по обсязі, при однократному пред'явленні в КП міститься в середньому 7(2. Це магічна формула пам'яті людини, тобто в середньому з одного разу людина може запам'ятати від 5 до 9 слів, цифр, чисел, фігур, картинок, шматків інформації. Головне домогтися, щоб ці «шматки» були більш інформаційно насичені за рахунок угруповання, об'єднання цифр, слів у єдиний цілісний «шматок-образ».
Довгострокова пам'ять забезпечує тривале збереження інформації. Вона буває двох типів:
1) ДП зі свідомим доступом (тобто людина може по своїй волі витягти, згадати потрібну інформацію);
2) ДП закрита (людина в природних умовах не має до неї доступу, лише при гіпнозі, при роздратуванні ділянок мозку може одержати до неї доступ і актуалізувати у всіх деталях образи, переживання, картини всього життя).
Оперативна пам'ять - вид пам'яті, що проявляється в ході виконання певної діяльності, що обслуговує цю діяльність завдяки збереженню інформації, що надходить як із КП, так і із ДП, необхідної для виконання поточної діяльності.
Проміжна пам'ять забезпечує збереження інформації протягом декількох годин, накопичує інформацію протягом дня, а час нічного сну приділяється організмом для очищення проміжної пам'яті й категоризації інформації, накопиченої за минулий день, перекладу її в довгострокову пам'ять. По закінченні сну проміжна пам'ять знову готова до прийому нової інформації. У людини, що спить менш трьох годин у добу, проміжна пам'ять не встигає очищатися, у результаті порушується виконання розумових, обчислювальних операцій, знижується увага, короткочасна пам'ять, з'являються помилки в мові, у діях.
Пам'ять, як і будь-який інший пізнавальний психічний процес, має певні характеристики. Основними характеристиками пам'яті є: обсяг, швидкість засвоєння, точність відтворення, тривалість збереження, готовність до використання збереженої інформації.