Виявилося, що більшу роль у закріпленні інформації грають ті ж підкіркові області, які відповідальні за афективну й мотиваційну активацію психіки.
Наш психічний мир різноманітний і різнобічний. Завдяки високому рівню розвитку нашої психіки ми багато чого можемо й багато чого вміємо. У свою чергу, психічний розвиток можливо тому, що ми зберігаємо придбаний досвід і знання. Усе, що ми довідаємося, кожне наше переживання, враження або рух залишають у нашій пам'ятівідомий слід, що може зберігатися досить тривалий час і при відповідних умовах проявлятися знову й ставати предметом свідомості. Тому під пам'яттю ми розуміємо запечатані, збереження, наступне дізнавання й відтворення слідів минулого досвіду. Саме завдяки пам'яті людей у стані накопичувати інформацію, не втрачаючи колишніх знань і навичок. Пам'ять займає особливе місце серед психічних пізнавальних процесів. Багатьма дослідниками пам'ять характеризується як «наскрізний» процес, що забезпечує наступність психічних процесів і поєднує всі пізнавальні процеси в єдине ціле.
Свідомість того, що сприйманий у цей момент предмет або явище сприймалися в минулому, називається дізнаванням.
Однак ми можемо не тільки дізнаватися предмети. Ми можемо викликати в нашому знанні образ предмета, що у цей момент ми не сприймаємо, але сприймали його раніше. Цей процес - процес відтворення образа предмета, сприйманого нами раніше, але не сприйманого в цей момент, називається відтворенням. Відтворюються не тільки сприймані в минулому предмети, по й наші думки, переживання, бажання, фантазії й т.д.
Необхідною передумовою дізнавання й відтворення є запам'ятовування, того, що було сприйнято, а також його наступне збереження.
Таким чином, пам'ять - це складний психічний процес, що складається з декількох приватних процесів, зв'язаних один з одним. Пам'ять необхідна людині, - вона дозволяє йому накопичувати, зберігати й згодом використати особистий життєвий досвід, у ній зберігаються знання й навички. Перед психологічною наукою коштує ряд складних завдань, пов'язаних з вивченням процесів пам'яті: навчання того, як запам'ятовуються сліди, які фізіологічні механізми цього процесу, які умови сприяють цьому збереженню, які його границі, які прийоми можуть дозволити розширити обсяг відбитого матеріалу. Крім цього існують і інші питання, на які необхідно дати відповідь. Наприклад, як довго можуть зберігатися ці сліди, які механізми збереження слідів на короткі й довгі відрізки часу, які ті зміни, які перетерплюють сліди пам'яті, що перебувають у схованому (латентному) стані і як ці зміни впливають на протікання пізнавальних процесів людини.
1. Крутецкий В.А. Психологія. - М.: Освіта, 1986.
2. Маклаков А.Г. Загальна психологія. - Спб.: Питер, 2001.
3. Загальна психологія. За редакцією В. В. Богословського. - М.: Освіта, 1973.
4. Столяренко Л.Д. Основи психології. - Ростов н/Д: Фенікс, 1999.
5. Лурия А.Р. Маленька книжка про велику пам'ять. Изд.МГУ, 1968.
6. Немов Р.С. Психологія. Кн. 1. «Загальні основи психології», 1997.
7. Петров Е.А. «Метод навчання ЦИТ», 1932.
8. Платонов К.К. «Цікава психологія», 1962.
9. Файгенберг И.М. Пам'ять і навчання. ЦОЛИТУВ. – М, 1984.