аналітична оцінка ситуації і визначення першорядних проблем об'єкта;
розробка плану дій, спрямованих на подолання труднощів у розв'язанні нагальних проблем;
реалізація плану дій;
оцінка отриманих результатів, а саме ступеня вирішення соціальних проблем об'єкта та ефективності власної діяльності.
Для належного та ефективного виконання своїх професійних завдань соціальний працівник повинен відповідати основним професійно-кваліфікаційним характеристикам, а саме:
I. Повинен знати:
основні нормативні акти України, які стосуються питань соціальної політики, соціального захисту і соціальної роботи;
загальнотеоретичні основи правничих і політичних дисциплін в обсязі, необхідному для бездоганного виконання своїх службових обов'язків у сфері соціальної роботи;
загальні, конкретні і практичні проблеми в галузі соціальної політики і соціальної роботи, які існують у його територіальних громадах;
етику та культуру ділового спілкування;
проблеми соціального захисту членів територіальної громади.
II. Повинен вміти:
інтегрувати теоретичні знання та практичний досвід;
реалізувати професійні вміння на практиці;
послуговуватися етичними принципами;
аналізувати власні вміння та навички, рівень знань, поведінку, особисті риси;
налагодити посередницьку діяльність між об'єктом (громадянином, сім'єю чи домогосподарством) і державою і суспільством;
спонукати людину до позитивних змін у її житті, ініціювати до самореалізації власного потенціалу та самодостатності;
співчувати чужому горю;
бути гуманістом;
оцінювати ефективність власної роботи та дієвість застосованих методів і моделей.
Ефективне провадження соціальної роботи вимагає від соціального працівника високого професіоналізму, адекватної реакції на непросту соціально-економічну та духовно-моральну ситуацію, яка склалася в Україні, застосування принципово нових способів соціального захисту, спрямованих на подолання негативних наслідків реформ і на більш повне задоволення соціальних потреб різних категорій населення.
Професіоналізм у соціальній роботі - це не просто лозунг, дещо віддалений від реалій українського сьогодення, а сутнісна характеристика таких специфічних видів діяльності, як соціальне обслуговування, соціальна освіта, інші соціальні компоненти [2, с.70].
Професіоналізм соціального працівника означає наявність:
професійного покликання та майстерності;
глибокої мотивації до виконання соціальної роботи;
соціально-генетичної схильності до роботи з людьми;
здатності до постійного навчання і самореалізації;
об'єктивно-критичного ставлення до своєї діяльності.
Професійно-особистісне становлення та розвиток спеціалістів соціальної роботи передбачає формування професійного покликання, отримання профільної освіти, вдосконалення професійної майстерності і розвиток таких духовно-моральних цінностей, як милосердя, співчуття, емпатія, відчуття громадянської та соціальної справедливості, вміння працювати з людьми, а також навичок самореалізації та самовдосконалення. Певні кроки у напрямі формування відповідного освітнього рівня соціального працівника в Україні вже зроблено, однак низьким залишається статус соціального працівника.
Працівники служб соціального захисту (як спеціалісти, так і державні та недержавні службовці) часто не вважають себе соціальними працівниками. Їх уже започатковано завдяки постанові Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. за № 507, згідно з якою соціальну роботу виокремлено як спеціальність (код спеціальності 8.040202), відкрито близько двох десятків кафедр, факультетів, відділень у навчальних закладах різних рівнів акредитації, які готують соціальних працівників (одним із перших таку підготовку започаткував Національний університет „Києво-Могилянська академія” у школі соціальної роботи). Фахівці працюють над створенням професіограми соціального працівника, розробкою освітніх стандартів для цих навчальних закладів.
Чіткому окресленню статусу цієї професії сприятиме прийняття на державному рівні Етичного кодексу соціального працівника, який набув чинності у багатьох країнах світу (у США - з 1990 p., в Росії - з 1994 p) [2, с.72].
Для справжнього визнання в Україні соціальної роботи як професії потрібні значна координація зусиль між провідними установами та організаціями соціального захисту й освіти, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування усіх рівнів; створення мережі робочих місць для подальшого працевлаштування соціальних працівників.
1. Дуткевич Т.В., Савицька О.В. Вступ до спеціальності: практична психологія. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2005. - 208 с.
2. Малкина-Пых И.Г. Справочник практического психолога. - М.: Эксмо, 2005. - 781 с.
3. Мілютіна К.Л. Теорія та практика психологічного тренінгу. - К.: МАУП, 2004. - 192 с.
4. Панок В.Г., Титаренко Т.М., Чепелєва Н.В. Основи практичної психології. - К.: Либідь, 2006. - 536 с.
5. Практикум з психології. - Чернівці: Рута, 2006. - 360 с.