КИЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з курсу: “Логіка”
на тему: “Предмет і метод логіки”
Виконав: студент І курсу 3 групи
юридичного факультету
заочного відділення
Корендюк Сергій Григорович
залікова книжка № 037321
КИЇВ
План:
1. Вступ.
2. Визначення логіки як науки.
3. історичні етапи розвитку логічного знання.
4. Значення логіки для юристів.
5. Висновки.
6. Список використаної літератури.
Виникаючи з насущних потреб суспільства і розвиваючись разом з ним, логіка, у свою чергу, має на нього зворотній і більш-менш значний вплив. Її соціальне призначення і роль у суспільстві визначаються насамперед її природою і тим місцем, що вона займає в загальній системі культури.
Під культурою взагалі розуміється сукупність цінностей накопичених людством. При цьому маються на увазі не тільки результати матеріальної і духовної діяльності людей, але і засоби цієї діяльності, і способи її здійснення. Логіка, як це очевидно, відноситься до духовного компонента культури і лише через нього так чи інакше втілюється в тих чи інших елементах матеріальної культури. Але яке вона займає місце? Будучи однією з найстарших і найважливіших наук в історії людства, вона входить невід'ємною складовою в систему наук, що утворюють інтелектуальне ядро духовної культури, і разом з ними виконує різноманітні і відповідальні функції в суспільстві. У цих соціальних функціях логіки виявляється її сутність і глибока специфіка як науки. Основними з таких функцій виступають наступні.
1). Пізнавальна функція. Як і будь-яка наука взагалі, логіка має справу з відкриттям і дослідженням об'єктивних законів, з тією лише істотною різницею, що це закони не зовнішнього світу, а мислення. У цьому розумінні, займаючи важливе місце в загальній системі пізнання світу, логіка виконує насамперед загальнонаукову - пізнавальну функцію, тобто пояснювальну і передбачувану. Вона дає більш-менш точне пояснення визначеної групи явищ і процесів мислення, а на цій основі - пророкування при яких умовах можливе досягнення щирих знань і які наслідки неправильного ходу міркування.
2). Світоглядна функція. Логіка, як відзначалося вище, особлива наука. Якщо в природних і суспільних науках мислення служить лише засобом пізнання дійсності, то в логіці - безпосередньою метою пізнання. Тому, розкриваючи закономірності мислення як однієї з найважливіших сфер дослідження поряд із природою і суспільством ця наука тим самим вносить свій вагомий внесок у те чи інше рішення фундаментальної філософської проблеми. Отже, вона активно бере участь у формуванні світогляду людей, більш-менш чіткої сукупності їх узагальнених поглядів на світ у цілому і на відношення людини до цього світу.
3). Методологічна функція. Як і будь-яка теорія взагалі, логічна теорія, будучи результатом попереднього пізнання свого об'єкта, стає засобом, а отже і методом його подальшого пізнання. Але як дуже широка теорія, що досліджує процес мислення, який виявляється у всіх науках без винятку, логіка забезпечує і їх визначеним методом пізнання. Це справедливо вже стосовно традиційної формальної логіки, основу якої складає теорія умовиводів і доказів, що обслуговує науки методами одержання вивідного знання. Це ще більш справедливо у відношенні символічної логіки, що розробляє нові спеціальні математичні методи рішення розумових задач. І звичайно, це особливо справедливо щодо діалектичної логіки, вимоги якої і є, власне кажучи, вимоги найбільш загального, діалектичного методу, використовуваного багатьма науками.
4). Ідеологічна функція. Зароджуючись і розвиваючись у класовому суспільстві, логіка ніколи не була нейтральної в ідеологічній боротьбі. Вона служила важливим засобом обґрунтування однієї ідеології, знаряддям боротьби з іншою. У ній самій завжди розгорталося ідейне протиборство найважливіших філософських напрямків - матеріалізму й ідеалізму, діалектики і метафізики. Звідси і її ідеологічна функція.
Свої найважливіші функції логіка виконувала на всіх етапах свого розвитку, хоча виявлялися вони в різний час по-різному. У сучасних умовах її роль і значення особливо зростають. Це обумовлено двома основними обставинами.
Одна з них – це особливості сучасного етапу розвитку самого суспільства. Цей етап характеризується зростанням ролі наук у розвитку всіх сторін громадського життя, її проникненням в усі пори соціального організму. Відповідно до цього підсилюється і значення логіки, що досліджує засоби і закономірності наукового пізнання. Роль науки, а виходить, і логіки особливо значна в нашій країні в умовах переходу до ринкової економіки, що вимагає осмислення нових, складних і різноманітних економічних і соціальних процесів, що протікають у житті суспільства.
Інша обставина – це потреби розвитку науково-технічної революції. Ця революція означає, що наука і техніка переходять на якісно новий і більш високий етап свого розвитку, коли підсилюється значення абстрактного мислення. В зв'язку з цим зростає значення логіки, що досліджує його структуру, форми і закони. Потреба в логіці, особливо символічній, стає усе більш відчутна в нашій країні на новому етапі розгортання науково-технічної революції, пов'язаного із широкою комп'ютеризацією виробництва, керування, обслуговування, в умовах інтенсивного розвитку інформатики й інших її новітніх напрямків.
В той же час, слово "логіка" походить від давньогрецького слова "логос", яких можна перевести як "поняття", "розум", "міркування". В даний час воно вживається в наступних основних значеннях.
По-перше, цим словом позначають закономірності в зміні і розвитку речей і явищ об'єктивного світу. Закономірності в зміні і розвитку речей і явищ об'єктивного світу називають об'єктивною логікою.
По-друге, словом "логіка" позначають особливі закономірності в зв'язках і розвитку думок. Ці закономірності називають суб'єктивною логікою. Закономірності в зв'язках і розвитку думок є відображенням об'єктивних закономірностей.
Логікою називають також науку про закономірності в зв'язках і розвитку думок.
Логіка - складний, багатогранний феномен духовного життя людства. В даний час існує безліч самих різних галузей наукового знання. У залежності від об'єкта дослідження вони поділяються на науки про природу - природничі науки і науки про суспільство - суспільні науки. У порівнянні з ними своєрідність логіки полягає в тім, що її об'єктом виступає мислення.
У чому ж специфіка логіки в порівнянні з іншими науками, що вивчають мислення?
· Філософія досліджує мислення в цілому. Вона вирішує фундаментальні філософські питання, пов'язані з відношенням людини і його мислення до навколишнього світу.
· Психологія вивчає мислення як один із психічних процесів поряд з емоціями, волею і т.д. Вона розкриває взаємодію з ними мислення в ході практичної діяльності і наукового пізнання, аналізує спонукальні мотиви розумової діяльності людини, виявляє особливості мислення дітей, дорослих, психічно нормальних людей і осіб з відхиленнями.
· Фізіологія розкриває матеріальні, фізіологічні процеси, досліджує закономірності цих процесів, їх фізико-хімічні і біологічні механізми.
· Кібернетика виявляє загальні закономірності керування і зв'язку в живому організмі, технічному пристрої, у мисленні людини, пов'язаному насамперед з його управлінською діяльністю.
· Лінгвістика показує нерозривний зв'язок мислення з мовою, їх єдність і розходження, їх взаємодію між собою. Вона розкриває способи вираження думок за допомогою мовних засобів.
Своєрідність же логіки як науки про мислення саме в тому, що вона розглядає цей загальний для ряду наук об'єкт під кутом зору його функцій і структури, тобто ролі і значення в пізнанні і практичній діяльності, і в той же час з погляду складових його елементів, а також зв'язків і відносин між ними. Це і є власний, специфічний предмет логіки. Тому вона визначається як наука про форми і закони правильного мислення, що веде до істини.
Що ж таке логічна культура? Це культура мислення, що виявляється в культурі письмового й усного мовлення. Вона включає:
а) визначену сукупність знань про засоби розумової діяльності, її форми і закони;
б) уміння використовувати ці знання в практиці мислення, оперувати поняттями, правильно робити ті чи інші логічні операції з ними, будувати умовиводи доводити і спростовувати;
в) навички аналізу думок - як своїх власних, так і чужих, для того щоб виробляти найбільш раціональні способи міркування, запобігати логічним помилкам, а якщо вони допущені, знаходити й усувати їх. Зрозуміло, вироблення логічної культури - справа довга і важка. І значення логіки тут, безсумнівно, велике. Говорячи про це значення, важливо уникати двох крайностей: як переоцінки логіки, так і її недооцінки. З одного боку, не можна думати, начебто логіка учить нас мислити. Це було б великим перебільшенням. Логіка не вчить нас мислити так само, як фізіологія не вчить переварювати їжу. Мислення - такий же об'єктивний процес, як і травлення. Саме використання логіки припускає наявність двох необхідних умов: по-перше, визначеної здатності до мислення, а по-друге, відомої суми знань. Люди мислили, і мислили більш-менш правильно задовго до появи логіки. Вона сама виникла лише як узагальнення практики мислення, і притім правильного мислення. Ще знаменитий оратор стародавності Демосфен думав, що ми від природи вміємо викладати як була справа, і доводити те, що нам потрібно та спростовувати це. І в даний час багато людей, не знаючи логіки, мислять і міркують досить правильно.
Чи означає це, що без неї можна обійтися? Ні. Це було б іншою крайністю: ігноруванням чи зменшенням її значення, недооцінкою. Насправді, без логіки важко обходитися, якщо ми хочемо, щоб наша думка протікала правильно не тільки в простих, повсякденних, але й у складних, теоретичних міркуваннях. Вивчення логіки відкриває можливість надійно контролювати мислення з боку його форми, структури, побудови, перевіряти його правильність, попереджати логічні помилки виявляти і виправляти їх. У цьому відношенні вона те саме що граматика, освоєння якої дозволяє робити лінгвістичний аналіз письмового чи усного мовлення, попереджати граматичні помилки або швидко знаходити їх і виправляти.