З соціалізацією безпосередньо пов'язана проблема спільності підлітків і їх підпорядкування груповим нормам і правилам. Підлітків розглядають як особливу соціально-психологічну групу з своїми нормами, установками, цінностями, з своєю субкультурою. Відчуття приналежності до якої-небудь групи має істотне значення для розвитку особи підлітка. Норми і цінності групи інтеріоріуються підлітком. Вони стають ніби його власними, такими, що впливають на етичний розвиток. Існуюча розбіжність між нормами групи підлітків і нормами дорослих виражає одну з найважливіших потреб підлітка - в самостійності, в особистій автономії.
Підлітковий вік характеризується появою в самосвідомості нового відчуття - так званого "відчуття дорослості". Це виражається в прагненні бути і вважатися дорослим. Одним із способів прояву відчуття дорослості є протест і непокора, негативізм до вимог дорослого. За допомогою цих засобів підліток намагається добитися рівного положення дорослим, намагається вирватися з-під їх опіки [56, 105 і ін.].
Через вказані вище суперечливі чинники (відносини з дорослими) і практично повну підлеглість нормам групи, в підлітковому віці існує небезпека виникнення різних форм девіантної і протиправної поведінки.
Особа формується під впливом безлічі чинників, найважливішими з яких є соціальне і сімейне середовище, виховання і навчання, самовиховання і діяльність. Рушійною силою розвитку є суперечності, до яких безпосередньо відносяться конфлікти. І вдало дозволена суперечність (конфлікт) приводить до чергового стрибка (або плавному розвитку) особи.
Спілкування надає величезний вплив на формуванні особи. Воно опосередкує зв'язок окремої людини з суспільством, будучи одним з шляхів засвоєння соціального досвіду. У дитинстві міжособове спілкування стимулює психічний розвиток і полегшує соціальну пристосовність індивіда [79, з. 7]. "Саме у спілкуванні, і перш за все в безпосередньому спілкуванні із значущими іншими (батьками, педагогами, однолітками і т. д.), відбувається становлення людської особи, формування найважливіших її властивостей, етичної сфери, світогляду" [126, з. 3].
На думку Я.Л. Коломінського, спілкування - "це інформаційна і наочна взаємодія, в процесі якої реалізуються, виявляються і формуються міжособові взаємини" [86].
У підлітковому віці на розвиток особи роблять вплив групові і суспільно вироблені норми і правила, такі психологічні механізми, як інтеріорізація і екстеріорізація.
Принцип действия інтеріорізації заключается в превращении внешних предметных действий, норм, способов поведения во внутренние процессы, психические образования. Екстеріорізація, напротив, предполагает переход внутренних состояний во внешние, практические действия, формы поведения. С каждым переходом внутреннего во внешнее происходит совершенствование поведения человека. Таким образом, взаимные переходы внешнего во внутреннее и внутреннего во внешнее обеспечивают развитие личности человека [78, с. 41].
На розвиток особи людини роблять вплив і інші психологічні механізми. Це наслідування і ідентифікація, внутрішньогрупова навіюваність, яка виявляється в некритичному ухваленні думок і позицій референтної групи (молодші школярі і підлітки), а також самоконтроль і самоаналіз, тобто механізм рефлексії (властивий старшим підліткам і старшим школярам).
Наступною своєрідністю соціалізації є обумовленість розвитку дитини не тільки актуальними, але і передуючими впливами, які відображені в його ідеалах, мріях, цілях і інших психічних утвореннях.
Важливим, але мало вивченим чинником розвитку особи, є перебудова особових утворень в процесі виховання [78, з. 43].
Цей список чинників, що впливають на розвиток особи далеко не повний. Багато чинників розвитку особи реалізуються в певних педагогічних умовах.
Зупинимося докладніше на міжособовому спілкуванні.
Спілкування грає величезну роль в житті суспільства, виступаючи необхідною умовою формування не тільки окремої особи, але і психологічним середовищем розвитку основних психічних і соціальних якостей людини [76, з. 4]. Без міжособового спілкування неможливе повноцінне формування психічних функцій людини, його психічних властивостей і всієї особи в цілому [126, з. 8].
З вищесказаного можна зробити висновок: порушення спілкування викличе порушення в процесі формування особи, процесі формування психічних функцій, процесі привласнення соціальних норм і цінностей і, в цілому, соціалізації. Недозволений конфлікт з деструктивним ухилом неминуче порушує спілкування з опонентом. Якщо як опонент виступає група або, що набагато плачевніше, все суспільство в цілому, то можливі глобальні порушення всієї особи індивіда. Проте конфлікт може бути не тільки деструктивним, але і конструктивним (див. пункт 1.1).
Конфлікт, відзначає М.В. Шугуров, є атрибутом буття особи, і усунення конфлікту одночасно означає усунення самого особового буття - самоздійснення. "У теж час саме буття особи - конфлікт, причина якого - сутнісна свобода особи, обумовлена її причетністю до належному, до справжнього, не відчуженого буття.. Конфлікт - міра особи, що відкриває можливість для прояву її свободи" [180, з. 14].
Роль конфліктів в підлітковому віці достатньо велика. Як і в будь-якому іншому віці, конфлікти підлітків носять як позитивний, так і негативний варіанти результату. Вище ми привели деякі приклади позитивної і негативної ролі конфліктів в розвитку підлітків, яких розглянемо детальніше.
Неблагополуччя у відносинах підлітків між собою, розрив відносин один з одним має для підлітка багатобічні негативні наслідки як в плані виникнення важких переживань, так і формування його особи в цілому.
З ускладненням системи суспільних відносин, з включенням індивіда в різноманітні спільності, потреба в приналежності до якої-небудь групи задовольняється тільки при підпорядкуванні різноманітним суспільним нормам і розпорядженням, задовольняючи при цьому соціальні очікування тих, що оточують. Поступово на цій основі виробляється потреба слідувати нормам, звичаям, традиціям групи, оскільки інакше особа неминуче вступає в постійний стійкий конфлікт з тими, що оточують і кінець кінцем буде відторгнута групами, до яких вона належить [76, с.81].
Багато підлітків випробовують утруднення в контактах з однолітками і переживають свою самоту хворобливо. Будь-які труднощі в соціальній сфері приводять до порушення діяльності, відносин, породжують негативні емоції і переживання, викликають відчуття дискомфорту. Все це може мати несприятливі наслідки для розвитку особи дитини.
Окрім міжособового на розвиток особи підлітка робить великий вплив внутрішньоособовий конфлікт, який, безумовно, тісно пов'язаний з першим: причиною внутрішньоособового конфлікту може стати міжособовий, а міжособового - внутрішньоособовий.
У підлітковому віці розбіжність між зовнішнім і внутрішнім стає глобальною: власне Я, яким його сприймає і усвідомлює тринадцятирічна людина, і важ решта світу розділені прірвою, яку, як йому здається, ніяк і ніколи не подолати. Весь зміст психічного життя стає для підлітка об'єктом осмислення, узагальнення, внутрішній світ - реальністю, яка тьмарить справжню дійсність [58, з. 105].
Розвиток інтересу до себе, власному внутрішньому життю, до особи в цілому, а не до окремих її якостей, усвідомлення суперечності своїх устремлінь, бажань, потреб - все це стає змістом конфліктних переживань підлітків [58, з. 108-109].
Зневага дорослого до нового рівня самосвідомості підлітка, ігнорування його найважливіших потреб посилює конфліктну ситуацію, в якій живе підліток. Психологічний дискомфорт в класі, напружені взаємини з вчителями, а потім і з батьками, сприяють тому, що негативні форми поведінки закріплюються і можуть перейти в риси вдачі. Крім того, деформація взаємин з тими, що оточують неминуче веде до зниження пізнавальної активності підлітка. Може виникнути загальне негативне відношення до школи і до учбової діяльності взагалі [105, з. 29].
У оцінці молодшими підлітками однолітків фізичні недоліки, як вважає В. Н. Лозовцева, які або складнощі характеру або неуспіх в навчанні відступають на другий план, якщо вони дотримують колективні норми, "кодекс товариства" [105, з. 36].
Що стосується "кодексу товариства", то В. Н. Лозовцева визначає найважливіші його норми таким чином: це рівність, чесність, вірність, допомога товаришеві, пошана [105, з. 36]. Тих, хто не дотримує цей кодекс, хто не бажає поводитися на рівних, хто протиставляє себе колективу, підлітки різко засуджують.
Крім того, підлітки цінують уміння постояти за себе. Тут криється інша проблема - проблема поведінки в конфлікті, виборі стратегії поведінки. Прагнення когось з підлітків захистити себе дорослих також викликає засудження однолітків.
Можливим негативним результатом міжособових конфліктів як з дорослими, так і з однолітками, разом з недоїданням, недосипанням, емоційною холодністю близьких підліткові людей і відчуттям своєї непотрібності, покинутості, разом з відчуттям зайвого в сім'ї або суспільстві (групі), можна виділити загострення взаємин зі всіма дорослими, у тому числі і з вчителями (якщо конфлікт відбувався з батьками або іншими близькими людьми), формування негативного відношення до учбової діяльності і до школи в цілому. Вказані причини приводять до посилення недоброзичливих відносин з найближчим оточенням, у тому числі і з однолітками, створюють ситуацію хронічного психологічного дистрессу, який, у свою чергу, відбивається на психічному і фізичному стані [33, з. 38], приводячи до неврозів або, в крайньому випадку, до суїциду.