Крім аналізатора, хоча мовиться про особливості сприйняття, необхідно мати на увазі особливості характеру самого сприйняття. Наприклад, є професії, у яких велике значення має спостереження за об'єктами, що рухаються, миготять, з’являються чи зникають. Це повинно бути також враховано, коли аналізуєте професію з погляду сприйняття.
Мислення є обов'язковим компонентом будь – якої діяльності, але мислення як професійно важливу ознаку насамперед виділяють у тих професіях, де доводиться оцінювати яку-небудь ситуацію, що вимагає прийняття певного адекватного рішення залежно від даної ситуації й реалізації його у вигляді якихось адекватних дій.
Науково – технічний прогрес, механізація, автоматизація постійно підвищують вимоги, навіть у робочих професіях, до мислення. По суті справи, у багатьох видах діяльності важко відокремити фізичну й розумову працю. У цілому ряді видів ручної праці найчастіше має місце так називане наочно-діюче мислення. Але є види праці, особливо в автоматизованих системах, де роль інтелектуального компонента значно підвищується. Працівникові доводиться оцінювати ситуацію по цілому ряду параметрів, знаходити рішення з урахуванням імовірності настання якоїсь події, вибирати різні дії залежно від мінливих ситуацій.
Наприклад, апаратникові автоматизованої хімічної промисловості у технологічному процесі потрібно втримувати тиск системи 1000атмосфер, і для цього є відповідний індикатор на пульті керування. Разом з тим, іноді можна спостерігати, що апаратник, маючи на індикаторі тиск 960 атмосфер замість 1000, не виконує дії, які б сприяли підвищенню тиску до 1000 атмосфер. В інших випадках він навіть потроху прагне скинути цей тиск. Запитується: чому? Виявляється, він враховує всю ситуацію по цілому ряду показників інших приладів, які сигналізують, що зараз буде явне підвищення тиску й воно може перескочити за 1000 а цього допустити не можна. Тому він або "дає спокій" цим 960 атмосферам, або ,навпаки, навіть злегка пригальмовує і починає знижувати цей тиск.
Коли говорять про моторну діяльність, вірніше розглядати сенсомоторну координацію навіть у тих випадках, коли моторний компонент діяльності вкрай простий: натискання на кнопку або важіль, оскільки усіляка моторна діяльність викликається сенсорним компонентом і реалізація цієї дії контролюється також сенсорним компонентом.
За сенсоромоторною координацією професії дуже різко відрізняються одна від іншої. Є професії, у яких моторний компонент дії носить дуже простий характер, а саме у відповідь на якусь виниклу ситуацію провести якісь прості дії – поворот важільця, натискання на кнопку й ін. Але в ряді випадків тут, з одного боку, відіграє роль швидкість реакції, тобто дія саме по собі проста, але все повинно реалізуватися досить швидко. При вповільненні можуть з'явитися небажані результати. З іншого боку – цілий ряд професій вимагає складної сенсоромоторної координації не тільки рук, а й ніг. Це водійські професії: шофери, льотчики, також професія мотористки й інших професій верстатників.
Увага, що здійснює функцію контролю діяльності, невіддільна від сприйняття, осмислення; воно обов'язково є присутнім у будь – якій діяльності. Але в різних професіях окремі властивості уваги мають різне значення. Є професії (бракувальники, контролери, збирачі мікросхем й ін.), у яких потрібно тривале, протягом усього робочого дня, стійка увага на одному або навіть декількох об'єктах і періодичній його концентрації.
Є професії, які вимагають винятково широкого розподілу уваги й перемикання уваги. Взагалі, у трудовій діяльності дуже важко відокремити розподіл уваги від перемикання, переключення. Цілий ряд професій операторів, які мають широке поле для огляду, вимагає увесь час розподіляти увагу, і перемикати її з одних об'єктів на інші. Але є професії, у яких необхідно по черзі то концентрувати увагу, то розподіляти, то перемикати її. Мається на увазі насамперед робота багатоверстатників, коли працівники текстильної промисловості та машинобудування обслуговують кілька верстатів. У цьому ж плані характерна робота льотчика. Від нього потрібні й розподіл, і перемикання уваги [21;56].
Пам'ять потрібна завжди незалежно від видів праці. Однак у деяких видах діяльності вона є професійно важливою ознакою. Більше навантаження на пам'ять потрібно при навчанні, коли ще не сформувалися навички. Але коли сформовуються основні навички, тоді навантаження на пам'ять знижується. Люди, які прекрасно освоїли верстат, не повинні щораз спеціально згадувати, якими важелями потрібно діяти, на що потрібно дивитися. Шоферам теж не потрібно думати про те, якою рукою або якою ногою і який рух потрібно зробити. Але є професії, у яких пам'ять є одним з найбільш важливих ознак. Наприклад, у роботі телеграфіста, друкарки, де потрібно на якийсь невеликий час удержати в пам'яті певний обсяг інформації. У цьому випадку мова йде про короткочасну або оперативну пам'ять , як найбільш важливу професійну ознаку.
При психологічному аналізі трудової діяльності емоційно - вольову сферу краще розглядати разом з особливостями особистості. Якщо говорити про будь - яку діяльність, то вона викликає до себе певне відношення, емоційно переживається. Це пов'язане з мотивами, з потребами людини, з інтересом до роботи. Це, так звані, загальні емоції в праці. Вони можуть бути й позитивними, і негативними.
Позитивні емоції - це, наприклад, задоволення своєю працею, почуття обов’язку, змагання. З іншого боку, можуть бути й негативні емоції. Це насамперед стосується тих випадків, коли люди, хоча й працюють, але ця робота їм не до душі. Вони виконують її з почуття обов’язку. Цілий ряд досліджень показав, яке велике значення має позитивне або негативне відношення до праці, якою людина займається. Люди, яким конкретна праця приносить задоволення, як правило, працюють краще. Люди, яким робота не подобається, незважаючи на те, що вони начебто намагаються, реалізують більш низьку продуктивність праці.
У ряді випадків необхідно враховувати ще один момент емоційного стану. Це настрій, що впливає на продуктивність, тобто настрій, з яким приходить людина й виконує роботу. Особливі вимоги до емоційного стану у професіях, пов'язаних з виконанням функцій за допомогою спілкування: продавці, учителі, лікарі й т.п.
Важливо враховувати й специфічні емоції, які викликаються безпосередньо конкретною трудовою діяльністю. Ці емоції виділяються, у першу чергу, як професійно важливі. Вони підрозділяються на дві підгрупи. Перша підгрупа – це ті емоції, які характерні для взаємини людей з колективом у процесі даного колективного виду праці. Цілий ряд видів праці виконується спільно групами робітників, очолюваних, наприклад, бригадиром. Тут питання складається в правильному підборі трудових колективів, щоб вони були згуртованими, тому що порушення нормальних взаємин у колективі приводять до небажаних результаті в праці.
Другий підвид професійних емоцій – це ті емоції, які виникають у процесі самої роботи. Це насамперед ті професії, які пов'язані з виникненням аварійних ситуацій і де неправильне, уповільнене ухвалення рішення може привести в умовах високої емоційної напруженості до аварії (льотчики, верхолази, деякі види операторської праці). У цих професіях емоційно нестійкі люди не можуть працювати. Для цих професій стійкість емоційно – вольової сфери – найголовніша професійна ознака. Звичайно, почуття інтересу до даного виду праці, почуття відповідальності може якийсь час стримувати емоційну нестійкість людини, але ця робота буде даватися йому з більшою напругою, буде наступати більш раннє стомлення, і тому нема рації говорити про те, що в тих професіях, де можуть бути складні аварійні ситуації, не повинні знаходитись люди, які не стійкі в емоційно – вольовій сфері.
Цілий ряд професій висуває особливі вимоги до інших різноманітних особливостей особистості: охайності, організованості, педантичності в ряді випадків, товариськості або замкнутості.
Поряд з вивченням професійно важливих ознак потрібно звертати увагу на індивідуальні особливості людини, на стиль його роботи як один зі способів адаптації людини до професії. Для того, щоб зрозуміти індивідуальні особливості, індивідуальний стиль діяльності, потрібно проводити порівняльний аналіз тих працівників, які виконують ту саму роботу, використовуючи при цьому різні прийоми й дії.
Отже, ми розглянули такі важливі моменти методології в професійному консультуванні як складання психограм і їх основні завдання, розглянули кілька класифікацій професій (запропоновані Клімовим Е.А. та Анісімовой Н.П., Шрейдер Д.В., Шариковим В.Д ), звернули увагу на важливість впливу емоційного стану на вибір професії та відчуття людини в подальшій трудовій діяльності.
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
3.1 Методика і результати дослідження комунікативно-організаторських здібностей старшокласників
Методика дослідження комунікативних і організаторських здібностей (КОЗ-1)
Ціль дослідження: виявити рівень комунікативних і організаторських здібностей і їх відповідність вимогам обраної школярами майбутньої професії.
Інструкція із застосування методики.
Учням пропонується відповісти на 40 питань:
1. Чи багато у вас друзів, з якими ви постійно спілкуєтеся?
2. Чи часто вам удається схилити більшість своїх товаришів до прийняття ними вашого рішення?
3. Чи довго вас турбує почуття образи, заподіяної вам ким-небудь з ваших друзів?
4. Чи завжди вам важко орієнтуватися в критичній ситуації, що створилася?
5. Чи є у вас прагнення до встановлення нових знайомств із різними людьми?
6. Чи подобається вам займатися суспільною роботою?