Увага в людини формується з народження, і в процесі формування його відбувається взаємозалежний розвиток пам'яті, мови.
Пам’ять - це здатність до відтворення минулого досвіду, одне з основних властивостей нервової системи, що виражається в здатності довгостроково зберігати інформацію й багаторазово вводити її в сферу свідомості й поводження. Виділяють процеси запам'ятовування, збереження й відтворення, що включає дізнавання, спогад, властиво пригадування. Враження, які людина одержує про навколишній світ, залишають певний слід, зберігаються, закріплюються, а при необхідності й можливості - відтворюються. Ці процеси називаються пам'яттю.
Розвиток пам'яті залежить від людини, від сфери його діяльності.
І на пряму залежить від нормального функціонування й розвитку інших «пізнавальних» процесів. Працюючи над тим або іншим процесом людина не замислюючись, розвиває й тренує пам'ять.
Уява - особлива форма людської психіки, що займає проміжне положення між сприйняттям, мисленням і пам'яттю.
Уява - це психічна діяльність, що складається в створенні подань і уявних ситуацій, ніколи в цілому не сприймалися людиною в дійсності.
Первинною базою для уяви завжди залишається реальність - життя.
Нарощуючи свою потенційну базу людина, втілює свої уявлювані «проекти» у життя. Уява тісно пов'язане з такими процесами як пам'ять, мислення, без взаємозв'язку з ними неможливий процес здійснення своєї ідеї.
Мова - сукупність вимовних або сприйманих звуків, що мають той же зміст, і те ж значення, що й відповідна їм система письмових знаків.
Мова - один з видів комунікативної діяльності людини використання засобів мови для спілкування з іншими членами язикового колективу.
Завдяки мові як засобу спілкування індивідуальна свідомість людини, не обмежуючись особистим досвідом, узагальнюється досвідом інших людей, причому в набагато більшому ступені, чим це може дозволити спостереження й інші процеси немовного, безпосереднього пізнання, здійснюваного через органи почуттів: сприйняття, увага, уява, пам'ять і мислення.
Через мову психологія й досвід однієї людини стають доступними іншим людям, збагачують їх, сприяють їхньому розвитку.
Перше слово дитини за своїм значенням як ціла фраза. Те, що доросла людина виразила б розгорнутою пропозицією, дитина передає одним словом. З розвитком мислення відбувається розвиток всіх форм мови людини.
За допомогою мови ті, яких навчають, вивчають навчальний матеріал, спілкуються, впливають один на одного й впливають на себе в процесі самонавіяння.
Ніж активніше ті, яких навчають, удосконалюють усний, письмову й інший види мови. Поповнюють свій словник, тим вище рівень їхніх пізнавальних можливостей і культури.
3.2. Основні направлення в психології
Структуралізм. Представники: Эдвар Титченер. Предмет вивчення: Експериментальне дослідження структури свідомості.
Основні теоретичні положення: Психологія - наука про досвід, що залежить від його суб'єкта, що випробовує.
Внесок: Внесок у розвиток психології можна назвати мінусовим, тому що діяльність будувалася на канонах піввікової давнини. Що привело до повної не підтримки психологів.
Функціоналізм. Представники: Вільям Джеймс ( 1842-1910), Джон Дьюи (1859-1952)
Предмет вивчення: Вивчити за допомогою, яких психічних функцій індивід пристосовується до мінливого середовища, знайти способи більше ефективного пристосування.
Основні теоретичні положення: Психологія - природна, біологічна наука, предмет якої психічні явища і їх «умови».
Внесок: Запропонував всупереч незаперечним поданням про те, що емоція служить джерелом фізіологічних змін у різних системах розглядати її не як першопричину, а як результат цих змін.
Біхевіоризм. Представники: Эдвар Торндайк ( 1874-1949), Джон Брадуас Уотсон ( 1878-1958)
Предмет вивчення: Вивчати не свідомість, а поводження людини.
Особистість - всі те чим володіє індивід. Людина в концепції біхевіоризму розуміється, насамперед, як реагуюче, що навчається істота, запрограмоване на ті або інші реакції, дії, поводження.
Основні теоретичні положення: Завдяки маніпуляціями зовнішніми стимулами можна формувати в людини різні риси поводження. Сфера психології - взаємодія між організмом і середовищем.
Внесок: Підняти експеримент на високий щабель дослідження.
У результаті проробленої роботи було виявлено 16 типів поводження (перцептивне поводження, захисне, індуктивне, звичне, утилітарне, рольове, сценарне, моделююче, що врівноважує, звільняюче, атрибутивне, експресивне, автономне, стверджуюче, дослідницьке, емпатичне).
Фрейдизм. Представники: Зиґмунд Фрейд (1856-1939)
Предмет вивчення: Несвідомі психічні процеси.
Основні теоретичні положення: Психічне життя складається із трьох рівнів: несвідомого, підсвідомого й свідомого.
Внесок: Недоліком Фрейдизму є перебільшення ролі сексуальної сфери в житті й психіці людини, людина розуміється в основному як біологічна сексуальна істота, що перебуває в стані безперервної таємної війни із суспільством, що змушує придушувати сексуальні потяги.
Гештальтпсихологія. Представники: Макс Вертгеймер ( 1880-1943), Вольфганг Келер ( 1887-1967), Курт Коффка ( 1886-1941)
Предмет вивчення: Вчення про цілісність психічних явищ.
Основні теоретичні положення: Первинними даними психології є цілісні структури (гельштаты), у принципі не виведені з утворюючих їхніх компонентів. Гельштатам властиві власні характеристики й закони.
Внесок: Гештальтпсихологія вважала, що ціле визначається властивостями й функції його частин. Гештальтпсихологія змінила колишній погляд на свідомість, доводячи, що його аналіз покликаний мати справу не з окремими елементами, а із цілісними психічними образами. Гештальтпсихологія виступала проти асоціативної психології, що розчленовує свідомість на елементи.
Вітчизняна психологія. Представники:И.П. Павлов, В.М. Бехтерев, В.А. Вагнер, Н.Н. Ланге, А.Ф. Лазурский, П.Ф. Лесгафт.
Предмет вивчення: Психічні процеси - це властивість високоорганізованої матерії.
Внесок: Розвиток науки дозволило в багатьох містах організувати й запустити в роботу психотехнічні лабораторії. Було створено Всесоюзне суспільство по психотехніці. У вітчизняній психології міцно затверджується принцип розвитку: психіка тварин і свідомість людини можуть одержати адекватне пояснення лише в тому випадку, якщо вони розглядаються в розвитку.
Аналітична психологія. Представники: Карл-густав Юнг
Предмет вивчення: Вчення про колективне несвідоме (образи бога, вождя, матері - Архетипи). Архетип - момент самого життя, цілісно пов'язаний з живим індивідуумом емоційними зв'язками.
Основні теоретичні положення: Щиросердечне життя виступає як нескінченне відбиття усередині себе відкритих потаєних несвідомим структур. Душу - не фізична реальність, наповнена енергією, що переміщається у зв'язку із внутрішніми конфліктами.
Внесок: Висунув гіпотезу, що сітківка ока містить три види волокон, кожний з яких, реагує на свій світловий промінь.
Індивідуальна психологія. Представники: А.Адлер, З.Фрейд.
Предмет вивчення: Реалізація цілей, закладених у глибинах особистості, структура якої заставляється в раннім дитинстві у вигляді особливого «стилю життя», що визначає майбутнє поводження. Вивчення окремих особистостей з метою виявлення окремих ознак розходження.
Внесок: Перші успішні спроби використання математичних методів у психології.
Когнітивна психологія. Представники: Жан Пиаже.
Предмет вивчення: Залежність поводження суб'єкта від пізнавальних процесів.
Завданням когнітивної психології було дослідження переробки інформації від моменту її влучення на рецепторні поверхні до одержання відповіді.
Внесок: Введення понять короткочасної й довгострокової пам'яті.
Існує внутрішня мінливість у конкретних ситуаціях схем інтерпретації, що є причиною неточного пророкування людьми свого власного майбутнього поводження.
ВИСНОВОК
У своїй роботі я спробувала простежити історію становлення й розвитку психології, однієї із сама складна й загадкових наук. Ця наука - привабливий мир явищ, що викликають особливий, винятковий інтерес протягом багатьох століть.
Знання основ психології необхідно кожній людині, це дозволяє людям добре розуміти один одного, діяти спільно.
Значення знань і вмінь поступово зростало, особливо велике стало воно в наші дні. Не випадково існує прямий зв'язок між інтересом до психології й рівнем соціально-економічного розвитку країн. Самі цивілізовані країни мають у своєму розпорядженні більше число прекрасно підготовлених психологів.
Предметом вивчення психології насамперед є психіка людини й тварин, що включає в себе багато суб'єктивних явищ. За допомогою одних, таких, наприклад, як відчуття й сприйняття, увагу й пам'ять, уяву, мислення й мову, людина пізнає мир. Тому їх часто називають пізнавальними процесами. Інші явища регулюють його спілкування з людьми, безпосередньо управляють діями й учинками. Їх називають психічними властивостями й станами особистості, включають у їхнє число потреби, мотиви, мети, інтереси, волю, почуття й емоції, схильності й здатності, знання й свідомість. Психологія вивчає людські спілкування й поводження, їхня залежність від психічних явищ і, у свою чергу, залежність формування й розвитку психічних явищ від них.
Людина не просто проникає в мир за допомогою своїх пізнавальних процесів. Він живе й діє в цьому світі, творячи його для себе з метою задоволення своїх матеріальних, духовних і інших потреб, робить певні вчинки. Для того щоб зрозуміти й пояснити людські вчинки, ми звертаємося до такого поняття, як особистість.
Психічні процеси, властивості й стани людини, його спілкування й діяльність розділяються й досліджуються окремо, хоча в дійсності вони тісно пов’язані один з одним і становлять єдине ціле - життєдіяльність людини.
Література
1. Орлів Ю.М. «Сходження до індивідуальності», Київ,2001р. – 15с.
2. Ждан А.Н. Історія психології. Від античності до наших днів. Харків, 2005
3. Немов Р.С. Психологія. М., 1995
4. Рогів Е.И. Настільна книга практичного психолога. М., 1995
5. Ярошевский М.Г. Історія психології. Київ, 2000. – 263с.
6. Історія психології / М. Г. Ярошенко - М.: Думка. 1976.
7. Психологія Словник довідник / М. И. Дяченко, - Мн.: Хэлсон. 1998.
8. Основи психології / Л. Д. Столяренко - Ростов - на Дону. 1997.