Почуття жалю і скрухи, виявившись у сльозах, ніжностях, відкритій сповіді і молитві, здійснює своєрідну психотерапію в душі сектанта — з'являється надзвичайна легкість, підйом духу і радості. Такий душевний стан надає неймовірної легкості і рухливості тілу. За спостереженням самих сектантів, відчуття легкості і неймовірної радості є наслідком виснажливих постів. Чим більше посилюються рухи тіла, тим інтенсивнішим стає захват. Радість, наростаючи, охоплює сектантів, доводить їх до нестями. Як зазначає Коновалов, «в цей період самозабуття, самовідчуження і ніби роздвоєння особистості, надзвичайно збуджується уява і пам'ять» [7, с. 5]. На цій основі виникає ілюзія бісоодержимості, ентузіазму, марень. Іноді такі образи набувають обрисів, стають галюцинаціями. Особливо часто з'являються нюхові галюцинації, як вважали сектанти, «пахне Святим Духом». Періодом «натхнення» закінчується екстатичний приступ. Після такого емоційного бурану сектанти відчувають полегшення, котре поєднується з відчуттям млості, а іноді повного знесилення. Екстаз для сектантів — клапан, що розряджає гнітюче нервове напруження чи збудження. Тому сектанти прагнуть повторити свою «танкову молитву», обожують своїх проповідників, які їх «заряджають» екстазом.
Таке хвилювання доводить до крайніх виявів фізичні і психічні можливості людини. Центри свідомості волі повністю паралізуються; сектанти зовсім голі, забуваючи сором, шаленіють в нестямі, не приховуючи своїх статевих потягів.
Сектантські лідери вміло управляють емоційним станом учасників зібрань. Після приступу розчулення варто було спрямувати емоційне зарядження в радісне русло, як миттєво розчулений плач вибухав веселим співом, що переходив у нестямне радіння. Іноді сектантські хвилювання розвиваються самі по собі, продовжуються довго і переходять у хронічний стан. Коновалов сектантський екстаз висвітлював як ненормальне душевне хвилювання, оскільки воно характеризується неприродною реакцією, що виражається в надто різкій чи надто послаблений дії емоції на організм, у непропорційності між причиною і наслідком емоції, відсутності раціональних мотивів для неї, в надмірній тривалості емоції, коли вона стає хронічною [7, с. 10—11]. Часто самі сектанти порівнюють свій екстаз з алкогольним сп'янінням, оскільки «екстаз для них — зміна збудження, яке раніше давало їм чи їх предкам вино» [7, с. 12]. Д. Коновалов розкрив динаміку екстазу, де емоції повністю захоплюють людину, паралізують сферу свідомості і тим самим визначають її поведінку. Містичний екстаз набуває своєї крайньої емоційної забарвленості.
Висновки
Отже, наукова думка наполегливо прагнула пояснити найнеймовірніші явища, пов'язані з психікою людини. Психологи, психіатри, посилаючись на досягнення науки, розкривали механізм формування релігійних почуттів, їх структурні компоненти, цілісний вияв яких є свідченням можливостей процесу особистісної самореалізації людини, його амбівалентного та суперечливого характеру.
В роботі було досліджені релігійні почуття у контексті психології, виявлена сутність та особливості, структурованість та динаміку релігійного почуття.
Література
1. Ганнушкин П.Б.Сладострастие, жестокость и религия // Избранные труды / Под ред. О.В. Кербикова. — М.: Мед.Д964. — С. 80—93.
2. Гегель Г.-В.-Ф. Философия религии: В 2-х т. — М.: Мысль, 1975. — Т. 1. —532 с.
3. Джемс В. Многообразие религиозного опыта. — СПб.: Андреев и сыновья, 1993. — 418 с.
4. Джуссани Луиджи. Религиозное чувство. «Путь». — М.: Христианская Россия, 2000. — Кн. 1. — 193 с.
5. Изард К.Е. Психология эмоций: Пер. с англ. — СПб.: Питер,
2000. — 464с.
6. Кандыба В.М. Эмоциональный гипноз. — СПб.: Лань, 1997. — 512 с.
7. Коновалов Д.Г. Психология сектантского экстаза. Речь перед защитой магистерской диссертации «Религиозный экстаз в русском мистическом сектантстве», произнесенная в публ. заседании Моск. духовной академии 24 окт. 1908 г. — М. — Тип. Св. — Тр. Сергиевой Лавры, 1908. — 13 с.
8. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. — К.: Вища школа, 2000. — 449 с.
9. Психологія. З викладом основ психології релігії. — Львів: Свічадо, 1998. — 320 с.
10. РибоТ. Психология чувств. В 2-ч. — Житомир: Электро-Типогра-фия Е. А. Синькевича. — 308 с.
11. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. — СПб.: Питер,
2001. — 720с.
12. Сарапін О.В.Психологія релігії // Академічне релігієзнавство. Підручник / За наук. ред. проф. А. Колодного. — К.: Світ Знань, 2000. — С. 152—157.
13. Фромм Э. Психоанализ и религия // Сумерки богов. — М.: Политиздат, 1990. — С. 143—221.