Правила доброти:
- допомагати слабким, маленьким, хворим, старим, знедоленим;
- пробачати помилки інших;
- не заздрити;
- жаліти інших.
Чесність. «Як дотриматися свого слова?»
Правила чесності:
- сказав - зроби;
- не впевнений - не обіцяй;
- помилився - зізнайся;
- забув - попроси пробачення;
- говори те, що думаєш;
- не можеш сказати правду - поясни чому;
- не видавай чужу таємницю.
Ввічливість
Правила ввічливості:
- це уміння поводитися так, щоб іншим було приємно з тобою;
- будь завжди привітний: вітайся при зустрічі, дякуй за допомогу, ідучи - попрощайся;
- не змушуй про себе хвилюватися;
- не вередуй, не гарячкуй. Твій каприз може зіпсувати настрій іншим.
Додаток №6
ТРЕНІНГИ НА СПІЛКУВАННЯ
ВПРАВА "Потиснемо руки"
Ведучий пропонує всім встати і привітатися, потискаючи руку і називаючи своє ім'я (тренінгове ім'я). Головне - привітатися з кожним. Після того, як вправа зроблена ь всі стали в коло, ведучий запитує: "Подивіться один на одного уважно. Ви з усіма привіталися?". Якщо виявиться, що-якась пара не привіталася, їм пропонують потиснути один одному руку. Після того, як всі сіли в коло, ведучий запитує в групи: «Як себе почуваєте?», «Можна-розпочати роботу?». Можна запропонувати учасникам оцінити готовність до заняття за 10-бальною шкалою: 10 балів - повністю готовий працювати "тут і тепер"; 1 бал — зовсім-не готовий. Після того,, як учасники оцінюють свою готовність, можна запитати у того, чия готовність найнижча: "Що треба зробити, щоб ваш стан змінився і ви могли розпочати •'.заняття?".
Вправа спрямована на створення в групі більш розкутої атмосфери, на досягнення стану, який дозволив би ефективно працювати.
ВПРАВА "Мовчазне привітання"
Кожний учасник по черзі виходить у-коло і мовчки вітається з усіма. Члени групи повторюють його привітання. Наступний учасник має привітатися з групою способом, який не використовувався. Після виконання вправи можна, запитати у групи: "Як себе почуваєте? ", "Чиє. .вітання вам особливо запам'яталося і чому?". Мета вправи - допомогти кожному ..учаснику абстрагуватися від проблем, зануритися у ситуацію "тут і тепер". Обговорення вітання, яке сподобалося, допомагає встановленню. позитивного контакту при спілкуванні.
ВПРАВА "Який я є і яким хотів би бути"
Кожен з учасників має продемонструвати жестами, мімікою, звуками, яким він є, і потім - яким хотів би бути. Ведучий акцентує увагу на тому, хто демонстрував, який він є. Ведучий може запропонувати учасникам відгадувати почуття, які зображує їх товариш.
ВПРАВА "Розвеселити партнера"
Вправа виконується в парах. Один з учасників згадує про щось сумне, набуває пригніченого вигляду. Інший учасник має розвеселити партнера, викликати в нього посмішку. Забороняється застосовувати фізичний контакт. Коли вправа виконана, учасники міняються ролями. Після того, як вправу виконали обидва учасники, їм пропонується обговорити, якими засобами це було досягнуто, чи були складності у виконанні вправи.
Вправа сприяє усвідомленню, що успішність у зміні емоційного стану партнера залежить від врахування індивідуальних особливостей людини, гнучкості у виборі засобів впливу.
ВПРАВА "Розвеселити сумного"
Групі пропонується розвеселити учасника, якому сумно (ведучий має отримати згоду цього учасника на участь у вправі). Досягти цього треба, використовуючи тільки словесні засоби: можна говорити щось приємне, розповідати історії тощо. Після виконання вправи в учасника запитують, що саме його розвеселило, а що залишило байдужим.
Вправа поліпшує клімат у колективі, дозволяє усвідомити широкі можливості впливу на емоційний стан інших людей.
Гра на володіння своїм тілом
«Долоня в долоню». Діти притискають долоньки й у такий спосіб рухаються по кімнаті, у якій можна встановити різні перешкоди, які пара має подолати. Це можуть бути стілець або стіл. У грі можуть брати участь пари: дорослий - дитина.
«Неіснуюча тварина» - дитина вигадує тварину, якої насправді-не існує. Потім вона має зобразити тварину, пройти, як ця тварина. Зображення відбувається під музику. Інші діти вгадують, яка це тварина: весела чи сумна, добра чи зла тощо.
Гра на довіру
«Сліпий і поводир». Вправа в парах. Один з учасників - «сліпий», інший - його «поводир», кожен має провести «сліпого» через різні перешкоди, що створені заздалегідь (меблі, столи, стільці, також перешкодою можуть бути інші люди). У «сліпого» зав'язані очі. Мета: «поводир» має провести його так, щоб той не спіткнувся, не впав, не забився. Гра сприяє розвитку довіри. Після гри обговорити її, що почували, будучи «сліпим» і «поводирем», чи було затишно в цих ролях.
Додаток № 7
Як допомогти сором’язливі дитині
Допомога дитині в подоланні сором'язливості - нелегке завдання для шкільного психолога, але його можна розв'язати. Зупинимося на роботі психолога з подолання сором'язливості в молодших школярів.
Найефективніший засіб впливу на сором'язливих, неконтактних дітей - групові форми роботи, метою яких є:
- формування стійких поведінкових механізмів, що забезпечують дитині на доступному їй рівні стабільність у саморегуляції внутрішніх афективних процесів та емоційну адекватність у контактах з навколишнім світом;
- тренування взаємодії дитини з дорослими й дітьми.
На першому етапі найголовнішим завданням психолога є встановлення емоційного контакту із сором'язливою дитиною. Насамперед необхідно з'ясувати, у яких випадках дитина не хоче спілкуватися, а в яких не може. Для цього потрібно завоювати її довіру, змусити забути про негативний досвід, відновити і зміцнити потребу в спілкуванні.
Спілкування має відбуватися у спокійній атмосфері. Тому важливо, щоб дизайн кабінету, в якому проводять заняття, сприяв соціальним контактам дітей.
Універсальний засіб навчити спілкуватися - гра, оскільки вона може змінити ставлення людини до себе та інших, її психічне самопочуття, соціальний статус, способи взаємодії в колективі.
Ігри для сенсорної стимуляції «Чарівні перевтілення»
Діти стоять у колі.
Психолог. Чарівник перетворив вас на вітер. Спробуйте зобразити:
а)злий зимовий вітер:
б)осінній холодний вітер;
в)теплий, ласкавий літній вітерець.
Психолог бере участь у грі й коментує діїдітей.
Зобрази відгадку
Психолог. Зараз ми з вами спробуємо відгадати загадки. Не можна вимовляти відгад ку вголос. Треба мовчки, за допомогою жестів і міміки, зобразити предмет, про який ітиметься в загадці.
Ніг немає, а ходить, рота немає, а скаже - коли спати, коли вставати, коли роботу починати. (Годинник.)
Біжать по доріжці Дошки та ніжки. (Лижі.)
Спочатку завдання виконують тільки охочі. Потім вибирають один з варіантів відповіді. Усі діти, стоячи в колі, зображують предмет, озвучуючи свої дії.
Тварини, які співають
Психолог. Уявіть, що тварини вміють співати. Як, на вашу думку, звучатиме пісня «Усмішка» (муз. В. Шаїнського, сл. М. Пляц-ковського) у виконанні корови; «Пісня про коника-стрибунця» (муз. В. Шаїнського, сл. Н. Носова) у виконанні собаки?
Дорослий може дати зразок: показати, як би кішка співала «Пісню крокодила Гени» (муз. В. Шаїнського, сл. А. Тимофєєвського).
Дощик
Перед кожною дитиною - ванночка й лійка з водою.
Психолог. Ви - дощові хмаринки, що пливуть по небу.
Діти ходять по колу, зображуючи хмаринки.
Психолог допомагає дітям озвучити їхні дії:
«Я - хмаринка, хмаринка, хмаринка. Я - хмаринка, схожа на слона (зайчика тощо)»
Після сигналу усі зупиняються й беруть лійки.
Психолог. А тепер пішов маленький веселий дощик. Кап-кап-кап.
Вгадай, хто це (що це)
Дитині зав'язують очі, і вона навпомацки має визначити, хто перед нею стоїть (який предмет перед нею лежить).
Подолання страху
Сором'язливі діти бояться рухатися, танцювати під музику, тому вправи, що сприяють подоланню цього страху, ускладнюють поступово.
1.Діти виконують ритмічні дії (наприклад, зображують осіннє листя, яке опадає з дерев). У цей час психолог наспівує якусь мелодію.
2.Діти, роблячи ритмічні рухи, наспівують мелодію разом із психологом.
3. Інсценування пісні.
Спочатку діти слухають пісню. Потім пропонують свої варіанти: розподіляють ролі, обирають характерні жести, рухи для діючих осіб.
Під час вистави діти хором виконують пісню.
Потрібно починати з досить простих для інсценування пісень.
4. «Добери мелодію».
Дітям пропонують прослухати фрагменти з трьох музичних добутків. Потім ставлять запитання: «Як ви вважаєте, яка з цих мелодій найкраще змальовує танець вітру (дощу, сніжинок, ведмедя, метелика)?»
5. Танці з предметами (стрічками, прапорцями, м'ячами). Дітям показують кілька простих танцювальних рухів і просять повторити їх під музику.
6.Створення танцю.
Прослухавши мелодію, діти придумують танцювальні рухи, визначають їхню послідовність. Потім усі разом розучують танець.
Такі ігри допомагають подолати й моторну скутість сором'язливої дитини.
За допомогою читання
У сором'язливих дітей нерідко погано сформовані навички мовного спілкування. Така дитина ухиляється від того, щоб першою почати розмову, якусь справу, висловити нову ідею, поставити запитання або добровільно запропонувати свої послуги. Спілкуючись з однолітками, вона говорить менше, ніж інші, рідко перебиває співрозмовника.
Тому важливо навчити сором'язливих дітей діалогічних форм взаємодії.
Чудовим матеріалом для розвитку мовного особистісного спілкування дитини і дорослого є книги. Спільне читання та обговорення прочитаного сприяє концентрації уваги дітей на словах дорослого, опора на картинки полегшує мовне спілкування молодших підлітків з дорослим. При цьому потрібно не тільки читати текст, а й організовувати бесіду: запитувати дітей, що їм запам'яталося, хто з персонажів сподобався, хто викликав ворожість і чому.