Виховний колектив виконує такі функції:
· залучення старшокласників до системи суспільних відносин, набуття ними досвіду таких відносин. Колектив акумулює основні риси й вимоги суспільства, передає практичний досвід використання існуючих суспільних відносин;
· організація самостійної діяльності старшокласників: навчальної, трудової, громадської, ігрової. Колективна діяльність сприяє формуванню ділових стосунків (взаємозалежності, відповідальності, контролю, взаємодопомоги, керівництва, підлеглості, вимогливості, дружби, товариськості, симпатії). Чим міцніша організаційно-ділова структура колективу, тим кращі умови для створення у ньому високоморальної атмосфери;
· формування моральної сутності особистості, її морально-естетичного ставлення до світу й самої себе. Колективістські стосунки сприяють формуванню гуманістичних якостей особистості, колективістської свідомості;
ефективного педагогічного засобу впливу на особистість, групу старшокласників. Завдяки цьому відбувається коригування й регулювання їх поведінки та діяльності. Сформована в колективі громадська думка є дієвим інструментом педагогічного впливу, сила якого залежить від рівня розвитку колективу. [Массен П., Конджер Д, Каган Дж., Х'юстон А. Развитие личности ребенка //психология подростка / сост. Ю.И. Фролов. – М., 1997. с 192-194]
1.2 Соціально-психологічні проблеми колективу
В сучасних експериментальних дослідженнях були виявлені певні соціально – психологічні проблеми колективу, серед яких головне місце займають проблеми, пов’язані з розшаруванням класного колективу на декілька мікрогруп. Розділення класу це не рідкість. Вчитель повинен прагнути ліквідувати в колективі подібну роз'єднаність, розрізненість, долати будь-які форми своєрідної « самоізоляції» таких груп від колективу.
Учень може входити до груп різного роду, які звичайно стихійно складаються на основі сумісного проведення часу, загальних інтересів, загальної ігрової діяльності і які знаходяться, як правило, поза межами педагогічного контролю.
Деякі з дворових, вуличних об'єднань не носять асоціального характеру, хоча вчителі звичайно відносяться до них з упередженням. В таких компаніях підлітки задовольняють свою потребу відчувати себе дорослими, незалежними, знаходять підтримку, можливість говорити прямо і відверто. Для деяких підлітків школа, гуртки, клуби не сталі тим середовищем, де вони могли б задовольнити свою потребу в активності, спілкуванні, самостійності, дати вихід своєї енергії. Вплив таких груп на підлітка дуже великий.
Надані самим собі, підлітки піддаються негативному впливові – палять, лихословлять, дівчатка, прагнучи бути схожим на дорослих, фарбують нігті, підводять брови, роблять собі неймовірні зачіски. Різні учні користуються в колективі різним ступенем популярності, авторитетності.
Звичайно в класному колективі є 3-4 найпопулярніших школярів. Популярність визначається такими рисами, як товариськість і контактність (уміння встановлювати контакти ), чуйність, рівний, доброзичливий характер, всебічний кругозір і ерудиція, готовність завжди прийти на допомогу товаришу, щедрість. Не останнє місце займає зовнішня привабливість, а також фізична сила і спритність (у хлопчиків).
Непопулярність викликається такими рисами, як замкнутість, неконтактність, заздрісність, лукавство, лицемірство і егоїзм. Має значення і байдужість до успіхів в навчанні, вузький кругозір, низький рівень знань і навичок. Втім, в групах і колективах низького рівня часто можна спостерігати, що популярність визначається такими рисами, як зневага до навчання, самовпевненість, зухвалість по відношенню до дорослих; непопулярність же, навпаки, такими рисами, як відповідальне відношення до навчання, успішність в навчанні, дисциплінованість, культурність і т.д.
Статус популярного або непопулярного члена колективу, звичайно, впливає на психологічний стан і поведінку школяра. Учень, що займає положення улюбленого, популярного члена колективу, відчуває упевненість в собі, емоційний підйом і відчуття благополуччя (емоційний комфорт). Деякі відчувають себе невпевнено, неспокійно, роблять спроби будь-яким шляхом змінити свій статус в колективі або, зневірившись, звикають до свого становища. Група школярів звичайно не будується на основі рівних міжособистісних відносин її учасників. В цих відносинах виділяються форми керівництва і підкорення. Кожна група має свого керівника (лідера).
В окремих класах є категорія школярів, на яку необхідно звернути особливу увагу. У сфері міжособистісних стосунків вони займають положення ізольованих. Це не просто непопулярні члени колективу. Вони викликають до себе негативне ставлення, їм відмовляють в дружбі, в особистій симпатії.
Причини цьому можуть бути різні, частіше всього - явна зневага інтересами колективу, яскраво виражені розбещеність і егоїзм, деякі негативні риси (замкнутість, нелюдимість). З такими школярами майже не спілкуються, їх всі стороняться, їх не приймають в ігри, не хочуть сидіти з ними за однією партою. Ці діти і самі поводять себе ізольовано, тримаються осторонь, часто відчувають самотність, інколи навіть пригніченість. Школярі, якими нехтують, намагаються влитися до колективу, але не завжди вдало. Тоді вони або погоджуються зі своїм положенням, або озлоблюються (і стають схильними до агресії, невиправданих вчинків), або прагнуть піти з колективу (з класу, зі школи), знайти собі відповідне мікросередовище, де б на них зважали, визнавали їх, де б їх соціометричний статус оцінювався достатньо високо.
Вчителю слід спеціально думати про те, як зробити ізольованих учнів повноправними членами колективу, як налагодити їх взаємостосунки з оточуючими, як змінити ті риси особи, які викликають антипатію товаришів.
Слід відмітити тих учнів, які знайомляться з колективом перший раз, це – новачки у класі. Це одна з типових фігур дитячого колективу. Вчителі та класні керівники у своїй роботі постійно мають справу з новачками, це пов’язано з явищем міграції населення, бурхливим будівництвом житла. Почуття безпорадності викликає у нього гостру потребу отримувати інформацію про те, що його тут очікує, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, що тут „можна”, а що „не можна”, кого треба побоюватися, а кому можливо довіряти. В той самий час у школяра виникають певні очікування стосовно свого становища у новому колективі. Він сподівається, що йому вдасться проявити себе по новому, показати себе у вигідному світі. Це потребує також знання того, що ціниться, а що засуджується в даному колективі.
Опинившись у новій обстановці, помічає часто такі факти, явища оточуючого середовища, які для інших членів колективу являються звичними, і вони не помічають їх зовсім. Це закономірно, оскільки вся інформація, яка оточує дитину у новому колективі, являється для неї новим та значним подразником. Істотне значення для новачка в цей період відіграє культура поведінки, спілкування старшокласників у школі та доброзичливе ставлення до нього. Саме це впадає до нього в око в першу чергу. Ці ознаки на перших етапах визначають „почуття захищеності” дитини. Особисто значимою для школяра є така характеристика членів колективу школи, як „привітність – непривітність”, доброзичливість, уважність один до одного. При цьому не має принципового значення, хто ці люди – товариші по класу, вчителі, технічні працівники.
На другому етапі у школярів виявляється тенденція „ввійти” до внутрішньої структури класу. Активність цього процесу знаходиться у прямій залежності від позитивної чи негативної оцінки школярем нового колективу. Починають усвідомлюватися цінності колективу, традиції, норми поведінки. На цьому етапі яро виступає тенденція до сприйняття подій, фактів, та інших знаків, які дають новачку інформацію про ті сфери діяльності, де він зможе проявити себе. Більшість новачків намагається засвоїти існуючу систему цінностей, що пояснюється їх істотною потребою сподобатись товаришам.
На третьому етапі хлопці та дівчата починають розуміти характер внутрішньо колективних відносин – хто з ким дружить, за що кого поважають.
Через місяць – півтора у новому колективі школяр, як правило, хоча ще повністю не адаптувався, але вже включився так чи інакше у колективні відносини. Новачок вже відчуває певні зобов’язання перед товаришами і перед колективом, різко знижується ступінь його відвертості, і він опиняється на рівні „старих” членів колективу.
Таким чином, найбільш важкими для новачка і найбільш сприятливими для педагога є перші дні перебування в колективі, а потім – наступний місяць. Насправді ж новачки порушують встановлену рівновагу сил у класі, тут відбувається перегрупування членів колективу. Встановлені товариські групи приймають новачка - і тоді, якщо новачку притаманні значимі для групи якості, він займає одне з керівних положень, витискаючи когось зі старих членів колективу. Якщо ж колектив не приймає новачка, проявляє до нього негативне чи байдуже ставлення, новачок змушений замкнутися в собі або активно „вибирати” з інших груп товаришів для себе. Бувають випадки, що тільки–но прибувши, новачки з тих чи інших причин швидко завойовують лідерські позиції у колективі та ведуть активну боротьбу за керівне місце в класі, що стає причиною більш напружених конфліктів між групами та окремими членами колективу.
Згідно до того, як підготовлений колектив до спілкування з новачками, можливо судити про рівень його вихованості. Не менш важливо в період адаптації включити новачків в таку колективну діяльність, де б вони, як і інші члени колективу, могли б дати максимально важливу інформацію про себе і свої можливості в різних сферах життя (інтелектуальні вікторини, КВК, вечори знайомства та інше). Педагогу, відповідно, необхідно спеціально продумати зміст та форми індивідуальної роботи з новими членами колективу, створювати ситуації, де б новачки змогли б проявити і показати себе у вигідному світі.