Однак сам по собі факт зміни частоти серцевих скорочень відзначається не тільки при переживанні радості, пульс частішає й при деяких інших емоційних переживаннях. Екман, Левенсон і Фризен показали можливість диференціації емоції радості шляхом одночасного виміру частоти серцевих скорочень і температури тіла. Кохен, проводячи дослідження з 4-місячними дітьми, виявив, що, аналізуючи різні співвідношення змін частоти серцевих скорочень і температури тіла, можна відрізнити спонтанну посмішку радості від інших емоційних станів. Всі перераховані вище дані дозволяють припустити, що деякі з базових емоцій характеризуються специфічними паттернами активності вегетативної нервової системи, але для того, щоб прийти до твердого висновку, необхідно мати у своєму розпорядженні більше великі емпіричні дані.
Суб'єктивне переживання й функції задоволення-радості
Як і у випадку з іншими емоціями, переживання радості по своїй суті однаково в дітей і в дорослих. Якщо нам удасться представити, як переживає радість дитина, то ми, імовірно, зможемо краще зрозуміти суть істинно радісного переживання дорослої людини. Переживання радості дитини можна охарактеризувати як почуття задоволення, хоча це задоволення відмінно від сенсорного задоволення. Почуття радості не залежить від стимуляції ерогенних зон або подразнення смакових рецепторів. Воно не викликається приємними для слуху звуками або фарбами, що радують погляд. Всі ці подразники можуть лише сприяти виникненню радісного переживання, але не викликають його безпосередньо. Проте радість переживається як приємне, бажане, корисне, безсумнівно позитивне почуття, що у самих загальних словах можна назвати почуттям психологічного комфорту й благополуччя. При радісному переживанні душу й тіло перебувають у стані релаксації або гри. Малюк не випробовує ні психологічного, ні фізичного стресу, він безтурботний, він почуває себе легко й вільно. Навіть рухи його легшають і вже самі по собі приносять йому радість.
Всі ці відчуття, що становлять суть радісного переживання малюка, відтворюються в переживанні дорослої людини. Коли ми радуємося, ми стаємо впевненіше в собі, починаємо розуміти, що живемо не дарма, що наше життя сповнене глибокого змісту. Ми почуваємо себе улюбленими, потрібними, ми задоволені собою й миром. Ми сповнені енергії, ми впевнені в тім, що переборемо будь-які труднощі.
Радість загострює сприйнятливість до миру, дозволяє нам захоплюватися й насолоджуватися ім. Радісна людина бачить мир у його красі й гармонії, сприймає людей у їхніх кращих проявах. Він схильний скоріше одержувати задоволення від об'єкта, насолоджуватися їм, ніж аналізувати й критично осмислювати його. Він сприймає об'єкт таким, який він є, не прагнучи поліпшити або змінити його. Він сприймає об'єкт як частина миру, почуває свою близькість, причетність до нього, а не віддаляється, щоб «опредметнить» його. Об'єкт сприймається людиною як продовження, розширення його власного «Я». Чому містичні переживання доставляють людям таку величезну радість? Причина, імовірно, полягає в тім почутті благоговіння, що ми випробовуємо, коли нам відкривається таємниця, - ми застигаємо перед нею в трепеті, розуміючи, що ніколи не зуміємо осягти диво до кінця, а можемо лише радуватися їй, насолоджуватися нею.
Радість змушує людини з особливою гостротою відчути свою єдність із миром. Радість - це не просто позитивне відношення до миру й до себе, це своєрідний зв'язок між людиною й миром. Це загострене почуття причетності, власної приналежності до миру.
Відомо, що радість часто супроводжується відчуттям енергії й сили. Можливо, це відчуття не можна назвати інтегральної тридцятилітньому радісного переживання, але особистий досвід і дані експериментальних досліджень говорять про те, що воно є істотною частиною емоції радості. Дослідження із застосуванням шкал диференціальних емоцій виявили стійку позитивну кореляцію між показниками по шкалі радості й показниками по шкалі енергії. Відчуття енергії, що супроводжує радісне переживання, викликає в людини почуття компетентності, упевненості у власних силах.
Можна припустити, що саме цей взаємозв'язок між радісним переживанням, відчуттям енергії й почуттям компетентності й викликає те трансцендентне почуття волі, яким часто супроводжується емоція радості, - почуття виходу за межі власного «Я» і повсякденної реальності, почуття зіткнення з незбагненним і вічним. У стані радісного екстазу людина відчуває незвичайну легкість, енергійність, йому хочеться літати, і він часом дійсно відчуває себе воспарившим, і тоді все здобуває для нього іншу перспективу, інше значення, інший зміст.
Радісна людина відчуває себе в гармонічній єдності з об'єктом своєї радості й у якімсь ступені з миром. Є розповіді людей, які в стані екстатичної радості переставали усвідомлювати власне «Я», втрачали ідентичність, як це буває при містичних переживаннях, пов'язаних з медитацією.
Завершуючи огляд проявів і переживання радості, слід зазначити, що деякі з перерахованих вище характеристик радісного переживання можуть являти собою результат взаємодії емоції радості з перцептивними й когнітивними процесами. Широкий розмах індивідуальних розходжень у взаємодії емоції радості із процесами сприйняття, пам'яті, мислення й уяви приводить до того, що радісне переживання й пов'язані з ним явища описуються людьми по-різному.
Слід також зазначити, що в питанні переживання почуттєвого досвіду радості існує одна невирішена проблема, а саме проблема активності. Багато з людей, у тому числі такі теоретики, як Дюма, розрізняють радість активну й радість пасивну (або рецептивну). Переживання радості - це завжди суб'єктивний процес. Його інтенсивність може бути різної, але його якісні характеристики залишаються незмінними. Концепція активної й рецептивної радості, напевно, почасти пояснюється варіативністю характеристик сили емоційного переживання. Висока інтенсивність радісного переживання цілком сумісне з поняттям активної радості. Що стосується пасивної, або рецептивної, радості, то існує цілком певний стан свідомості, і воно концептуально сумісне з радісним станом слабкої інтенсивності. Це стан свідомості виражається в почутті, що ми називаємо умиротворенням; у ряді досліджень із застосуванням факторного аналізу воно виявило себе як самостійний фактор. Радість у сполученні з умиротворенням може зробити те, що багато хто називають рецептивною радістю.
Ми вже відзначали, що радість позитивно корелює з відчуттям енергії й почуттям компетентності й упевненості в собі. Хоча останні феномени варто описувати скоріше в термінах афективно-когнітивної орієнтації, вони виявляють виражену тенденцію до зв'язку з інтенсивною емоцією радості, і імовірно, саме ця тенденція пояснює концепцію активної радості. Можливо, що й інші розходження в суб'єктивному переживання радості є наслідком варіативності інтеграції «радість - когнітивний процес».
Соціальна функція радості
Емоція радості має важливе соціальне значення. Батьки, щодня спілкуючись із дитиною, бачать його радість і самі проявляють її, і це постійне зустрічне вираження радості підвищує ймовірність формування взаємної емоційної прихильності. У дитинстві й раннім дитинстві почуття емоційної прихильності має незвичайно важливе значення для нормального розвитку малюка, тому що забезпечує йому почуття безпеки. Якщо малюк знає, що мати завжди поруч, що вона в будь-який момент прийде йому на допомогу, він знаходить почуття впевненості, що так необхідно для розвитку пізнавально-дослідницької активності.
Емоція радості має позитивне значення не тільки для формування взаємної прихильності між родителями й дитиною, але й впливає на розвиток соціальних відносин дорослої людини. Якщо спілкування з якоюсь людиною радує вас, то ви напевно будете довіряти цій людині, покладатися на нього. Формування почуття прихильності й взаємної довіри між людьми є надзвичайно важливою функцією емоції радості.
Біологічні функції радості
Радісні переживання корисні й доброчинні для людського організму. Коли ми випробовуємо радість, всі системи нашого організму функціонують легко й вільно, розум і тіло перебувають у розслабленому стані, і цей відносний фізіологічний спокій дозволяє нам відновити витрачену енергію. По свідченнях багатьох людей, які перенесли ті або інше захворювання, радісні переживання прискорюють процес видужання. Клінічні дослідження показують, що відсутність позитивної соціальної стимуляції, що служить джерелом позитивних емоцій інтересу й радості, може викликати в людини серйозні психічні й фізичні порушення.
Розвиток і соціалізація емоції радості
Ми вже відзначали, що радість не може бути викликана навмисно, не може бути запланована. Радість виникає спонтанно, коли людина досягає якоїсь мети, домагається якогось важливого для себе результату. Людина не може викликати радість свідомим зусиллям, але він може поставити перед собою такі мети, досягнення яких обіцяє йому радість. Завзятість і наполегливість в освоєнні якихось навичок, як правило, винагороджуються почуттям досягнення, успіху, перемоги, і саме це почуття є джерелом радості. Але ми проявляємо наполегливість і завзятість не для того, щоб випробувати радість, а для того, щоб виконати свою роботу, освоїти нові навички, підвищити своя майстерність, завершити почата справа. Ми працюємо тому, що нам цікаво працювати, а радість виступає як побічний продукт досягнутого успіху.