Міністерство освіти та науки України
Житомирський державний технологічний університет
Кафедра менеджменту
Контрольна робота
з курсу: "Конфліктологія"
Варіант № 5
Виконала: студентка V курсу
групи ЗМО-10 м
Карпінська Н. В.
зал. книжка № 20107126
Перевірив: Бурачек Ігор Володимирович
2010
Зміст
Вступ. 3
1. Розвиток зарубіжної конфліктології 4
2. Засоби позитивного впливу на підлеглого, що перебуває у стані фрустрації 10
3. Практичне завдання. 13
Висновки. 16
Список використаної літератури. 18
Поняття конфлікту сьогодні не належить якійсь одній галузі знань. Це соціальний феномен, який проникає у всі сфери людського соціуму, тому його і почали вивчати фахівці різних галузей науки. Сама ж наука конфліктологія має інтегративний характер, вона збагачується життєвим досвідом і досягненнями усіх галузей науки, розвивається активністю думки, розмаїтістю вчинків, мудрістю сприймати проблеми та розв’язувати їх. Людське життя суперечливе, у ньому кожен індивід так чи інакше самовизначається та самостверджується в процесі конфліктологічної взаємодії протягом життя.
Метою написання контрольної роботи є ознайомлення з теоретичними положеннями щодо історії розвитку зарубіжної конфліктології та основними засобами позитивного впливу на підлеглого, а також вироблення практичних навичок розв’язання конфліктних ситуації.
Структура контрольної роботи складається з двох теоретичних питань та практичного завдання. Перше теоретичне питання розкриває історію становлення та розвитку зарубіжної конфліктології через вивчення напрямків дослідження конфлікту за допомогою психології, соціології та політології. Наступне теоретичне питання присвячене фрустрації, а саме засобам позитивного впливу на підлеглого, що перебуває в такому стані. В ньому розглянуто спектр реакцій (як агресивних так і неагресивних), які може видавати людина, що відчуває фрустрацію, а також вже згадані засоби впливу на підлеглого.
Уникнути конфліктів і їх наслідків неможливо, тому й постала потреба ознайомитись з їхньою суттю, динамікою, досвідом вирішення, прогнозування та запобігання. Засвоєння згаданих практичних навичок забезпечується шляхом вирішення практичного завдання, що полягає у структурному аналізі конфліктної ситуації.
1. Розвиток зарубіжної конфліктології
Внесок в проблему дослідження конфліктів за кордоном внесли психологія, соціологія і політологія. Від вітчизняної науки зарубіжна конфліктологія відрізняється щонайменше трьома обставинами:
за кордоном перші спроби створити теорію конфлікту робилися в другій половині ХІХ ст.;
в ній існує велика різноманітність підходів до розуміння конфлікту та пояснення конфліктності суспільства;
це переважно прикладна наука.
В історії вивчення конфлікту можна виділити два періоди: початок ХХ ст. – 50-ті рр.; кінець 50-х рр. – нинішній час. Основа виділення –– міра виокремлення конфлікту з кола інших проблем, що розглядалися психологією.
початок ХХ ст. – 50-ті рр.
На першому етапі конфлікт не виділявся серед інших досліджуваних проблем (розглядався в психоаналізі, соціометрії тощо). Психологів цікавили або наслідки конфліктів, або певні з причин, що його спричинили, проте сам конфлікт як центральна ланка досліджень не розглядався.
Психологічні напрямки дослідження конфлікту в першій половині ХХ ст.:
психоаналітичний (З.Фрейд, А.Адлер, К.Хорні, Е.Фромм). З.Фрейд створив одну із перших людських теорій конфліктності. Його внесок полягає в тому, що причини міжособистісних конфліктів необхідно шукати в сфері несвідомого. Адлер бачив зміст конфліктів особистості з мікросередовищем в спробах індивіда вивільнитися від почуття неповноцінності та домінування одних над іншими. Хорні та Фромм розширили розуміння природи конфлікту, намагалися внести в неї соціальний контекст.
соціотропний (У.Мак-Дугалл, С.Сігеле та ін.). Конфлікти в суспільстві неминучі, оскільки людям притаманні соціальні інстинкти (страху, стадності, самоствердження), що передаються спадково.
етологічний (К.Лоренц, Н.Тімберген). Була висловлена гіпотеза про те, що головною причиною соціальних конфліктів є агресивність індивіда та натовпу. Механізми виникнення агресивності тотожні у людей і у тварин. А агресивність – постійний стан живого організму.
теорія групової динаміки (К.Левін, Д.Креч, Л.Ліндсей). Існує динамічна система поведінки, яка перебуває під напругою, коли порушується рівновага між індивідом та середовищем. Ця напруга проявляється у вигляді конфліктів. Джерелом конфлікту може бути несприятлива поведінка лідера групи. Шлях вирішення конфліктів –– реорганізація мотиваційних полів особистості та структури взаємодії індивідів.
фрустраційно-агресивний (Д.Доллард, Л.Берковітц, Н.Міллер). Біосоціальна причина конфліктів –– агресивність індивіда та соціальна причина –– фрустрація (психологічна реакція організму, пов’язана з емоційним розладнанням, яке викликане неочікуваними перешкодами. Напруга, яка виникла у людини при наявності зовнішнього фактора). Агресія завжди йде за фрустрацією, а випадки агресивної поведінки зазвичай передбачає наявність фрустрації.
поведінковий (А.Басс, А.Бандура, Р.Сірс). Причини конфліктів треба шукати не тільки в біології людини, її вроджених якостях, але і в соціальному оточенні, яке змінює ці якості в результаті взаємодії особистості з навколишнім соціальним середовищем.
соціометричний (Д.Морено, Е.Дженігс, С.Додд, Г.Гурвіч). Міжособистісні конфлікти визначаються станом емоційних відносин між людьми, їх симпатіями та антипатіями по відношенню один до одного. Всі конфлікти від міжособистісних до міжнародних можуть бути вирішені шляхом перестановки людей у відповідності до їх емоційних уподобань, так щоб “соціометрична революція” дозволила гармонізувати суспільні відносини.
інтеракціоністський (Д.Мід, Т.Шибутані, Д.Шпігель). Причини конфліктів криються в процесі соціальної взаємодії. При виникненні обурень у відносинах “індивід-середовище” суб’єкт починає відчувати внутрішню дисгармонію та дискомфорт. Прагнучи їх усунути, індивід чинить активні дії, щоб пристосуватися до середовища, внаслідок чого і виникають конфлікти.
кінець 50-х рр. – нинішній час.
На межі 50-60 рр. з’являються дослідження безпосередньо самого конфлікту. Виділяються основні підходи, розробляється понятійний апарат психологічної теорії конфлікту.
Психологічні напрямки дослідження конфлікту в нинішній час:
теоретико-ігровий (М.Дойч). Представники напрямку головним своїм завданням бачать побудову універсальної схеми взаємодії в конфліктній ситуації та її вирішення. В основі лежать ігри. Вирішення завдання полегшують чітко контрольовані експериментальні умови. Багатоманітність стилів поведінки в конфліктній ситуації узагальнюється в два основних типи поведінки: кооперативний та конкурентний. На думку Дойча, в основі конфлікту лежить несумісність цілей учасників міжособистісної взаємодії. Конфлікти можуть вирішуватися як конструктивним так і деструктивним шляхом. Продуктивним вважається конфлікт, учасники якого переконані, що досягли поставлених цілей.
теорія організаційних систем (Р.Блейк, Дж.Моутон). Концепція з’явилася як альтернатива теорії ігор. Її представники розробили оригінальну програму дослідження стилів конфліктної поведінки людей в реальних умовах. В результаті дослідники виявили п’ять стилів поведінки в конфлікті (конкуренція, пристосування, уникання, компроміс, співробітництво). Проте метод опитування дозволяє скоріше виявити наміри суб’єкта, аніж його реальну поведінку в конфлікті.
теорія та практика переговорного процесу (Д.Прюітт, Д.Рубін, Р.Фішер, У.Юрі). дослідники напрямку зосереджені на вирішенні двох проблем: визначення сукупності умов, що сприяють прийняттю конфліктуючими сторонами рішення розпочати переговори, та вивчення процесу переговорів, коли конфліктуючі сторони вже вирішили шукати спільні рішення.
Соціологічні напрямки дослідження конфлікту:
соціал-дарвінізм (Г.Спенсер, У.Беджгот, У.Самнер, Л.Гумплович, Г.Ратценгофер, А.Смолл). Боротьба за виживання, конфлікти між індивідами та групами сприяють рівновазі в суспільстві, забезпечують процес суспільного розвитку. Суспільство можна ототожнити із організмом, що дає можливість пояснювати життя біологічними закономірностями.
марксистська теорія. За Марксом люди в суспільстві вступають один з одним у необхідні соціальні відносини , які не залежать від їх волі та свідомості. Це головна умова формування суспільства. Його розвиток відбувається у відповідності до закону єдності та боротьби протилежностей, які в суспільстві представлені соціальними групами або класами. Основна проблема –– система розподілу ресурсів в суспільстві.
функціональна теорія конфлікту (Г.Зімель). Конфлікт –– універсальне явище, абсолютно гармонійна група або суспільство взагалі неможливі. В екстремальних ситуаціях (війна) посилюється тенденція до централізації, аж до деспотизму. Виникаючи, централізована структура прагне до самозбереження і з цією метою вона шукає зовнішнього противника для розгортання нових конфліктів. Вклад Зімеля в теорію конфліктів полягає у включенні третьої сторони, з появою якої відкривається можливість багатопланових відносин, усвідомлення відмінностей, створення коаліцій, становлення групової солідарності, тобто можливість складної соціальної взаємодії. Конфлікт аналізувався на макрорівні (клас, народ, держава).
структурний функціоналізм (Т.Парсонс). Дослідження конфліктів на мікрорівні –– в малих групах та між окремими індивідами. Основне завдання –– пошук ефективних методик вирішення конфліктних ситуацій в організації, на виробництві. Такі конфлікти розглядалися як негативні, такі, що стримують процес розвитку суспільства.