Як показали Кеттелл і І. Шейер, високий рівень тривожності знижує успішність професійної діяльності. Підвищена особова тривожність негативно впливає на музикантів, спортсменів і інші види діяльності. Крім того, подібні люди менш стійкі до монотонної роботи, ніж особи з низькою тривожністю. Проте і низька тривожність може обумовлювати погану ефективність діяльності. Все залежить, по видимому, від виду роботи, якої людина займається.
Тривожність впливає і на стиль діяльності. Н.А. Буксеєв показав, що висока тривожність частіше зустрічається у людей з м'яким (ліберальним) стилем діяльності, ніж у жорстких (автократичних). Помічено, що люди з високою особовою тривожністю володіють більш низкою самооцінкою і авторитарним стилем основної діяльності, уникають соціальних контактів.
В протилежність ним люди з низьким нейротизмом упевнені в собі і прагнуть активного спілкування з людьми. На думку Е.П. Ільіна, є підстави припускати, що тривожність грає роль в природному відборі для деяких видів діяльності.
Організація дослідження
Більшість з відомих методів вимірювання тривожності дозволяє оцінити або тільки особову, або стан тривожності, або більш специфічні реакції. Єдиною методикою, що дозволяє диференційований виміряти тривожність і як особова властивість, і як стан є методика, запропонована Ч.Д. Спілбергом. На російській мові його шкала була адаптована Ю.Л.Ханіним.
В даній роботі нами використана методика Ч. Спілбергера, адаптована Ханіним. Методика представляє з себе двох опитувальників: Шкала ситуативної тривожності (СТ) і Шкала особистої тривожності (ОТ).
Шкала ситуативної тривожності включає 20 питань, на які досліджуваний повинен відповісти: Ні, це не так, Майже так, Вірно, Цілком вірно.
Шкала особистої тривожності також складається з 20 питань, на які випробовуваному необхідно відповісти: Ніколи, Майже ніколи, Часто, Майже завжди.
Визначення показників ситуативної і особової тривожності проводиться за допомогою ключа.
Для вивчення рівня особової і ситуативної тривожності і виявлення зв'язку рівня тривожності з успішністю професійної діяльності нами була сформована група з 10 чоловік методом вільної вибірки з осіб різного віку від 19 до 50 років. 60% учасників складали жінки і 40% - чоловіки.
До складу групи входили люди різних професій, як розумової, так і фізичної праці.
З кожним учасником перед проведенням опиту був проведений інструктаж по роботі з опитувальниками.
Після проведення тестування, кожному учаснику дослідження задавалося питання, наскільки він вважає себе успішним в професійній діяльності. Всі результати тестування систематизовані в таблицю 2.10.
Результати дослідження
Аналіз Таблиці 2.11 показав, що рівень особової тривожності серед випробовуваних розподілився таким чином:
- низький – 3 людини (30%);
- середній – 4 людини (40%);
- високий – 3 людини (30%).
Рівень реактивної (ситуативної) тривожності в 90% випадків був дещо вище за рівень особової тривожності і розподілився таким чином:
- низький – 2 люди (20%);
- середній – 5 людини (50%);
- високий – 3 люди (30%).
Таким чином, всі особи, що мають високий рівень особової тривожності, дали і високий відсоток реактивній тривожності.
Таблиця 2.10 - Результати вивчення рівня ситуативної і особової тривожності
| Учасники | Стать | Вік | Професія | Рівень тревож.бал | Рівень ситуац. тревож.бал | Успешн. профес. діяльності | Додатки |
| А | Ж | 41 | Вчитель | 42 | 45 | + | |
| Б | Ж | 19 | Студ. | 32 | 36 | + | |
| В | Ч | 21 | Шахтар | 29 | 35 | + | |
| Г | Ч | 38 | Будівник | 25 | 28 | + | |
| Д | Ж | 50 | Продавець | 55 | 60 | _ | |
| Ж | Ж | 47 | Водій | 40 | 42 | + | |
| З | Ч | 31 | Шахтар | 48 | 50 | _ | Обращ. до психол. |
| І | Ж | 27 | Вихователь | 42 | 43 | _ | |
| К | Ч | 26 | Менеджер | 20 | 20 | + | |
| Л | Ж | 30 | секретар | 50 | 54 | _ | Обращ. до психол. |
Всі випробовувані з високим або близьким до високого (42-43 бали) рівнем тривожності, як особової, так і реактивної – 4 людини, виявилися незадоволеними своєю професійною спроможністю. Вони часто випробовують стан дискомфорту на роботі, внутрішнього конфлікту; вони випробовують підвищену стомлюваність і дратівливість; у них занижена самооцінка. Дві людини з випробовуваних з високим рівнем тривожності навіть зверталися за допомогою до психолога.
З даних, відображених в Таблиці 2.11 можна також прослідити взаємозв'язок розумової і фізичної праці і рівнем тривожності і, відповідно з рівнем професійної успішності.
Тривожність, що впливає на успішну діяльність, явно простежується у працівників розумової праці, в порівнянні з працівниками фізичної праці (будівниками, шахтарями), що можливе пов'язано з переважаючим впливом стану тривоги на вищу нервову систему організму. З другого боку, може існувати і «зворотний зв'язок» між способом праці і саморефлексією, що у тривожних осіб знижує рівень самооцінки.
Виразному зв'язку рівня тривожності з віком виявлено не було, але серед випробовуваних з високим рівнем тривожності переважали жінки, що можливе пов'язано з більш вираженою емоційністю жінок і емоційною лабільністю і схильністю до тривоги. Крім того, жінки, зайняті інтелектуальною працею, показали більш високу мотивацію до успіху (83,6%), ніж чоловіки (50%).
Найнижчий рівень тривожності показали молоді чоловіки (до 25 років).
Таким чином, використовуючи методику Спілбергера, ми отримали дані, що випробовувані з високим рівнем особової і ситуативної тривожності випробовують велику незадоволеність своєю професійною діяльністю, ніж випробовувані з низьким рівнем тривожності. Більш високий рівень тривожності властивий людям, зайнятим в інтелектуальній сфері діяльності або людям, зайнятим в сфері, що вимагає постійної напруги і уваги. В нашому випадку – це продавці, секретарі, вчителі, що підтверджує висунуту нами гіпотезу: рівень тривожності впливає на задоволеність професійною діяльністю.
Тривожність, як стан нервово-психічної напруги є схильністю індивіда до переживання тривоги і багато в чому обумовлює його поведінку. Певний рівень тривожності – природна і обов'язкова особливість активної діяльності особи. У кожної людини існує свій оптимальний або бажаний рівень тривожності – так звана корисна тривожність.
В психології розрізняють тривожність як емоційний стан (ситуативна тривожність) і як стійку межу (особова тривожність). В цілому тривожність є суб'єктивним проявом неблагополуччя особи.
Основними чинниками, що впливають на рівень тривожності, виступають внутрішні індивідуально-психологічні і зовнішні соціально-психологічні чинники. До внутрішніх чинників відносяться високий рівень нейротизму і особової тривожності, розузгодження в мотиваційній сфері. До зовнішніх чинників відносяться недоліки організаційної структури і негативний психологічний клімат в колективі.
Традиційно виділяють чотири основні типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік.
Холерик. Холеричний темперамент відноситься до сильного, неврівноваженого типу нервової системи. Це легко збудливі, емоційно активні люди, стрімко виконуючі професійні функції. Холерики мають порівняно високу чутливість до стресу, вони практично миттєво відчувають зміни зовнішніх умов і свого власного стану. Проте за рахунок того, що за допомогою виражених емоційних «спалахів» вони швидко позбавляються від негативного стану, холерики його не накопичують і здатні тривалий період працювати в умовах напруги.
Флегматик. Представники флегматичного темпераменту володіють сильним, урівноваженим типом нервової системи. Активність флегматика в зовнішній діяльності понижена, але витривалість, працездатність достатньо великі. Люди цього типу можуть наполегливо і тривало трудитися в умовах професійного стресу, але здатні накопичувати негативний стан, а проявляють його рідко, але дуже різко: «бунтом» проти керівництва, несподіваним рішенням змінити місце роботи і т.д.
Сангвінік. Мабуть, самий стрессостійкий тип темпераменту, оскільки володіє сильним, урівноваженим, рухомим типом нервової системи. Природний оптимізм дозволяє долати негативні стани, а високий життєвий тонус і поверхневість емоційних переживань – протистояти діям емоційного і інформаційного видів стресу.
Меланхолік. А ось емоційно «крихкі меланхоліки» мають низьку стрессостійкість. Такі люди – представники слабого типу нервової системи, тому фізично і емоційно менш витривалі. Меланхоліки наділяють здібністю до співпереживання, умінням спостерігати, їх емоційні переживання глибокі і тривалі. В умовах стресу вони помітно знижують працездатність, випробовують дискомфорт, погіршення загального самопочуття. Те, що реакція на стрес і форми його протікання залежать у тому числі (але не тільки!) від типу темпераменту – очевидно.
Як бачимо, не треба приймати на роботу шахтарів меланхоліків, або схилених до них осіб.
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕАКЦІЇ ШАХТАРІВ НА СТРЕСОВІ СИТУАЦІЇ
3.1 Матеріали дослідження
Під спостереженням знаходилося 100 чоловік, які перебували в стресових ситуаціях в шахтах Дніпропетровської області. Вік потерпілих коливався від 19 до 43 років (табл. 3.1).
Таблиця 3.1 - Вік потерпілих від стресових ситуацій
| Віковий діапазон | абс. | % |
| 19-20 років | 2 | 2,0 |
| 21-25 років | 8 | 8,0 |
| 26-30 років | 24 | 24,0 |
| 31-35 років | 29 | 29,0 |
| 36-40 років | 25 | 25,0 |
| 41-43 років | 12 | 12,0 |
| 44-70 років | - | - |
| Разом: | 100 | 100 |
Всі досліджувані постраждали на шахті не фізично (у них не наголошувалося соматичних увіч), а психологічно і психічно, тобто перебували в стресових ситуаціях. Хворі з вираженими психічними розладами, що досягають психозу, також виключалися з вибірки. Психологічні і психічні порушення були спровоковані психотравмуючими ситуаціями, що представляють загрозу життя.