Саме у цьому віці активність в цілому носить переважно виборчий характер і виявляється нерозривно пов'язаною з розвитком здібностей, у тому числі і учбових [1,106].
Становлення мотивації навчання затруджене стійким інтересом до одних предметів з поганим засвоєнням інших предметів; незадоволеністю одноманітністю форм учбових занять, відсутністю творчих і проблемно-пошукових форм учбової діяльності. Негативно відбивається на формуванні і стійкості учбової мотивації негативне відношення до форм жорсткого контролю з боку викладача. Збереження ситуативних мотивів вибору життєвого шляху (наприклад, по аналогії з товаришем); і недостатня стійкість соціальних мотивів довга при зіткненні з перешкодами на шляху їх реалізації також не сприяють процесу зміцнення мотивів учення.
Діагностика відношення студентів Підготовка до учення і учбових предметів загальноосвітнього і професійного циклу показала, що в число нелюбимих предметів потрапляють дисципліни як професійного циклу, так і загальноосвітні, але необхідні надалі професійному навчанні. При цьому випробовувані приводять наступні доводи, що характеризують негативне відношення до предмету: не подобається, як викладає викладач, предмет нецікавий, не потрібний для подальшої роботи, не отримують задоволення при його вивченні і просто не цікаво, тобто студенти не усвідомлюють важливості вивчення предмету для подальшої професійної діяльності.
Аналогічно студенти приводять наступні доводи, використовувані при поясненні любові до предмету: потрібний для майбутньої роботи, предмет потрібно знати всім, примушує думати, цікаві окремі факти, отримують задоволення від його вивчення, хороші відносини з викладачем і викладач цікаво пояснює. При співвідношенні результатів дослідження по даній методиці з рівнем розвитку професійного самовизначення можна відзначити, що студенти з високим рівнем розвитку професійного самовизначення до улюблених предметів відносять предмети не тільки професійного циклу, але і загальноосвітнього, при цьому вони відзначають, що даний предмет примушує думати, вони отримують задоволення саме від процесу вивчення. З середнім рівнем розвитку професійного самовизначення студенти віддають більшу перевагу предметам професійного циклу, тому що вони необхідні в майбутній роботі і їм цікаві тільки окремі факти і особа самого викладача. У студентів з низьким рівнем розвитку професійного самовизначення основним критерієм при визначенні критеріїв любові до предмету є необхідність вивчення і хороші відносини з викладачем.
В процесі навчання в системі вищої професійної освіти, у студентів продовжують розвиватися широкі пізнавальні мотиви - інтерес до нових знань, подолання труднощів в ході їх добування. Інтерес до знань стає глибшим, зачіпає не тільки закономірності учбового предмету, але і основи наук [6,48].
Учбовий-пізнавальний мотив (інтерес до способів добування знання) удосконалюється як інтерес до методів теоретичного і творчого мислення. Особливо яскраво це виявляється у учнів з високим рівнем розвитку професійного самовизначення. Хлопців і дівчат цікавить участь в наукових суспільствах, застосування дослідницьких методів на заняттях. Разом з тим їх привертають і шляхи підвищення продуктивності (результативності) пізнавальної діяльності, про що свідчить їх інтерес до допомоги про культуру і раціональну організацію розумової праці. Мабуть, в цьому віці можна говорити про появу єдності процесуальної і результативної мотивації учення. Слід зазначити, що дана єдність може спостерігатися і у студентів з середнім рівнем розвитку професійного самовизначення, проте тільки по відношенню до улюблених предметів. У студентів з низьким рівнем розвитку професійного самовизначення учбовий-пізнавальний мотив удосконалюється тільки під впливом майстерності або авторитету викладача.
Істотно розвиваються мотиви і способи освітньої діяльності. На цьому етапі навчання домінують далекі цілі, пов'язані з життєвими перспективами, вибором професії і самовихованням. У студентів з високим рівнем розвитку професійного самовизначення ці мотиви і цілі викликають принципово нові способи освітньої діяльності, такі, як усвідомлення особливостей своєї учбової діяльності і особи; співвідношення їх з вимогами суспільства; оцінка цих особливостей і їх перетворення; пошук і вироблення нових способів пізнавальної діяльності; вироблення нових особових позицій; усвідомлення освіти як особливій діяльності; співвідношення завдань і способів учбової діяльності; розгорнений самоконтроль і самооцінка, що виражаються в самоплануванні і розумному самообмеженні своєї діяльності. На цьому етапі розвитку студента самоосвіта може зливатися з самовихованням. У них зростає у зв'язку з цим інтерес до таких форм учбових занять, де самоконтроль і самооцінку своєї учбової праці виконують вони самі, а не тільки викладач [8,76]. Мотиви і способи освітньої діяльності у учнів з середнім рівнем розвитку професійного самовизначення також домінують далекі цілі, пов'язані з життєвими перспективами, вони усвідомлюють особливості своєї учбової діяльності, пов'язаної з професійним вибором, але їх учбова діяльність не направлена на вироблення нових способів, нових рішень. Оцінку і контроль учбової діяльності здійснює безпосередньо викладач. Студенти з низьким рівнем розвитку професійного самовизначення не замислюються над способами і прийомами своєї учбової діяльності.
В ході дослідження нами було встановлено, що провідними мотивами учення на всіх курсах, незалежно від вибраної спеціальності, є суспільні, професійні і науково-пізнавальні, вони зайняли перші місця в ієрархії мотивів. Це свідчить про те, що у переважаючої більшості студентів навчання в університеті пов'язане з прагненням задовольнити науково-пізнавальні інтереси, здобути освіту як необхідну передумову для професійної діяльності.
Таким чином, в період навчання студентів у вузі особливості учбової мотивації відображають рівень розвитку їх професійного самовизначення.[8,79]
Прослідкувавши розвиток різних мотивів в даному віці у студентів Південно-кавказського державного технічного університету (Півдкавгту), можна відзначити велику вибірковість пізнавальних мотивів, причому ця вибірковість продиктована не тільки безкорисливим інтересом до учбового предмету, але і вибором професії (що призводить іноді до зниження інтересу по всіх інших предметах). Підводячи підсумок, можна сказати, що розвиток виборчих пізнавальних інтересів є основою подальшого розвитку всіх спеціальних здібностей і професійного самовизначення.
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВІВ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ
Методика «Вивчення мотивів учбової діяльності студентів».
Методика запропонована А.А. Реаном и В.А. Якуніним. В даній методиці я досліджую мотиви учбової діяльності студентів, а саме, бажання студентів:
1. Стати висококваліфікованим фахівцем.
2. Отримати диплом.
3. Успішно продовжити навчання на подальших курсах.
4. Успішно вчитися, складати іспити «добре» і «відмінно».
5. Постійно отримувати стипендію.
6. Придбати глибокі і міцні знання.
7. Бути постійно готовим до чергових занять.
8. Не запускати вивчення предметів учбового циклу.
9. Не відставати від однокурсників.
10. Забезпечити успішність майбутньої професійної діяльності.
11. Виконувати педагогічні вимоги.
12. Досягти пошани викладачів.
13. Бути прикладом для однокурсників.
14. Добитися схвалення батьків і оточуючих.
15. Уникнути засудження і покарання за погане навчання.
16. Отримати інтелектуальне задоволення.
Дослідження було проведено зі студентами 2-го курсу вищого навчального закладу. По результатам проведеного дослідження(див рис.2.1.), я можу зробити висновок, що головнім мотивом у досліджуваних мною студентів, є можливість отримати диплом, та стати високо кваліфікованим фахівцем. Отже, два протилежних лідируючих мотив, говорить про те, що група розділилась на тих хто прагне навчатись, та тих, кому потрібен лише кінцевій результат, тобто диплом. Далі, за результатами, придбати глибокі та міцні знання, що не може не тішити, адже цей мотив відстає від мотиву отримати диплом всього на 2 бали. Тобто, такий великий відсоток студентів, які прагнуть придбати саме знання, свідчить про правильну мотивацію студентів. Наступній по вагомості мотив, у досліджуваної групи це-забезпечити успішність майбутньої професійної діяльності, що свідчить про те, що студенти також переймаються наскільки хорошими фахівцями вони будуть у майбутньому. Не останнє в списку також отримання інтелектуального задоволення, 13-ть з 28-ми студентів, прагнуть отримати задоволення від отриманих знать, що свідчить про істинне кохання до обраної професії. Десять студентів вибрали мотив добитися схвалення батьків та оточуючих, що свідчить про те, що цей відсоток студентів мотивує своє навчання перш за все бажанням батьків, щоб він тут вчився. Наступний по значимості мотив, це - успішно вчитися, складати іспити на «добре» та «відмінно». Ця група студентів прагне гарних оцінок значно більше ніж міцних знань, тому навряд чи їм вдасться стати гарними фахівцями. Однакова кількість студентів вибрала два наступні мотиви, це – постійно отримувати стипендію та не запускати вивчення предметів учбового циклу. Обидва мотиви не є найкращими при виборі навчального вузу, тому це свідчить, в першому випадку, що студенти навчаються тут заради грошей, в другому, що їм соромно бути гіршими ніж інші, тому вони прагнуть не запускати вивчення предметів. Перед останнє місце в нашій таблиці значимості мотивів займає не відставання від одногрупників, що також свідчить не про бажання навчатись, а про бажання не відставати, щоб уникнути критики як з боку викладачів, так и з боку одногрупників. И студенти цієї групи менш за все бачать своїми мотивами до навчання такі пункти як, успішно продовжити навчання на подальших курсах, бути постійно готовими до чергових занять, досягти пошани викладачів, та бути прикладом для однокурсників. Оскільки ці судження займають останнє місце, я роблю висновок, що студенти не мотивують своє навчання вище сказаними чотирма мотивами, що з одного боку є досить непоганим, адже, ці мотиви не є вирішальними в підготовці майбутніх професіоналів.