– переважають такі різновиди агресії як вербальна агресія та підозрілість, слід відмітити також високі показники в різновидах «Непряма агресія», почуття провини, роздратування;

– до фізичної агресії більш схильні хлопчики ніж дівчата (40% та 60 % відповідно);

– найбільш схильними до вербальної агресії є дівчата (70%), хоча і серед хлопців цей показник досить високий (40);

– до непрямої агресії схильні як хлопці так і дівчата, хоча серед хлопців цей показник вищий (60% і 40% відповідно);

– досить високим є показник негативізму у групі, за цим параметром він вищий у хлопців, хоча і серед дівчат досить високий, до негативізму схильні 40 % опитаних дівчат;

– показник «Роздратування» вищий серед хлопців – 60% і 40% відповідно;

– показник «Підозрілість» однаково високий і серед хлопців (60%) і серед дівчат (60 %);

– за показником «Образа» значення розподілились майже однаково серед хлопців, а серед дівчат схильних до образи – більшість (60%);

– показник «Почуття провини» високий серед хлопців – 60%, серед дівчат він значно нижчий 30%;

– індекс агресивності більший серед хлопців (40%) і значно менший серед дівчат (30%);

– індекс ворожості як серед хлопців, так і серед дівчат не виходить за межі норми.

Графічно зобразити отримані дані з дослідження рівня агресії за методикою Басса-Дарки можна наступним чином:

Рис. 2.1.

Розподіл дітей по виявленому рівню агресії

На наступному етапі вирішувались два завдання: по-перше, роботу було спрямовано на виявлення індивідуально-особистісних та соціально-психологічних особливостей досліджуваних за допомогою спеціально дібраного нами комплексу психодіагностичних методик: експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації та визначення домінуючого типу темпераменту (О.Бєлов).

За отриманими результатами дослідження дітей дошкільного віку щодо поведінкового стилю у конфліктних ситуаціях, ми отримали наступні дані: 1 дитина проявляє у зазначеній ситуації агресивні дії, 2 дитини схильні до поступливості, на компроміс йдуть 3 дитини з нашої вибірки, 3 дитини шукають у конфліктній ситуації шляхи до співробітництва, і 1дитина воліє обрати позицію «уникання».Отримані дані зображаємо у вигляді діаграми наступним чином:

Рис 2.2.

Розподіл дітей за поведінковими стилями у конфліктних ситуаціях

Результати дослідження дітей дошкільного віку за домінуючим типом темпераменту (О.Бєлов) виявили, що жоден тип темпераменту у чистому вигляді не зустрічається серед дітей дошкільного віку нашої вибірки. Виявлені типи темпераментів були змішаними – в них зустрічалися якості і холеричного, і меланхолійного, і флегматичного та сангвінічного типів. Але, так, як результати визначалися у процентному відношенні то згідно цих даних ми розподіли отримані типи темпераментів наступним чином (згідно того типу темпераменту, який переважав серед інших у процентному відношенні):

- Переважання якостей холеричного типу темпераменту – 2 дітей;

- Переважання якостей меланхолічного типу темпераменту – 2 дітей;

- Переважання якостей флегматичного типу темпераменту – 1 дитина;

- Переважання якостей сангвінічного типу темпераменту – 5 дітей.

Таким чином, виявилось, що найчисельнішою групою у досліджуваній вибірці є діти з переважанням сангвінічного типу темпераменту, стосовно інших трьох типів темпераменті, то вони знаходяться майже на одному рівні.

Протягом наступного етапу дослідження було проаналізовано результати отриманих даних згідно трьох використовуваних психодіагностичних методик, співставлення результатів та виявлення взаємозв`язків.

На підставі аналізу та узагальнення можна зробити наступні висновки:

1. Високий рівень агресивної поведінки дітей дошкільного віку корелює з домінуванням у цих дітей якостей холеричного типу темпераменту та сангвінічного типу темпераменту;

2. Середній рівень агресивності корелює з домінуванням в дітей переважно сангвінічного типу темпераменту;

3. Низький рівень агресивних реакцій дітей виявив взаємозв`язок з домінуванням таких типів темпераментів як меланхолійний та флегматичний.

Отже, на підставі отриманих результатів можемо зробити припущення, що домінування рис певного типу темпераменту визначає схильність до рівня агресивної поведінки дітей дошкільного віку.

Таким чином, на основі проведеного дослідження можна дійти висновку, що рівень агресивних проявів у поведінці дітей дошкільного віку взаємовідноситься із домінуваннями певного типу темпераменту, а також має вплив на поведінку дитини у конфліктній ситуації.

Розділ 3. Формування культури поведінки дітей в умовах дошкільного закладу

Основним принципом формування культури поведінки дитини дошкільного віку, є виховання її в колективі і через колектив. Саме в колективі накопичуються основи вмінь спільно й дружно грати й трудитися, проявляти співчуття один до одного, відповідальності за участь у спільній справі, надання взаємної допомоги, тобто основи культури поведінки.

Культура поведінки дошкільника — це сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки у побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності. Культура поведінки не зводиться до формального дотримання етикету. Вона тісно пов'язана з моральними почуттями й уявленнями й, у свою чергу, підкріплює їх.

В змісті програми культури поведінки дошкільників можна умовно виділити наступні компоненти: культура діяльності, культура спілкування, культурно-гігієнічні навички й звички.

Культура діяльності проявляється в поведінці дитини на заняттях, в іграх, під час виконання трудових доручень. Формувати в дитини культуру діяльності — значить виховувати в неї вміння тримати в порядку місце, де вона трудиться, займається, грає; звичку доводити до кінця розпочату справу, дбайливо ставитися до іграшок, речей, книг.

Культура спілкування передбачає виконання дитиною норм і правил спілкування з дорослими й однолітками, заснованих на повазі й доброзичливості, з використанням відповідного словникового запасу й форм звертання, а також увічливе поводження в побуті, у громадських місцях.

Культурно-гігієнічні навички передбачають підтримування дитиною в чистоті обличчя, руки, тіло, зачіску, одяг, взуття. Культуру їжі відносять до гігієнічних навичок, але її значення не тільки у виконанні фізіологічних потреб. Культура їжі має й етичний аспект — адже поведінка за столом ґрунтується на повазі до тих, хто сидить поряд, а також до тих, хто приготував їжу.

Мета: Формування корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки дітей у побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності.

Завдання:

1. Прищеплювання навички культурного спілкування.

2. Формування культурно-гігієнічних навичок.

3. Формування початкових елементів трудової діяльності.

Програма розрахована для занять із дітьми від 3 до 6 років протягом 3 років. В основу тематичного плану другого і третього років занять із дітьми взята програма «Абетка спілкування» Шипіціної Л.М [27].

У даній програмі передбачаються наступні напрямки виховної роботи:

· культура діяльності;

· культура спілкування;

· культурно-гігієнічні навички.

При реалізації програми дуже важливо враховувати наступне:

· При вихованні в дітей дошкільного віку позитивних навичок і звичок необхідно дотримуватися наступних принципів єдності й цілісності виховного процесу, тобто взаємозв'язку завдань, методів і засобів виховання: послідовності, систематичності у вихованні; повторності вправ у формуванні навичок і звичок при раціональному розподілі цих вправ у часі. Позитивні результати у вихованні культури поведінки можливі в сполученні вимогливості з повагою й довірою до дітей.

· Механізм виховання міститься в моральному становленні особистості. У дитини повинне з'явитися бажання опанувати моральною якістю, тобто важливо, щоб виникли мотиви для набуття відповідної моральної якості. Для попередження поганої поведінки важливе значення має профілактичне навчання. Займаючись профілактичним навчанням з маленькими дітьми необхідно перетворювати це в гру. Таке навчання припускає наступні етапи:

Спочатку треба обговорити з дитиною, що ми хочемо від неї, пояснити на конкретній ситуації. Далі — треба пояснити, чому вона повинна так робити, постаратися придумати довід, близький і зрозумілий дитині. А потім повинна бути практика — гра. Проводити таке навчання краще перед самою ситуацією, тому що взапас діти навчаються погано.

Коли дитина навчилася правильно поводитися, важливо підтримувати гарну поведінку. Діючим способом підтримувати й зміцнювати нову поведінку, поки вона не стане звичною, є похвала й розбір результатів, які принесли цю гарну поведінку. Передбачається використання наступних методів у процесі проведення занять:

· роз'яснення, розбір подібних ситуацій із книг, фільмів;

· приклад правильної поведінки інших дітей;

· спеціальні ігри, у яких дитина тренується у виборі правильних способів поведінки.

Заняття мають проводитися з усіма дітьми одночасно.

Критерії результативності програми

Вік	Культура спілкування	Культура діяльності		Культурно-гігієнічні навички
3 – 4 роки	Користуватися словами ввічливого звертання. Бути привітним і ввічливим з усіма дорослими.	Дотримувати чистоту й порядок у своєму ігровому куточку, за своїм столом. Скрізь і завжди дбайливо ставитися до речей, іграшок.		Утримувати в чистоті обличчя, руки, одяг, взуття. Користуватися серветкою під час їжі. За столом сидіти прямо, не класти лікті на стіл. Після прогулянки ретельно витирати ноги.
4 - 5 років	Не перебивати дорослих, не втручатися в їхню розмову. Подати стілець або поступитися місцем дорослому, якій увійшов. Підняти й чемно подати загублений кимось предмет. Слухати старших уважно, стояти спокійно, дивитися в обличчя співрозмовникові.	Доводити розпочату справу до кінця. Виконувати роботу тільки добре. Якщо щось не зрозумів, перепитати старших або товаришів. Бути наполегливим у досягненні мети.		Вставати ранком завжди в один і той же час. Робити ранкову гімнастику. Ретельно вмиватися, чистити зуби, акуратно зачісуватися. Правильно користуватися столовими приладами. Їсти не кваплячись, акуратно, безшумно, ретельно пережовувати їжу.
5 – 6 років	Хлопчикам пропускати вперед дівчат. Допомагати маляті або одноліткові застебнути, надягти пальто, пов'язати шарф. У громадських місцях говорити спокійно, неголосно. З повагою ставитися до праці старших, не заважати дорослим.		Не сидіти без справи. Ніколи не відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні. Любити природу, піклуватися про тварин. Користуватися книгами за столом, беручи її чистими руками, не загинаючи кути сторінок.		Закінчивши їжу класти прилад у тарілку, а не на скатертину. Увечері перш ніж лягти спати, упорядкувати свій одяг і взуття. Чистити своє взуття, акуратно вішати свій одяг. Спускатися по сходам, тримаючи спину прямо, триматися за поручень.

Діагностика перерахованих навичок має проводитися один раз у рік: у березні місяці з використанням методу спостереження й методики вивчення особистісної поведінки дитини.

Вплив соціального оточення на поведінку дошкільника (стр. 6 из 9)