Другою групою психометричних методик, не завжди чітко диференційованої від фізіологічних, є аналіз динаміки різних проявів рухової активності людини. Поряд з міцною фізіологічною базою вивчення цих характеристик, перед усим, міографічними дослідженнями, існують різноманітні психологічні методики аналізу (Девишвили В.М., 1979).
Традиційними поведінковими прийомами діагностики є різні варіанти степ-тесту та теппінг-тесту. Найбільш великою є група методик визначення часу реакції при виконанні різних сенсомоторних завдань (Бойко Е.И., 1964). Виділяючі при цьому в моторному компоненті відповіді латентна та власне виконавча частини дозволяють звернутись до змісту механізмів процесів прийняття рішення, регуляції рухового акту та ін. (Нейрофизиологические исследования в експертизе трудовой деятельности, 1978).
Існує ще один клас методик, що використовуються для дослідження функціональних станів – це методики суб’єктивної оцінки.
Перспективність використання в діагностичних цілях суб’єктивних методик пояснюється різномаїттям проявів симптоматики різних станів від відчуття втоми до специфічних змін самоаферентації, виникаючих в незвичних умовах діяльності (Горбов Ф.Д., Вопр. психол., 1971, №5). Розробка даної групи методик відбувалась змістовно вивчаючи симптоматику досліджуваних станів та виділяючи два основних методичних напрямків: методу опитування та методу шкалування суб’єктивних хвилювань, котрі в певному розумінні можна розглядати як послідовні етапи підготовки діагностичного тесту (Ханин Ю.Л., Теор. и практ.физ. культуры,1977, №8). Основний напрямок розвитку методик суб’єктивної оцінки пов’язаний зі створенням складних багатофакторних тестів, котрі грунтуються на використанні сучасного математичного апарату та звернення до даних, накопичених в традиційних сферах використання шкалування (Леонова А.Б.,1984).
Також для вивчення функціональних станів використовують міокинетичну психодіагностику.
Міокинетична психодіагностика (МКП) – це графічний метод діагностики особистості, який виявляє “психічний скелет” індивіда, тобто його темпераментні та характерологічні схильності. Шторх назвав “міопсихічними” всі установки, пов’язані з психомоторною адаптацією індивіда до оточення; ці установки ніяк не проявляються в діях індивіда на стадіях так званого “конативного” циклу, але стають очевидними при дослідженні тонусу м’язів, котрі забезпечують фіксуюче положення тіла (Мира-и-Лопес Е., 19).
Принцип міокинетичної діагностики
Принцип міокинетичної діагностики полягає в наступному: якщо запропонувати досліджуваному здійснювати коливальні рухи невеликої амплітуди вздовж основних осей простору без контролю зору, можна буде спостерігати систематичне відхилення цих рухів, яке дозволить визначити домінуючу групу м’язів, котра, в свою чергу, вкаже на ціль мимовільних рухів індивіда. Якщо, наприклад, у досліджуваного домінує установка на втечу або підкорення, у нього спостерігається напруження м’язів, відповідальних за ці рухи, та м’язів-антагоністів.
Принцип міокинетичної дисоціації
Цей принцип був введений за порівняльними спостереженнями В. Вульфа за виразом обличчя, жестами та рухами правої та лівої частин тіла. Багато авторів підтвердили, що кожній людині притаманна домінуюча частина тіла (зазвичай права, тому що вона відповідає лівій півкулі головного мозку, де знаходяться основні структури, відповідальні за мовленеві процеси). Домінуюча, чи ведуча, частина (права у правші, ліва у лівші) більш розвинена, більш нестабільна, але в той же час в більшому ступені піддається контролю свідомості, чим неведуча. Рухові прояви тієї сторони тіла, яка функціонально більш розвинена з практичної точки зору, демонструють скоріше актуальні та характерологічні установки й цілі індивіда, в той час як прояви неведучої сторони в більшому ступені пов’язані з інстинктивними темпераментними стереотипами реагування.(Мира-и-Лопес Е., 19).
Отже, стан людини неможливо описати як просту зміну в протіканні окремих функцій або процесів. Принципи системно-структурного аналізу діяльності, що лежать в основі сучасного трактування функціональних станів, конкретизуються в постановці кожної з розглянутих проблем. По відношенню до задач визначення та типологізації різних видів функціональних станів це виражається в спрямованості на виявлення специфічних порушень та відхилень, що формуються під впливом комплекса зовнішніх та внутрішніх причин.
Історично спостерігається тенденція щодо вивчення функціональних станів у людей, що займаються східними єдиноборствами.
В методичному плані системно-структурний аналіз орієнтується на використання комплексних методик дослідження, які дають можливість одночасно досліджувати стан людини за допомогою кількісно різних показників.
РОЗДІЛ ІІ. Експериментальне дослідження впливу функціональних станів на розвиток особистості
2.1. Характеристика експериментальної та контрольної групи, а
також етапів дослідження
Метою даного дослідження є виявлення зв’язку між функціональними станами людини та особливостями й якостями особистості. Для реалізації даної мети були здійснені наступні етапи дослідження:
1 етап: формування вибірки дослідження;
2 етап: розробка методичних підходів щодо виявлення зв’язку між функціональними станами людини та розвитком особистості;
3 етап: проведення дослідження;
4 етап: аналіз та інтерпретація результатів.
Базою дослідження стали Дитячо-юнацька спортивна школа “Юність – 1” та психолого-педагогічний факультет Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка.
Загальна характеристика досліджених представлена в таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1.
| № | Вид групи | Стать | |||
| Чоловіки | Жінки | ||||
| абсолютна величина (кількість досліджуваних) | відносна величина(відсоток) | абсолютна величина (кількість досліджуваних) | відносна величина (відсоток) | ||
| 1. | Експериментальна | 10 | 66.7% | 5 | 33.3% |
| 2. | Контрольна | 4 | 26.7% | 11 | 73.3% |
Експериментальна група – група досліджуваних спортсменів, що займаються тхеквондо, на якій проводилось дослідження з метою перевірки гіпотези.
Контрольна група – група досліджуваних студентів четвертого курсу, з якою порівнюються результати, отримані в процесі дослідження в експериментальній групі з метою висновку про те, чи підтвердилась гіпотеза, що перевірялась в даному дослідженні.
Дослідження обох груп проводилось по закінченню тренування, в експериментальній групі, і по закінченню навчального дня, в контрольній, отже функціональні стани обох груп були приблизно однакові, а саме: низький рівень активації (бадьорості), втома та напруження.
Визначення впливу функціональних станів людини на спрямування розвитку особистості здійснювалось за допомогою графічної методики дослідження особистості Е. Міра-і-Лопес.
Результати дослідження проходили статистичний (кількісний) та якісний аналіз.
2.2. Кількісний та якісний аналіз отриманих результатів
проведеного дослідження
Графічна методика дослідження особистості Е. Міра-і-Лопес - методика міокинетичної психодіагностики, що полягає у виконанні сімох тестових завдань на п’ятьох аркушах. В основі процедури лежить принцип: кожний намір чи психічна установка супроводжується певною м’язовою установкою, яка полегшує виконання рухів, необхідних для досягнення цілі, та стримувати протилежні ним.
В даному експерименті досліджуваний виконує чотири тестові завдання (на трьох аркушах), а саме низку різних рухів в трьох площинах простору: горизонтальній, сагітальній та вертикальній. Порядок виконання тестів наступний:
тест “Лінеограми”;
тест “Зигзаги”;
тест “Сходи та Кола”.
2.2.1. Тест “Лінеограми”
Даний тест полягає в тому, що досліджуваний повинен провести олівцем по даній лінії з початку і до кінця туди і назад, не відриваючи олівець від аркушу. Експериментатор дає можливість зробити три повні рухи туди і назад під контролем зору, після чого становить екран перед очима досліджуваного. Коли останній зробить десять повних рухів туди і назад без контролю зору він переходить до наступного завдання, при чому попередній результат закривається аркушем картону. Порядок використання лінеограм зображений цифрами, а напрямок рухів - стрілками на малюнку 2.2.1.1.
Після проведення тесту “Лінеограми” були виміряні три параметри, а саме:
1) довжина ліній (Д);
2) первинне відхилення (Пв);
3) вторинне відхилення (Вв).
Отримані результати занесені до таблиць 2.2.1.1 та 2.2.1.2.
Таблиця 2.2.1.1.Результати тесту “Лінеограми” експериментальної групи.
| № прізвища у списку | ПРАВА РУКА | ЛІВА РУКА | ||||||||||||||||
| Вертикальна площина | Горизонтальна площина | Сагітальна площина | Вертикальна площина | Горизонтальна площина | Сагітальна площина | |||||||||||||
| Д | Пв | Вв | Д | Пв | Вв | Д | Пв | Вв | Д | Пв | Вв | Д | Пв | Вв | Д | Пв | Вв | |
| 1. | 34 | 0 | 8 | 26 | -4 | 5 | 26 | 8 | 18 | 35 | 13 | 6 | 42 | -12 | 3 | 32 | 22 | 2 |
| 2. | 37 | -3 | 4 | 41 | -10 | 5 | 42 | 1 | 2 | 40 | 2 | 5 | 40 | -10 | 4 | 40 | 10 | 8 |
| 3. | 46 | 8 | 8 | 52 | -6 | 11 | 46 | 10 | 5 | 44 | 7 | 5 | 50 | 18 | 14 | 53 | 13 | 10 |
| 4. | 30 | 10 | 7 | 40 | 20 | 31 | 30 | 58 | 13 | 42 | 10 | 10 | 44 | -23 | 14 | 32 | 5 | 1 |
| 5. | 42 | -8 | 9 | 46 | -22 | 7 | 40 | 10 | 4 | 46 | -8 | 13 | 40 | 5 | 5 | 34 | -2 | 8 |
| 6. | 38 | 6 | 2 | 40 | -11 | 7 | 34 | 16 | 9 | 40 | -7 | 3 | 40 | 5 | 5 | 34 | 10 | 2 |
| 7. | 30 | -7 | 7 | 32 | 6 | 4 | 38 | 8 | 2 | 36 | -3 | 6 | 24 | -3 | 2 | 30 | 8 | 16 |
| 8. | 44 | -7 | 8 | 30 | 8 | 6 | 33 | -1 | 15 | 40 | -11 | 18 | 42 | 5 | 3 | 34 | -2 | 12 |
| 9. | 32 | -10 | 1 | 24 | 25 | 8 | 28 | 16 | 8 | 40 | -13 | 8 | 32 | -8 | 8 | 25 | -2 | 9 |
| 10. | 44 | -9 | 2 | 44 | 17 | 4 | 38 | 1 | 7 | 42 | -30 | 10 | 42 | -8 | 13 | 38 | 10 | 28 |
| 11. | 44 | -7 | 3 | 40 | 0 | 2 | 38 | 3 | 6 | 36 | 2 | 15 | 46 | 3 | 4 | 38 | 4 | 6 |
| 12. | 44 | 2 | 11 | 53 | -12 | 0 | 52 | -21 | 3 | 42 | 8 | 23 | 48 | 3 | 19 | 53 | 10 | 5 |
Таблиця 2.2.1.2. Результати тесту “Лінеограми” контрольної групи.