Боротьба за любов батьків
Така боротьба найчастіше виникає коли в сім'ї народжується друга дитина. Так як доросліша дитина в сім'ї показує свою перевагу у всіх сферах життєдіяльності, в цьому значення вони часто переважають за своїм авторитетом для молодших.
У більшості родин доросліший рано чи пізно стає ватажком молодшого, сильно направляє розвиток, інтереси молодшого. Це стає істотним стимулом розвитку молодшого. Однак за цим приховується і менш привабливий бік їхньої взаємодії. Молодший часто почуває, що ніколи не зможе зрівнятися зі старшим. Почуття власної неповноцінності в дитини іноді просто провокується старшим, який, спершу заохочуючи його на різного роду змагання, згодом висміює його, наочно демонструє власну силу і перевагу. Таке поводження первістка, з одного боку, свого роду помста за відібрані в нього другою дитиною любов і увагу батьків, з іншого боку — здивування, адресована батькам: «Як ви можете любити такого безпомічного і нікчемного, тоді як у вас є так сильний і сміливий».
Суперництво, конкуренція старшої і молодшої дитини явище настільки розповсюджене, що деякими психологами і психіатрами вважається неминучим. Як би там не було, можна спостерігати в у відношеннях двох дітей визначену закономірність: чим більший розрив в роках , тим менше виявляються конкурентні відносини і навпаки — чим менше відрізняється вік дітей, тим яскравіше їхнє суперництво. Це можна пояснити досить просто: якщо друга дитина молодша від першої на чотири і більш років, старша для неї представляється недосяжним ідеалом, вона навіть уявити собі не може, як можна стати сильніше її, знати, вміти більше, ніж старший, і т.д. Внаслідок цього, вона і не прагне прямо конкурувати зі старшим.
Однак, коли розходження у віці один-два року, між дітьми іноді розігрується гостра конкурентна боротьба. Психологічний її сценарій, як правило, такий. Старший прагне показати батькам, молодшому і самому собі перевагу в одній зі значимих для нього сфер — у силі, в охайності, у знаннях, в творчості і т.п. Такі його стремління часто обумовлюють почуття неповноцінності другої дитини і разом з тим визначають її інтенсивне прагнення перевершити старшого. Конкурентне відношення молодшого не залишається непоміченим дорослішим, і той ще більше намагається показати свою перевагу. Так створюється замкнуте коло все наростаючих конкурентних відносин між старшою і молодшою дитиною.
Спроба молодшої дитини слідкувати за старшим, звичайно, спершу безглузда, недотепна, смішна викликає поблажливу посмішку дорослих, спочатку ставиться в приклад, а потім такі спроби залишаються без уваги. Слідуючи за старшим, сама дитина часто сприймає свою слабість, незначущість, говорячи іншими словами, попадає «у тінь» старшого, залишається за ним.
Дитина в таких випадках як би зовсім відмовляється від боротьби за себе, втрачає надію досягти відчуття власної значущості і любові з боку навколишніх. Усією своєю поведінкою вона як би говорить світові: «Хіба ви не бачите, яка я нікчемна? Так залишіть же мене в спокої!» Це закрита, не товариська дитина,яка цілими днями, здається, нічим не займається. Якщо дорослий намагається їй допомогти, зайнятися з нею, вона, здається, спеціально показує свою дурість, незручність. «Залишіть мене в спокої» — це внутрішня позиція дитини,яка знаходиться в найважчому положенні, у психологічному аспекті.
Єдина дитина в сім'ї.
Єдині діти із самого народження розвиваються в особливій атмосфері. Оточені довгий час лише дорослими, вони одержують більш обмежений особистісний досвід в порівнянні з дітьми, що мають братів і сестер.
Головне в розвитку єдиної дитини полягає в тому, що вона тривалий час близько спілкується лише з дорослими.Бути одному, маленькому в «країні велетнів» не так легко і просто. Не маючи можливості порівнювати себе в сімейній обстановці з братами і сестрами подібного віку, а бачачи перед собою лише недосяжних, усе вміючих дорослих, дитина гостро відчуває свою слабість, недосконалість. Так, опосередковано, самою ситуацією розвитку дитина розчаровується й у підсумку може зневіритися у свої сили.
Інша характерна риса розвитку єдиних дітей — вони не мають можливості близько спілкуватися з іншими дітьми свого віку (братами, сестрами), що найчастіше приводить до невірної самооцінки. Єдині діти схильні вважати себе унікальними, коштовними, ставити себе вище інших. В школі, де вони потрапляють в ситуацію порівняння з іншими дітьми, що часто розкриває їхню завищену зарозумілість, вони з усіх сил борються за те, щоб підтримати фіктивний образ себе. Щоб досягти цього, вони часто пустують.
Відсутність можливості близько спілкуватися з братами і сестрами призводить і до того, що єдиним дітям складніше спілкуватися з однолітками. По-перше, вони не мають досвіду пристосування до потреб інших дітей, вони не враховують їхніх інтересів. Єдина дитина від інших часто відрізняється і лексиконом. У її мові багато термінів і дорослих висловів, не зрозумілих її самим і навколишнім дітям, , їй нелегко розуміти дитячі жарти.
Усе це приводить до того, що єдині діти менш популярні в середовищі однолітків, що, у свою чергу, впливає на розвиток особистості дитини.
Розділ 2. Аналітико-дослідницька робота
2.1 Використання психодіагностичних методик в дослідженні особливостей стану самотності
Використати можна методику Д. Расела.
Вкажіть, як часто ви переживаєте стан, описаний у кожному нижченаведеному пункті. Обведіть кружком бал для кожного пункту.
| п/п | Стан | Ніколи | Рідко | Іноді | Часто |
| 1 | Я відчуваю, що знаходжуся в злагоді з навколишніми мене людьми | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 2. | Я відчуваю недолік у дружньому спілкуванні | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 3. | Немає нікого до кого б я міг звернутися | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 4 | Я не відчуваю себе самотнім | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 5. | Я відчуваю себе частиною групи друзів | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 6 | У мене багато спільного з оточуючими людьми. | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 7. | Я замкнутий у собі | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 8. | Ніхто з навколишніх не розділяє моїх інтересів і думок. | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 9. | Я – людина, яка легко наближається до людей | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 10. | Є люди, до яких я випробую глибокі почуття. | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 11. | Я відчуваю себе покинутим. | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 12. | Мої соціальні зв'язки неглибокі | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 13. | Ніхто не знає мене по-справжньому | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 14. | Я почуваю себе ізольованим від інших людей | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 15. | Є люди, що по-справжньому розуміють мене | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 16. | Я нещасливий від того, що так віддалений від людей | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 17. | Люди навколо мене але не зі мною | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 18. | Є люди, з якими я можу поговорити. | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 19. | Є люди, до яких я можу звернутися. | 1 | 2 | 3 | 4 |
Підрахуйте суму балів на запитання 2, 3, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 17, 18. У відповідях на питання 1, 4, 5, 6, 9, 10, 15, 16, 19 зробіть перестановку в зворотному порядку (1-4, 2-3, 3-2, 4-1).
Ті, хто набрав менше 22 балів, можуть вважати себе людьми з дуже низьким ступенем самотності. Від 22 до 32 - низький ступінь. Від 32 до 52 - середній ступінь самотності. Від 52 до 62 - високий ступінь самотності, а ті, хто набрав більше 62 балів, вважаються людьми з дуже високим ступенем самотності.
Наступний метод дослідження, який дуже корисно використовувати особливо при дослідженні особливостей самотності серед молодших школярів – це малюнкові тести. Одна з таких методик - це аналіз дитячих малюнків з теми "Моя сім'я"
Дитині пропонують намалювати свою сім'ю. Інформаційна цінність малюнка значно залежить від початкової невизначеності завдання (не можна уточнювати, що саме має намалювати дитина, не треба перелічувати членів сім'ї).
У виконаному дитиною малюнку слід проаналізувати:
1. Послідовність зображення членів сім'ї. Першими діти малюють тих, хто є для них найбільш значущим, останніми — тих, кого оцінюють негативно (дитина ніби відсуває неприємні відчуття, пов'язані з образом даної людини).
Просторове розміщення членів сім'ї. Значущих для неї людей дитина малює в центрі аркуша, взаємне розміщення, дистанції на малюнку між зображеними людьми означають ступінь симпатії чи антипатії у ставленні до них дитини: чим далі розміщені один від одного члени сім'ї на дитячому малюнку, тим сильнішою в дійсності між ними є неприязнь (дитина розцінює зв'язок між ними як небажаний).
Пропускання. Якщо в сім'ї є прихований конфлікт, то дитина на малюнку пропускає, «забуває», не зображує того, хто викликає в неї неприємні емоції (наприклад, якщо дитина ревнує маму до новонародженого братика, то вона його не малює).
Відмінності у пропорціях. Якщо дитина малює себе не в таких масштабах, як інших членів сім'ї, то це означає, що вона сприймає своє місце в родині не таким, як решти членів родини (чим більше зображення, тим сильніше в дитини почуття власної значущості); якщо ж різні пропорції спостерігаються в зображенні інших членів сім'ї, то це відбиває сприйняття дитиною їхньої домінантності.
Схематизація. Якщо найбільшу на малюнку фігуру зображено схематично, то це означає, що дитина сприймає авторитет цієї людини в сім'ї, але не має до неї позитивних почуттів. Якщо найбільшу фігуру старанно обведено та декоровано, то можна зробити висновок про те, що дитина не лише поважає цю людину, а й любить її і хоче бути схожою на неї.
Виправлення ситуації. Чим більше в дитячому малюнку розбіжностей з реальною структурою сім'ї, тим вищим є ступінь невдоволення дитини стосунками в родині. Про таке невдоволення може також свідчити відмова дитини малювати сім'ю або трансформація завдання (малює людей, які не є членами сім'ї).